21 грудня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/99/18
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
при секретарі судового засідання Саловська О.А.
Розглянув справу
за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Скородинський цегельний завод» (вул Гесівська, 12, с Скородинці, Чортківський район, Тернопільська область, 48513)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Тернопільська обласна державна адміністрація (вул М Грушевського, 8, м Тернопіль, 46021)
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Серет-Інвест» (вул Гесівська, 8, с Скородинці, Чортківський район, Тернопільська область, 48513)
про:
- припинення ТОВ «Серет-Інвест» права постійного користування земельною ділянкою площею 15,1500 га із цільовим призначенням: іншої комерційної діяльності, яка знаходиться в Тернопільській області, Чортківському районі, с Скородинці, кадастровий номер 6125587400:01:001:1044;
- визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, виданого ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Серет-Інвест» із цільовим призначенням: іншої комерційної діяльності, яка знаходиться в Тернопільській області, Чортківському районі, с Скородинці, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №030965400004.
За участю від:
позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3
відповідача - ОСОБА_4
третьої особи - не з'явився
Суть справи:
ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Скородинський цегельний завод» звернулось до Господарського суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Серет-Інвест» про припинення ТОВ «Серет-Інвест» права постійного користування земельною ділянкою площею 15,1500 га із цільовим призначенням: іншої комерційної діяльності, яка знаходиться в Тернопільській області, Чортківському районі, с Скородинці, кадастровий номер 6125587400:01:001:1044; визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, виданого ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Серет-Інвест» із цільовим призначенням: іншої комерційної діяльності, яка знаходиться в Тернопільській області, Чортківському районі, с Скородинці, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №030965400004.
Ухвалою суду від 23.04.2018 відкрито провадження у справі №921/99/18 за правилами загального позовного провадження та залучено до участі у ній в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Тернопільську обласну державну адміністрацію.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що до статутного капіталу ТОВ «Скородинський цегельний завод», серед іншого увійшов і майновий комплекс за адресою: вул. Гесівська в с Скородинці, Чортківський район, Тернопільська область, який раніше належав ТОВ «Серет-Інвест» (відповідача у справі).
Майно заявника знаходиться на земельній ділянці площею 15,1500 га, яка перебуває в постійному користуванні ТОВ «Серет-Інвест», на підставі Державного акту на право постійного користування від 29.01.2009 серії ЯЯ №296463 і якій присвоєно кадастровий номер 6125587400:01:001:1044. Згідно з зробленим на замовлення позивача розрахунком, для обслуговування вказаного комплексу необхідна земельна ділянка саме площею 15,1500 га. У позивача, як власника майнового комплексу цегельного зводу, виникла необхідність у оформленні відповідних прав на земельну ділянку, на якій знаходиться його майно. Під час процедури такого оформлення ТОВ «Серет-Інвест» відмовило позивачу у наданні згоди на вилучення даної земельної ділянки.
Посилаючись на п «е» ст.141 ЗК України позивач просив в судовому порядку припинити землекористування відповідача у зв'язку із зміною власника будівель, що знаходяться на ділянці.
А також визнати недійсним та скасувати державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий відповідачу. Оскільки це є ефективним способом та підставою для скасування реєстратором відповідного запису щодо права відповідача у Поземельній книзі.
У відзиві відповідач вказує на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. З цього приводу ним серед іншого зазначено, що у зв'язку з переходом права власності на комплекс цегельного заводу, позивачу автоматично й перейшло право користування земельною ділянкою однак площею лише - 0,295 га (295,5 кв.м.) Оскільки це площа належного позивачу побутового приміщення згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна). При цьому, площі інших нерухомих об'єктів, що знаходяться у власності ТОВ «Скородинський цегельний завод», а саме трансформаторної підстанції, складу ПММ, печі кальцевої, станції люльочного конвейєра, дванадцяти піднавісів, воріт та криниці не зазначені. Поданий позивачем розрахунок потреби площі не відповідає відомостям з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Окрім того відповідач зазначає на неможливість припинення права землекористування за п «е» ст.141 ЗК України в судовому порядку. А також на відсутність такої підстави припинення права постійного землекористування як шляхом визнання недійсним державного акту.
Третьою особою у своїх поясненнях, посилаючись на зміст ст.ст.116, 122, 123, 141 Земельного кодексу України, зазначено, що позивач звертався до Тернопільської обласної державної адміністрації з клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо відновлення в натурі меж земельної ділянки площею 15,1500га за межами населеного пункту с Скородинці Чортківського району. Проте, станом на момент розгляду вказаної заяви земельна ділянка площею 15,1500 га з кадастровим номером 6125587400:01:001:1044 перебувала на праві постійного користування у відповідача (на підставі Державного акту на право постійного користування від 29.01.2009 серії ЯЯ №296463). Оскільки до вказаного клопотання не було долучено нотаріально засвідченої згоди землекористувача на вилучення землі, обласна державна адміністрація листом від 23.10.2016 №05-5107/15-25 рекомендувала позивачу отримати таку згоду.
Ухвалами суду від 23.07.2018 та 08.10.2018 року провадження у справі зупинялось у зв'язку з призначенням експертизи, проведення якої доручалось Тернопільському відділенню КНДІСЕ та Київському науково-дослідному інституту судових експертиз відповідно.
Названими установами повернуто матеріали справи №921/99/18 без здійснення експертного дослідження, через відсутність спеціалістів, які б мали відповідні знання з предмету дослідження.
Після поновлення провадження у справі, ухвалою від 13.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено її до розгляду по суті на 21.12.2018 року.
В засідання 21.12.2018 року, представник третьої особи, участь якого в судове засідання не з'явився, попередньо надіславши неодноразові клопотання про можливість розгляду справи за відсутності його представника.
Враховуючи надання ним письмових пояснень по справі, закінчення строку для подання доказів та згадані клопотання, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті без представника Тернопільської ОДА.
Судом також враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне:
В матеріалах справи міститься ОСОБА_5 акт (серії ЯЯ №296463), виданий ТОВ «Серет-Інвест» (відповідачу у справі) на право постійного користування земельною ділянкою, розташованою у с. Скородинці, Чортківський р-н, Тернопільська обл., площею 15,1500 га.
В якості підстави надання Акту вказано - постанову Чортківського районного суду від 30.10.2007 у справі №2-а-69/2007.
Цільове призначення (використанням) земельної ділянки - інша комерційна діяльність.
Акт підписано начальником ОСОБА_6 Держкомзему у Чортківському районі 29.01.2009 та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030965400004.
На плані меж земельної ділянки, що є додатком до згаданого Державного акту, зазначено кадастровий номер ділянки - 6125587400:01:001:1044.
Відповідно до протоколу №3 загальних зборів учасників ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Серет-Інвест» від 05.08.2016, у зв'язку із виходом ОСОБА_3 зі складу учасників товариства йому вирішено передати у власність, в рахунок належної йому частки у власному капіталі ТОВ «Серет-Інвест», зокрема комплекс цегельного заводу по вул. Гесівська,8 в с. Скородинці, Чортківський район, Тернопільська область.
Згідно з актом приймання - передачі майна, що вилучається із статутного капіталу ТОВ «Серет-Інвест» від 10.08.2016, у власність ОСОБА_3 було серед іншого передано, комплекс цегельного заводу.
Названий комплекс належав відповідачу згідно з свідоцтвом про право власності ЯЯЯ №974217 від 23.03.2006 року.
12.08.2016 проведено державну реєстрацію ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Скородинський цегельний завод» (позивача у справі), до статутного фонду якого ОСОБА_3 внесено у тому числі і комплекс цегельного заводу.
Рішенням Виконавчого комітету Скородинської сільської ради №22 від 01.09.2016 на об'єкт нерухомого майна комплекс ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Скородинський цегельний завод» присвоєно поштову адресу вул. Гесівська, 12, с. Скородинці, Чортківський район, Тернопільська область.
З Інформаційної довідки та Інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що 18.08.2016 внесено запис про реєстрацію за позивачем права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою вул. Гесівська в с. Скородинці, Чортківський район, Тернопільська область, до якого входить:
побутове приміщення під літерою А, загальною площею 295,5 кв.м., а також:
трансформаторна підстанція під літерою Б;
склад ПММ;
піч кальцева під літерою Є;
станція люльочного конвейєра під літерою Ж;
піднавіс на вугілля під літерою О;
піднавіс на сирець під літерою Г;
піднавіс на сирець під літерою Д;
піднавіс на сирець під літерою Е;
піднавіс на сирець під літерою З;
піднавіс на сирець під літерою К;
піднавіс на сирець під літерою Л;
піднавіс на сирець під літерою М;
піднавіс на сирець під літерою Н;
піднавіс на сирець під літерою П;
піднавіс на сирець під літерою Р;
піднавіс на сирець під літерою С;
ворота - 1;
криниця - к.
В перелічених реєстрах не зазначено площ складових частин об'єкта, окрім побутового приміщення під літерою А.
З урахуванням рішенням Виконкому Скородинської сільської ради №22 від 01.09.2016, адресою усього об'єкту на час подання позову та розгляду справи в суді значиться - вул. Гесівська,12 с. Скородинці, Чортківський район, Тернопільська область.
Відповідно до змісту даних Інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, а також наданих позивачем копій правоустановчих документів, за вказаною адресою знаходиться ще один комплекс, не належний ТОВ «Скородинський цегельний завод», на який товариству «Серет-Інвест» було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно ЯЯЯ №974215 від 23.03.2006 року.
Згідно з поясненнями обох сторін, в тому числі в засіданні 21.12.2018 року, на земельній ділянці кадастровий номер - 6125587400:01:001:1044, знаходиться лише вищеперераховане нерухоме майно, що належить позивачу.
Постановою Чортківського районного суду від 30.09.2016 року у справі № 608/1550/16-а задоволено позов ТОВ «Скородинський цегельний завод» до Скородинської сільської ради, визнано протиправною відмову відповідача у надані земельної ділянки кадастровий номер - 6125587400:01:001:1044 позивачу на праві постійного користування, а також зобов'язано раду надати названу ділянку позивачу на праві постійного користування.
Зазначена постанова суду набрала законної сили, проте станом на 21.12.2018 року не виконана.
У відповідності до пояснень представників сторін та письмових пояснень Тернопільської ОДА даних суду, враховуючи місцезнаходження ділянки, цільове призначення, інші характеристики та приписи ч.5 ст.122 ЗК України її розпорядником виступає саме обласна державна адміністрація.
В 2017 році ТОВ "Скородинський цегельний завод" звернулось до Тернопільської обласної державної адміністрації з листом про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо відновлення в натурі меж земельної ділянки площею 15,1500 га кадастровий номер - 6125587400:01:001:1044, за межами населеного пункту с. Скородинці Чортківського району.
У відповіді від 23.10.2017 за №05-5107/15-25 Тернопільською ОДА зазначено, що станом на момент розгляду звернення, земельна ділянка площею 15,1500 га з кадастровим номером 6125587400:01:001:1044 перебуває на праві постійного користування у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Серет-Інвест" (на підставі Державного акту на право постійного користування від 29.01.2009 серії ЯЯ №296463). А з метою отримання дозволу на розроблення технічної документації щодо відновлення в натурі меж земельної ділянки - третя особа у справі рекомендувала надати нотаріально засвідчену згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки.
Згодом позивач, у адресованій відповідачу претензії б/н від 20.11.2017, просив останнього надати нотаріальну згоду на вилучення земельної ділянки площею 15,1500 га з кадастровим номером 6125587400:01:001:1044, з метою переоформлення права користування на неї за ТОВ "Скородинський цегельний завод".
У своїй відповіді від 18.12.2017 року відповідач відмовив у дачі згоди на вилучення ділянки через проектування на її частині гідровідвалу намули для очистки і поглиблення Скородинського водосховища та через відсутність чітких меж ділянки, на яку претендує позивач.
В подальшому, відповідачем надано до матеріалів справи Податкові декларації з плати за землю, якими він підтверджує виконання обов'язку землекористувача спірної ділянки.
Залишення відповідачем без задоволення такого звернення, мало наслідком подання позивачем позову до суду.
Позивачем до позовних матеріалів додано Розрахунок потреби площі земельної ділянки для обслуговування комплексу основних, підсобних і допоміжних нежитлових будівель та споруд цегельного заводу за адресою: вул. Гесівська, 12, с. Скородинці, Чортківський район, Тернопільська область.
Вказаний розрахунок потреби площі виготовлений Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 на замовлення ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Скородинський цегельний завод".
Із змісту розрахунку потреби площі вбачається, що з врахуванням ОСОБА_5 будівельних норм ДБ Б.2.4-3-95, ДБ 360-92**, ДБН В.1.1-7-2002, для обслуговування основних і допоміжних нежитлових виробничих будівель та споруд цегельного заводу по вул. Гесівська, 12, с. Скородинці, Чортківський район, Тернопільська область необхідна земельна ділянка рекомендованою площею 15,1500 га.
До матеріалів справи позивачем також додано документи, що підтверджують отримання ним спеціального дозволу на користування надрами Скородинського родовища.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи учасників справи, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Відповідно до змісту п 3 ч 2 ст 129 Конституції України, ст.ст. 13, 74, 76-79 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч 4 ст 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч 1 ст 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч 1 ст 77 ГПК України).
У відповідності до змісту ст ст 46,162 ГПК України право визначати підстави і предмет позову належить виключно позивачу.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (п 3.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18) .
Однак, поданими позивачем доказами не доведено обґрунтованості заявлених ним вимог з визначених ним же підстав.
Так, відповідно до ч 2 ст 120 ЗК України (в редакції, чинній на час реєстрації за позивачем права власності на об'єкт нерухомості), якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно з ч 1 ст 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
За змістом п «е» ст 141 ЗК України, на який посилається позивач як на підставу свого позову в частині вимоги про припинення за рішенням суду права відповідача на користування земельною ділянкою площею 15,1500 га з кадастровим номером 6125587400:01:001:1044 - таке право припиняється внаслідок набуття іншою особою (в даному випадку позивачем) права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Аналіз вказаних норм свідчить, що набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є окремою автоматичною підставою припинення права користування земельною ділянкою в момент переходу права власності на такий житловий будинок, будівлю або споруду і не потребує ніяких додаткових дій чи рішень.
У тому числі і судових органів.
Такий правовий висновок, зокрема викладено в Постанові Верховного Суду від 06 вересня 2018 року у справі №911/2391/17.
В свою чергу ст 143 ЗК України визначає випадки примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку у разі:
а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;
в) конфіскації земельної ділянки;
г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;
ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;
д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
З положень ст 143 ЗК України вбачається, що перелік підстав примусового припинення прав на землю в судовому порядку є вичерпним. До нього не входять підстави, визначені ст 141 ЗК України, у тому числі через набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Системний аналіз змісту ст. ст. 141,143 ЗК України дає підстави прийти до висновку, що припинення права користування земельною ділянкою, за наявності обставин, передбачених ст. 141 цього Кодексу не потребує рішення суду.
До подібного правового висновку прийшов Верховний Суд у своїй Постанові від 17.04.2018 року у справі №9224/689/17.
Відповідно до ч 4 ст 236 ГПК України, ч 6 ст 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно ст 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
За таких обставин, вимога позивача про припинення ТОВ «Серет-Інвест» права постійного користування земельною ділянкою площею 15,1500 кадастровий номер 6125587400:01:001:1044 на підставі п «е» ст 141 ЗК України не підлягає вирішенню в судах (в тому числі господарських судах).
А відтак, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю за п 1 ч 1 ст 231 ГПК України.
Слід зазначити, що обов'язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч.4 ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Тому, з огляду на мотиви закриття провадження щодо цієї вимоги (спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства), не потребують з'ясуванню пов'язані з цією вимогою обставини з приводу площі та конфігурації земельної ділянки, необхідних для обслуговування належних позивачу будівель за адресою вул. Гесівська, 12, с. Скородинці, Чортківський район, Тернопільська область.
Окрім того, вони можуть бути встановлені позивачем в порядку ст. 123 ЗК України, за участю Тернопільської ОДА.
При цьому слід зазначити, що отримання нотаріально посвідченої згоди відповідача на вилучення у нього земельної ділянки, на необхідність якої посилається Тернопільська ОДА є окремою ніж п «е» ст 141 ЗК України (самостійною) підставою припинення землекористування (п «а» ст 141, ст 142 ЗК України), яка також не потребує судового рішення.
Щодо вимоги про визнання недійсним та скасування Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №296463 від 29.01.2009, виданого відповідачу ОСОБА_6 Держкомзему у Чортківському районі слід вказати наступне.
Згідно з положеннями ч 1 ст 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного на момент його прийняття законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Слід також враховувати, що оскаржуваний позивачем ОСОБА_5 акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №296463 від 29.01.2009, видано на підставі постанови Чортківського районного суду від 30.10.2007 у справі №2-а-69/2007.
За змістом п 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 року №6 державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.
Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.
В позовній заяві, інших його заявах по суті справи та поясненнях його представників позивачем не зазначено в чому полягає невідповідність оскаржуваного Державного акту вимогам чинного на момент його прийняття законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який його видав.
А також позивачем не ставиться під сумнів законність постанови Чортківського районного суду від 30.10.2007 у справі №2-а-69/2007 на підставі якого цей акт видано.
На пропозиції суду, сторони не надали для ознайомлення вказаної постанови Чортківського районного суду від 30.10.2007 у справі №2-а-69/2007 (в Єдиному державному реєстрі судових рішень її текст станом на 21.12.2018 року відсутній). Проте згідно з поясненнями представників обох сторін спору дана постанова місцевого суду набрала законної сили і ніким в апеляційному порядку не оскаржена.
З урахуванням всього наведеного, в задоволенні позову щодо цієї вимоги слід відмовити.
Відповідно до ст ст 129,130,231 ГПК України, ст 6 Закону України «Про судовий збір» сума судового збору, сплачена пропорційно до вимоги з приводу якої провадження у справі закрито повертається за клопотанням особи, яка його сплатила ухвалою суду.
Решта сплаченої позивачем суми судового збору не повертається (ст 129 ГПК України).
Керуючись ст ст 3, 4, 13, 20, 50,73-86, 91, 123, 129, 231, 233, 236-240 ГПК України, суд -
1. Провадження у справі щодо вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Скородинський цегельний завод" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Серет-Інвест" про припинення ТОВ "Серет-Інвест" права постійного користування земельною ділянкою площею 15,1500 га із цільовим призначенням: іншої комерційної діяльності, яка знаходиться в Тернопільській області, Чортківському районі, с Скородинці, кадастровий номер 6125587400:01:001:1044, закрити за п 1 ч 1 ст 231 ГПК України.
2. В задоволенні позову в частині визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, виданого ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Серет-Інвест" із цільовим призначенням: іншої комерційної діяльності, яка знаходиться в Тернопільській області, Чортківському районі, с Скородинці, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №030965400004, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 28 грудня 2018 року.
Суддя І.П. Шумський