21 грудня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/574/17-г/5
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І.М.
за учаcті секретаря судового засідання Онуфрієнко М.П.
розглянув справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Тернопільоблгаз”, вул. Чернівецька, 54-А, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46006
про стягнення 7 944 994,20 грн
За участі представників:
позивача: не прибув
відповідача: ОСОБА_2 - уповноваженого, довіреність №14 від 29.12.2017
В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило. Клопотань про роз'яснення прав та обов'язків, відповідно до ст. 205 ГПК України, не надходило.
Встановив:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Тернопільоблгаз”, про стягнення 7 944 994,20 грн, з яких: 7 424 174,32 грн - пеня, 520 819,88 грн - три проценти річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на купівлю-продаж природного газу № 16-180-Н від 30.12.2015, внаслідок чого у позивача виникло право на звернення до суду із даним позовом.
В підтвердження наведеного до матеріалів справи долучено: Договір на купівлю-продаж природного газу № 16-180-Н від 30.12.2015 та додаткові угоди до нього №1 від 02.03.2016, №2 від 31.03.2016, №3 від 30.04.2016, №4 від 22.08.2016 та №5 від 01.02.2017, акти приймання-передачі природного газу за період з січня місяця по вересень місяць 2016 року (включно), розрахунок штрафних санкцій та 3% річних за Договором №16-108-Н від 30.12.2015, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2017, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2018, позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково, а саме: стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" вул. Чернівецька, 54А, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46006, код ЄДРПОУ 39555103, на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720, 1 107 грн 82 коп. пені, 87 грн 78 коп. - три проценти річних та 1 600 грн в повернення витрат по сплаті судового збору. В решті позову - відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково; рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 у справі №921/574/17-г/5 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.
28.08.2018 матеріали справи № 921/574/17-г/5 повернуто на адресу Господарського суду Тернопільської області. За результатами автоматизованого розподілу судової справи № 921/574/17-г/5 для її розгляду визначено суддю Гирилу І.М.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.08.2018 справу № 921/574/17-г/5 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз", про стягнення 7 944 994,20 грн, з яких: 7 424 174,32 грн - пеня, 520 819,88 грн - три проценти річних, прийнято до провадження суддею Гирилою І.М.; постановлено розгляд справи № 921/574/17-г/5 здійснювати за правилами загального позовного провадження, зі стадії підготовчого засідання; підготовче засідання призначено на 15:00 год. 17.09.2018; запропоновано учасникам справи до дати проведення підготовчого засідання надати додаткові документи.
Ухвалою суду від 17.09.2018 підготовче засідання було відкладено на 10:00 год. 03.10.2018, повторно запропоновано позивачу у справі надати вказані в ухвалі суду від 17.09.2018 документи.
Згідно протокольної ухвали від 03.10.2018 в підготовчому засіданні 03.10.2018 оголошено перерву до 11:30 год. 17.10.2018, про що повноважних представників сторін повідомлено під розписку (в матеріалах справи).
Ухвалою суду від 17.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 15:00 год. 05.11.2018, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи.
Згідно протокольної ухвали від 05.11.2018 в підготовчому засіданні 05.11.2018 оголошено перерву до 14:00 год. 20.11.2018, про що повноважних представників сторін повідомлено під розписку (в матеріалах справи).
Ухвалою суду від 20.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/574/17-г/5 до судового розгляду по суті на 10:00 год. 28.11.2018.
В судовому засіданні 28.11.2018, яке відбулось за участі повноважного представника позивача, судом розпочато розгляд справи по суті, заслухано вступне слово позивача та оголошено перерву до 10:00 год. 19.12.2018, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу. Про судове засідання 19.12.2018 відповідача повідомлено ухвалою від 28.11.2018.
В судовому засіданні 19.12.2018, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд продовжив розгляд справи по суті, заслухав вступне слово представника відповідача та оголосив перерву до 10:15 год. 21.12.2018, про що повноважних представників сторін повідомлено під розписку (в матеріалах справи).
В судовому засіданні 21.12.2018, яке відбулось за участі повноважного представника відповідача, суд з'ясував обставин справи та дослідив надані сторонами докази.
Відповідач у відзиві на позов за №390 від 03.10.2018, запереченнях щодо відповіді на відзив за №467 від 19.11.2018, підтриманих його повноважним представником в судових засіданнях 19.12.2018 та 21.12.2018, правомірними та такими, що підлягають до задоволення вважає вимоги позивача виключно щодо стягнення 3% річних в сумі 87,78 грн та пені в сумі 1 107,82 грн, які, за твердженням ОСОБА_1, нараховані на суми заборгованості, сплачені ним з прострочкою платежів за рахунок власних коштів. Стверджує, що, уклавши спільні протокольні рішення та погодивши відповідне бюджетне фінансування, сторони погодили проведення розрахунків за Договором на купівлю-продаж природного газу №16-180-Н від 30.12.2015 за рахунок бюджетного фінансування. Підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований Договором, порядок розрахунків і, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між ними в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того чи передбачили сторони у договорі відповідні умови чи навпаки. Також, звертав увагу суду на те, що умовами укладеного Договору передбачено відповідальність Покупця за невиконання умов п. 6.1 Договору. Зауважував, що вказаною умовою Договору, з врахуванням ОСОБА_3 угоди №2 від 31.03.2016, встановлений термін проведення остаточного розрахунку. Жодних застережень про те, що підписання спільних протокольних рішень не змінює порядок розрахунків остання не містить. Окрім того, на думку відповідача, у наданому суду розрахунку заявлених до стягнення сум позивачем не вірно відображено перераховані відповідно до спільних протокольних рішень кошти, - датою їх поступлення на рахунок, оскільки п. 5.2 Спільних протокольних рішень передбачено, що останні набирають чинності з моменту їх підписання всіма Сторонами.
Позивач явки свого уповноваженого представника в судове засідання 21.12.2018 не забезпечив, причин неприбуття не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (розписка повноважного представника - в матеріалах справи). Поряд із цим, присутній в судових засіданнях 28.11.2018 та 19.12.2018 повноважний представник ПАТ "НАК "Нафтогаз України" позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовні заяві, відповіді на відзив б/н від 30.10.2018 та посилаючись на долучені до матеріалів справи документи. Зокрема, зазначав, що позиція відповідача щодо того, що зарахування коштів має ототожнюватись із датою підписання спільних протокольних рішень не відповідає дійсним обставинам справи. Просив суд врахувати, що в силу приписів чинного законодавства Договір є обов'язковим до виконання. Умовами укладеного правочину чітко встановлений строк остаточного проведення розрахунків. Підписуючи ОСОБА_3 угоду № 1 від 02.03.2016, сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 не змінює строків та умов розрахунків за цим Договором. Звертав увагу суду на те, що нарахування пені та 3% річних здійснені виключно на суму заборгованості в розмірі 56 770 970,99 грн, яка сплачена відповідачем за рахунок власних коштів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:
30 грудня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", надалі - Продавець, з однієї сторони, та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз", надалі - Покупець, з іншої сторони, укладено Договір на купівлю-продаж природного газу № 16-108-Н (надалі - Договір), згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2016 році природний газ (далі - газ), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору (п. 1.1 Договору).
Згідно з п. 1.2 Договору газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам.
П. 2.1 Договору сторони узгодили обсяг поставки газу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року.
Відповідно до п. 3.2, п. 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 13-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами. У разі, якщо Покупець до 15 числа наступного за місяцем поставки газу не надає Продавцю акти приймання-передачі природного газу, обсяги фактичного використання у звітному місяці газу Продавцем документально не оформлюються.
Р. 5 Договору Сторони погодили, що ціни (граничні роздрібні ціни) на природний газ установлюється Кабінетом Міністрів України та вказали їх розмір (п. 5.1. Договору).
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу до 31 березня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору).
Згідно п. 9.3 Договору строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Відповідно до п. 10.2 Договору усі зміни і доповнення до Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками Сторін.
Так, з метою узгодження вартості природного газу, обсягів його поставки, порядку проведення розрахунків між сторонами, порядку та умов передачі газу, строку дії Договору між сторонами у справі було укладено ОСОБА_3 угоди до нього: №1 від 02.03.2016, №2 від 31.03.2016, №3 від 30.04.2016, №4 від 22.08.2016 та №5 від 01.02.2017.
ОСОБА_3 угодою №2 від 31.03.2016 сторони, серед іншого, погодили обсяги поставки природного газу з 01 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року та передбачили, що остання набуває чинності з дати її підписання Сторонами і поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01 квітня 2016 року.
ОСОБА_3 угодою №3 від 30.04.2016 Сторонами, серед іншого, погоджено обсяги поставки природного газу з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2016 року та встановлено строк дії Договору в частині реалізації газу - до 30.09.2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. ОСОБА_3 угода набуває чинності з дати її підписання Сторонами і поширює свою дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01 травня 2016 року.
ОСОБА_3 угодою №5 від 01.02.2017 Сторонами узгоджено обсяги поставки природного газу з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2016 року, встановлено загальну суму вартості природного газу та визначено, що вона набуває чинності з дати її підписання Сторонами і поширює свою дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01 січня 2016 року.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач за період з січня місяця по вересень місяць 2016 року (включно) передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 197 109,109 тис. куб. м на загальну суму 938 529 431 грн 26 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями підписаних повноважними представниками сторін актів приймання-передачі природного газу. Зокрема:
- газ, спожитий у січні місяці 2016 року, оформлений актом приймання-передачі від 31.01.2016 на суму 224 575 782,07 грн (а.с. 42, т. 1);
- газ, спожитий у лютому місяці 2016 року, оформлений актом приймання-передачі від 29.02.2016 на суму 201 392 571,35 грн (а.с. 43, т. 1);
- газ, спожитий у березні місяці 2016 року, оформлений актом приймання-передачі від 31.03.2016 на суму 223 636 980,65 грн (а.с. 44, т. 1);
- газ, спожитий у квітні місяці 2016 року, оформлений актом приймання-передачі від 30.04.2016 на суму 113 779 391,32 грн (а.с. 45, т. 1);
- газ, спожитий у травні місяці 2016 року, оформлений актами приймання-передачі від 31.05.2016 на суму 50 851 075,46 грн (а.с. 46, т. 1);
- газ, спожитий у червня місяці 2016 року, оформлений актом приймання-передачі від 30.06.2016 на суму 32 547 254,12 грн (а.с. 47, т. 1);
- газ, спожитий у липні місяці 2016 року, оформлений актом приймання-передачі від 31.07.2016 на суму 29 493 859,64 грн (а.с. 48, т. 1);
- газ, спожитий у серпні 2016 року, оформлений актом приймання-передачі від 31.08.2016 на суму 28 582 349,27 грн (а.с. 49, т. 1);
- газ, спожитий у вересні 2016 року, оформлений актом приймання-передачі від 30.09.2016 на суму 33 670 167,38 грн (а.с. 50, т. 1).
Обставини щодо отримання протягом січня-вересня 2016 року (включно) природного газу в наведених вище обсягах сторонами не заперечуються.
П. 6.1. Договору сторони погодили, що оплата планових обсягів газу здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 25-го числа, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного Сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць. Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими постановою НКРЕКП. За наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця. В платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково зазначити номер Договору, дату його підписання та призначення платежу. За наявності заборгованості у Покупця за цим Договором Продавець зараховує кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому Договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором. У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору, Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Покупця, погашає вимоги Продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного Покупцем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати Продавця, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу погашається основна сума боргу (п. п. 6.2, 6.4-6.5 Договору).
ОСОБА_3 угодою №1 від 02.03.2016 сторони доповнили п. 6.1 Договору абзацом наступного змісту: "Сторони погодили, що з урахуванням п. 10.2 цього Договору укладення договору(ів) про організацію взаєморозрахунків, крім того, підписання Сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків, термінів та умов розрахунків за цим Договором, не звільняє Покупця від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, включаючи, але не обмежуючись обов'язком Покупця сплатити на користь Продавця неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України".
П. 3 даної ОСОБА_3 угоди сторони змінили редакцію п. 10.2 Договору та вказали, зокрема, що: "Сторони погодили наступний порядок внесення змін до цього Договору: Усі зміни і доповнення до цього Договору оформлюються письмово в формі додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього Договору та підписуються уповноваженими представниками Сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 10.3, 10.4 цього Договору.
Сторони погодили, що зміни до цього Договору, викладені не в формі додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього Договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим Договором.
Договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього Договору та не може бути застосований до відносин за цим Договором без підписання Сторонами окремої додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього Договору.
Будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані Сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11 січня 2005 р., протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між Сторонами не вносять змін до цього Договору, та не можуть бути застосовані до відносин за цим Договором без підписання Сторонами окремої додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього Договору.
ОСОБА_3 угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із Сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання та скріплення печатками Сторін, поширює свою дію на відносини Сторін, що фактично склались з дати укладення цього Договору, і діє протягом дії Договору".
ОСОБА_3 угодою №2 від 31.03.2016 Сторони змінили редакцію п. 6.1 Договору та погодили, що: "оплата планових обсягів газу здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу".
П. 7 вказаної ОСОБА_3 угоди сторони передбачили, що вона набуває чинності з дати її підписання Сторонами і поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01 квітня 2016 року.
22.08.2016 між Сторонами у справі було підписано ОСОБА_3 угоду №4 до Договору на купівлю-продаж природного газу від 30 грудня 2015 року №16-108-Н, згідно п. 1 якої ОСОБА_3 угоду №1 від 02.03.2016 до цього Договору визнано такою, що втратила чинність з 01 серпня 2016 року.
Також, ОСОБА_3 угодою №4 сторони доповнили п. 6.1 Договору абзацами три і чотири у наступній редакції: "Оплата вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій може проводитись за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20. Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20 не змінює строків та умов розрахунків за цим Договором".
ОСОБА_3 угода набуває чинності з дати її підписання Сторонами і діє з 01 серпня 2016 року.
Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого за період січень-вересень місяць 2016 року (включно) природного газу виконував неналежним чином та з порушенням передбаченого умовами Договору терміну розрахунків. Зокрема, в повному обсязі вартість отриманого у січні місяці 2016 року природного газу ОСОБА_1 оплачено 03.03.2016, вартість отриманого у лютому місяці 2016 року природного газу - 15.04.2016, вартість отриманого у березні місяці 2016 року природного газу - 04.05.2016, вартість отриманого у квітні місяці 2016 року природного газу - 31.05.2016, вартість отриманого у травні місяці 2016 року природного газу - 20.07.2016, вартість отриманого у червні місяці 2016 року природного газу - 23.08.2016, вартість отриманого у липні 2016 року природного газу - 21.09.2016, вартість отриманого у серпні місяці 2016 року природного газу - 24.10.2016, вартість отриманого у вересні місяці 2016 року природного газу - 24.10.2016 (сальдова відомість та операції по підприємству "ТОВ Тернопільоблгаз" з 01.01.2016 по 31.07.2017, банківські виписки з рахунку позивача - в матеріалах справи).
В силу приписів ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору на купівлю-продаж природного газу № 16-108-Н від 30.12.2015.
Ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач виконав свій обов'язок щодо передачі у власність відповідачу природного газу згідно з Договором №16-218-Н від 30.12.2015 в повному обсязі. Натомість відповідач свої зобов'язання з оплати вартості отриманого протягом січня - вересня місяця 2016 року (включно) природного газу виконав з порушенням встановленого Договором строку.
З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що частина заборгованості (881 758 460,37 грн) за отриманий згідно Договору №16-180-Н від 30.12.2015 природний газ сплачена відповідачем на підставі Спільних протокольних рішень.
Так, судом встановлено, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Тернопільській області, Департаментом фінансів Тернопільської облдержадміністрації, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Тернопільоблгаз”, та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" з метою погашення взаємної заборгованості, а саме проведення Сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 №20 укладені (підписані) наступні Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального Фонду Державного бюджету України (надалі - СПР):
№629 від 19.02.2016 на суму 204 561 773,06 грн. (а.с. 89-92, т. 1);
№810 від 14.03.2016 на суму 184 001 044,06 грн. (а.с. 93-96, т. 1);
№1180 від 14.04.2016 на суму 212 058 645,38 грн. (а.с. 97-100, т. 1);
№1471 від 17.05.2016 на суму 113 668 302,87 грн. (а.с. 101-104, т. 1);
№1685 від 14.06.2016 на суму 43 175 400,00 грн. (а.с. 105-108, т. 1);
№1835 від 13.07.2016 на суму 32 547 295,00 грн. (а.с. 109-112, т. 1);
№2137 від 16.08.2016 на суму 29 493 000,00 грн. (а.с. 113-116, т. 1);
№2316 від 14.09.2016 на суму 28 583 000,00 грн. (а.с. 117-120, т. 1);
№2483 від 17.10.2016 на суму 33 670 000,00 грн. (а.с. 121-124, т. 1);
Кошти в зазначених вище сумах Сторона 3 даних СПР, а саме ТОВ “Тернопільоблгаз” перераховує НАК “Нафтогаз України” за природний газ спожитий в 2016 році згідно з договором від 30.12.2015р. №16-180-Н із записом в графі “призначення платежу”: “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, дата і номер Спільного протокольного рішення, за природний газ 2016 року, договір від 30.12.20125р. №16-180-Н. в т.ч. ПДВ…” (п. 2.5 СПР).
Згідно з п. 5.2 СПР останні набирають чинності з моменту їх підписання всіма Сторонами і діють до повного виконання Сторонами зобов'язань за цим Спільним протокольним рішенням.
П. 5.3 СПР передбачено, що останні є чинними лише у разі проведення відповідного фінансування.
Спільні протокольні рішення підписані уповноваженими представниками та скріплені відтисками печаток всіх сторін.
З наданої позивачем виписки по рахунку вбачається, що кошти, на виконання умов наведених вище СПР, за спожитий у 2016 році природний газ згідно з Договором від 30.12.2015 №16-180-Н, поступили на рахунок позивача: 03.03.2016 в сумі 204 561 773,06 грн, 15.04.2016 в сумі 184 001 044,06 грн, 29.04.2016 в сумі 212 058 645,38 грн, 31.05.2016 в сумі 113 668 302,87 грн, 21.06.2016 в сумі 43 175 400,00 грн, 20.07.2016 в сумі 32 547 295,00 грн, 23.08.2016 в сумі 29 493 000,00 грн, 21.09.2016 в сумі 28 583 000,00 грн та 24.10.2016 в сумі 33 670 000,00 грн.
Заборгованість в загальній сумі 56 770 970 грн 99 коп. сплачена відповідачем за рахунок власних коштів.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ТОВ "Тернопільоблгаз" про стягнення пені та 3% річних за неналежне виконання вказаного вище Договору.
При цьому, як зазначає позивач, нарахування заявлених до стягнення сум пені та 3% річних здійснювалось ним виключно на суми, сплачені ТзОВ "Тернопільоблгаз" за рахунок власних коштів з порушенням встановленого умовами Договору терміну розрахунків.
Як вже зазначалось вище, відповідач стверджує, що позивачем дані (дати та суми) щодо проведення ОСОБА_1 розрахунків, в т.ч. платежі за СПР, за отриманий згідно Договору № 16-218-Н від 30.12.2015 природний газ, наведені невірно. Зокрема, вважає, що оскільки умовами наведених вище СПР передбачено, що останні набирають чинності з моменту їх підписання всіма Сторонами, здійснені за СПР платежі слід відображати не за датою надходження коштів на рахунок позивача, а за датою підписання СПР.
Ст. 83 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оцінюючи доводи відповідача щодо неправомірності відображення позивачем при здійсненні розрахунку заявлених до стягнення сум пені та 3% річних коштів, перерахованих на підставі СПР,- датою їх поступлення на рахунок, а не датою підписання СПР всіма сторонами, суд відзначає наступне:
Нормою ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Ч. 3 ст. 653 ЦК України визначено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (ч. 3 ст. 631 ЦК України).
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Під час розгляду справи судом встановлено, що сторони, укладаючи Договір на купівлю-продаж природного газу №16-180-Н та ОСОБА_3 угоди до нього, виходили з принципів вільного волевиявлення, а дії сторін в частині приймання - передачі обумовленого Договором природного газу свідчать, що останній спрямований на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ним.
Умовами укладеного Договору (п. 6.1), з врахуванням ОСОБА_3 угоди №2 від 31.03.2016, сторони чітко визначили для відповідача строк остаточного розрахунку за фактично отриманий ним природний газ, - "до 25-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу" та з 01.04.2016, - "до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу".
ОСОБА_3 угодою №1 від 02.03.2016, яка поширювала свою дію на відносини сторін, що фактично склались з дати укладення Договору - 30.12.2015 і діяла до 01.08.2016, сторони, в тому числі і відповідач, погодили, що спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ, які підписані відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, не вносять змін до цього Договору та не можуть бути застосовані до відносин за цим Договором без підписання окремої додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього Договору. Також, даною ОСОБА_3 угодою сторони передбачили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ не звільняє Покупця від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, включаючи обов'язок Покупця сплатити на користь Продавця неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості, в т.ч. на суму заборгованості, яка є предметом регулювання спільних протокольних рішень.
Окрім того, вказаною вище ОСОБА_3 угодою сторони встановили, що зміни до цього Договору, викладені не в формі додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього Договору не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим Договором.
Слід зазначити, що відсутність підстав для нарахування пені на суми оплат проведені Покупцем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 передбачена сторонами лише у ОСОБА_3 угоді №4 від 22.08.2018, яка діє з 01.08.2016. При цьому, умовами останньої також погоджено, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до вказаної вище постанови не змінює строків та умов розрахунків за цим Договором.
Таким чином, підписавши зазначені вище ОСОБА_3 угоди до Договору №16-180-Н від 30.12.2015, сторони, в т.ч. і відповідач, погодили, що грошові зобов'язання в частині, яку компенсує держава за рахунок коштів державного бюджету, регулюються саме положеннями укладеного правочину, а підписання спільних протокольних рішень не змінює характеру регулювання правових відносин.
Інших ОСОБА_3 угод або Угод про внесення змін до Договору №16-180-Н від 30.12.2015, якіб змінювали погоджений сторонами у Договорі та зазначених вище ОСОБА_3 угодах порядок розрахунків, та підтверджували б правомірність доводів відповідача про здійснення позивачем розрахунку заявлених до стягнення у даній справі сум не у відповідності та без дотриманням умов Договору та ОСОБА_3 угод до нього, між позивачем та відповідачем у справі не укладалось. Доказів протилежного суду не надано.
За даних обставин, враховуючи усе наведене вище, беручи до уваги приписи ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, суд прийшов до висновку, що підписання СПР не змінює строки та порядок виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору на купівлю-продаж природного газу №16-180-Н від 30.12.2015, а доводи відповідача щодо відображення позивачем у розрахунку заявлених до стягнення сум пені та 3% річних невірних даних (дат та сум) про проведені ТзОВ "Тернопільоблгаз" розрахунки, в т.ч. за СПР, є безпідставними.
В силу приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого природного газу, позивачем помісячно, з врахуванням сум поставок та передбачених умовами Договору термінів здійснення розрахунків, проведених відповідачем оплат, в тому числі платежів за спільними протокольними рішеннями, нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в загальній сумі 520 819 грн 88 коп.
З наданого позивачем розрахунку 3% річних вбачається, що останні нараховані за період з 25.02.2016 по 23.10.2016, а саме: за газ переданий у січні місяці 2016 року згідно акту приймання - передачі від 31.01.2016 - за період з 25.02.2016 по 02.03.2016 в сумі 114 256,13 грн; за газ переданий у лютому місяці 2016 року згідно акту приймання - передачі від 29.02.2016 - за період з 25.03.2016 по 14.04.2016 в сумі 310 892 грн; за газ переданий у березні місяці 2016 року згідно акту приймання-передачі від 31.03.2016 - за період з 26.04.2016 по 03.05.2016 в сумі 52 231,60 грн; за газ переданий у квітні місяці 2016 року згідно акту приймання-передачі від 30.04.2016 - за період з 26.05.2016 по 30.05.2016 в сумі 43 439,62 грн; за газ переданий у травні місяці 2016 року згідно акту приймання-передачі від 31.05.2016 за період з 30.06.2016 по 19.07.2016 в сумі 0,07 грн; за газ переданий у липні місяці 2016 року згідно акту приймання-передачі від 31.07.2016 за період з 26.08.2016 по 20.09.2016 в сумі 1,83 грн; за газ переданий у серпні місяці 2016 року згідно акту приймання-передачі від 31.08.2016 за період з 27.09.2016 по 23.10.2016 в сумі 0,47 грн.
Суд розглянув наданий позивачем розрахунок 3% річних та за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням вартості переданого позивачем та отриманого відповідачем згідно наведених вище актів приймання-передачі природного газу, передбаченого умовами Договору та ОСОБА_3 угод до нього терміну здійснення розрахунків, проведених відповідачем оплат, в тому числі платежів за спільними протокольними рішеннями, провів перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних.
Згідно проведеного судом перерахунку правомірним, в межах визначеного позивачем періоду, є нарахування 3% річних в загальній сумі 520 821 грн 69 коп. Поряд із цим, позивачем за вказаний вище період заявлено до стягнення 3% річних в загальній сумі 520 819 грн 88 коп.
За даних обставин, враховуючи диспозитивність судового процесу, а також те, що суд позбавлений права вийти за межі заявлених позовних вимог правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в заявленій позивачем сумі - 520 819 грн 88 коп. (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).
При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, 3% річних входять до складу грошового зобов'язання.
Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Ст. ст. 546-551 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.
Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
П 7.2 р. 7 Договору сторони передбачили, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
П. 2 ОСОБА_3 угоди №1 від 02.03.2016, яка, як вже зазначалось вище, поширює свою дію на відносини Сторін, що фактично склались з дати укладення Договору, Сторони доповнили ст. 7 "Відповідальність Сторін" Договору пунктом 7.7 в наступній редакції: "Сторони погодили, що з урахуванням п. 10.2 Договору укладення договору(ів) про організацію взаєморозрахунків, крім того, підписання Сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє Покупця від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, включаючи, але не обмежуючись обов'язком Покупця сплатити на користь Продавця неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості, в тому числі на суму заборгованості, яка є предметом регулювання договором(ами) про організацію взаєморозрахунків та спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ, за весь час прострочення до повного погашення заборгованості за цим Договором".
ОСОБА_3 угодою №4 від 22.08.2016 (діє з 01.08.2016) Сторони змінили редакцію п. 7.2 Договору та передбачили, що: "У разі невиконання Покупцем пункту 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення. Нарахування пені не здійснюється Продавцем на суми оплат проведені Покупцем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20".
На підставі наведених норм чинного законодавства, умов Договору та ОСОБА_3 угод до нього, з врахуванням здійснених відповідачем оплат, в тому числі платежів за спільними протокольними рішеннями, позивачем за період з 25.02.2016 по 19.07.2016 нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 7 424 174 грн 32 коп., з яких: 1 675 756,65 грн - за зобов'язаннями січня 2016 року за період з 25.02.2016 по 02.03.2016; 4 559 749,31 грн - за зобов'язаннями лютого 2016 року за період з 25.03.2016 по 14.04.2016; 661 600,23 грн - за зобов'язаннями березня 2016 року за період з 26.04.2016 по 03.05.2016; 527 067,37 грн - за зобов'язаннями квітня 2016 року за період з 26.05.2016 по 30.05.2016; 0,76 грн - за зобов'язаннями травня 2016 року за період з 30.06.2016 по 19.07.2016.
Суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", в межах визначеного позивачем періоду, з врахуванням вартості переданого позивачем та отриманого відповідачем згідно наведених вище актів приймання-передачі природного газу, передбаченого умовами Договору терміну здійснення розрахунків та здійснених відповідачем оплат, в тому числі платежів за спільними протокольними рішеннями, провів перерахунок заявленої до стягнення суми пені, згідно якого нарахування останньої в загальній сумі 7 424 174 грн 32 коп. є правомірним (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).
Ч. 1 ст. 550 ЦК України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.
Поряд з цим, ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положеннями п. 1 ст. 233 ГК України також встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Аналізуючи вказане вище, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Пунктом 7 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 29.04.2013 №01-06/767/2013 зазначено, що положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Ст. 546 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як один із видів забезпечення зобов'язання.
Як вже встановлено судом вище, виконання зобов'язання за Договором №16-180-Н від 30.12.2015 відбулося у повному обсязі, але з незначним простроченням.
Таким чином, неустойка значною мірою втратила своє призначення саме як вид забезпечення у зв'язку з виконанням основного зобов'язання.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).
Окрім того, судом встановлено, що:
- відповідач не є газовидобувною компанією, а всі кошти, що надходять в рахунок оплати послуг з газопостачання населення, бюджетних установ та інших споживачів спрямовуються за затвердженим алгоритмом, у відсотковому співвідношенні на оплату спожитого природного газу;
- основна частина заборгованості - 881 758 460,37 грн за отриманий протягом січня - вересня місяця 2016 року згідно Договору №16-180-Н від 30.12.2015 природний газ погашена за рахунок СПР, надходження коштів за якими не залежить від волі відповідача;
- відповідач вживав необхідні та залежні від нього заходи для недопущення зростання заборгованості за Договором на купівлю-продаж природного газу №16-180-Н від 30.12.2015 та виконав свої зобов'язання згідно з договором, сплативши в повному обсязі вартість отриманого газу, що свідчить про добросовісне відношення відповідача до виконання своїх договірних зобов'язань;
- термін прострочки виконання зобов'язань по оплаті вартості прийнятого ТзОВ "Тернопільгаз" згідно Договору №16-180-Н від 30.12.2015 природного газу не є значним;
- відповідно до умов Договору №16-180-Н від 30.12.2015 відповідач отримував природний газ від позивача виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам, а не для власних потреб;
- позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства;
- предметом судового розгляду є стягнення штрафних санкцій та передбачених ст. 625 ЦК України нарахувань, що, в свою чергу, не є основним доходом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" і не може впливати на його господарську діяльність.
З огляду на наведене вище, беручи до уваги нестабільність надходження коштів із бюджету, внаслідок чого відповідач не мав змоги своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за отриманий газ, зважаючи на порядок проведення розрахунків за використаний природний газ, встановлений Постановою КМУ № 1082 від 03.12.2008, суд прийшов до висновку про наявність передбачених ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України правових підстав, для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій (пені) на 50% від правомірно нарахованих - 7 424 174 грн 32 коп. та стягнення з ТзОВ "Тернопільоблгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 3 712 087 грн 16 коп. пені за неналежне виконання умов Договору.
(Судом враховано, що аналогічну правову позицію викладено і у постановах Верховного Суду № 911/3165/16 від 25.01.2018 та № 923/1099/17 від 20.11.2018).
У відповідності до вимог ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
П. п. 4.3., 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013, з наступними змінами, визначено, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Таким чином, витрати по сплаті судового збору (без врахування зменшеної судом в порядку ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України суми пені), в сумі 536 251 грн 24 коп. покладаються на відповідача (119 174,91 грн - судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду із даним позовом + 178 762,37 грн - судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги + 238 313,96 грн - судовий збір сплачений за подання касаційної скарги).
Окрім того, ст. 123 ГПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".
Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції чинній на момент звернення позивача до суду із даним позовом, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складала 1,5 відсотка ціни позову але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пп. 4, 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги; за подання касаційної скарги на рішення суду - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем заявлено вимогу майнового характеру - стягнення заборгованості в загальній сумі 7 944 994,20 грн. Відтак, при зверненні до суду до сплати підлягав судовий збір в сумі 119 174,91 грн; при поданні апеляційної скарги - 178 762,37 грн, при поданні касаційної скарги - 238 313,96 грн.
Позивачем при зверненні до суду згідно платіжного доручення №5006361 від 26.09.2017 сплачено судовий збір в розмірі 119 175 грн. Відтак, сума зайво сплаченого судового збору становила 0,09 грн.
При поданні апеляційної скарги позивачем згідно платіжного доручення №6000067 від 05.01.2018 сплачено судовий збір в розмірі 178 763 грн. Відтак, сума зайво сплаченого судового збору становила 0,63 грн.
При поданні касаційної скарги позивачем згідно платіжного доручення №6002274 від 13.03.2018 сплачено судовий збір в розмірі 238 314 грн. Відтак, сума зайво сплаченого судового збору становила 0,04 грн.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Таким чином, сума судового збору, яка підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету, у зв'язку із переплатою судового збору становить 0 грн 76 коп. Для повернення зазначеної суми позивачу необхідно звернутися до суду із відповідним клопотанням.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 73-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, господарський суд ,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Тернопільоблгаз”, вул. Чернівецька, 54-А, м. Тернопіль, Тернопільська область, ідентифікаційний код 39555103, на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, ідентифікаційний код 20077720:
- 3 712 087 грн 16 коп. - пені;
- 520 819 грн 88 коп. - 3% річних;
- 536 251 грн 24 коп. - в повернення сплаченого позивачем судового збору.
3. В задоволенні решти частини позову - відмовити.
4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 29.12.2018
Суддя І.М. Гирила