Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" грудня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2951/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.
розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
за позовом Публічне акціонерне товариство “НАК “Нафтогаз України”, 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720;
до Вовчанського підприємства теплових мереж, 62503, Харківська обл., Вовчанський р-н, м. Вовчанськ, вул. Колокольцова (колиш. Дзержинського), буд. 3-А, код ЄДРПОУ 32447026;
про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу №1623/14-ТЕ-32 від 13.12.13 у розмірі 29119,24 грн.
Публічне акціонерне товариство “НАК “Нафтогаз України” звернулось з позовом вих. №14/4-2777 від 25.10.2018 (вх. №2951/18 від 29.10.2018) до Вовчанського підприємства теплових мереж в якому просить стягнути з останнього 29119,24 грн. за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу №1623/14-ТЕ-32, з яких пеня - 24 047,19грн., 3% річних - 3422,05грн. та інфляційні нарахування - 1650,00грн..
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу за Договором купівлі-продажу природного газу №1623/14-ТЕ-32 від 13.12.2013, зокрема п. 6.1 вказаного договору. В якості правових підстав позову посилається, зокрема, на положення статей 20, 173-175, 193, 216, 230-232 ГК України, ст. ст. 11, 16, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.11.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення №028378, ухвала суду про відкриття провадження по справі від 06.11.2018 отримана відповідачем ще 08.11.2018, таким чином 15-денний строк для надання відзиву сплив 23.12.2018, однак відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений ст. 251 ГПК України строк не надавав, а відтак суд дійшов висновку про те, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
13 грудня 2013 року між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір № 1623/14-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу (далі за текстом - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору
Пунктом 1.2. Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 29.04.2014) передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
Згідно з пунктом 2.1. договору позивач передає відповідачу з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 2350 тис.куб.м.
За умовами пунктів 3.3, 3.4 Договору, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Ціна за 1000 м3 природного газу була встановлена сторонами в пункті 5.2 Договору в розмірі 1309,20 грн (з ПДВ).
Пунктом 6.1 Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.2 Договору встановлена відповідальність відповідача у разі невиконання останнім пункту 6.1 Договору, в тому числі у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно пункту 11 Договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач протягом січня-грудня 2014 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2 356 033,68грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.
Дані акти підписано уповноваженими представниками сторін і скріплено їх печатками.
Відповідач за поставлений природний газ розрахувався у повному обсязі, однак з порушенням передбачених пунктом 6.1 Договору строків, що підтверджується складеною позивачем довідкою по операціях відповідача за Договором, а також розрахунком позовних вимог.
Враховуючи несвоєчасне погашення заборгованості відповідачем, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, в якому просив стягнути на свою користь 24 047,19 грн - пені, 3 422,05 грн - 3% річних, 1 650,00грн - інфляційних втрат, а всього на загальну суму - 29 119,24 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору позивач протягом січня-грудня 2014 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2 356 033,68грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Водночас, станом на момент подання позову, відповідач за поставлений природний газ розрахувався у повному обсязі що підтверджується складеною позивачем довідкою по операціях відповідача за Договором, а також розрахунком позовних вимог
Одночасно, судом враховано, що 30 листопада 2016 року набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 №1730-VIII (надалі - Закон).
Відповідно до преамбули Закону України №1730-VII від 03.11.2016 "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно термінів вказаного Закону України №1730-VII від 03.11.2016, процедура врегулювання заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (частина 1 статті 3 Закону України №1730-VIII від 03.11.2016р. "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії").
Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України, обставини визнані судом загальновідомими, не потребують доказуванню.
Як встановлено судом з Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 12.11.2015, № 2736 «Про видачу ліцензій на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії ТОВ «ТЕПЛОТЕКС», ВОВЧАНСЬКОМУ ПІДПРИЄМСТВУ ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ, КП «ТРУСКАВЕЦЬТЕПЛО», ТОВ «ТЕПЛОДАР-2013», ТОВ «КИЇВСЬКА ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» та ТОВ «ТЕПЛОПОСТАЧ-К», яка міститься на офіційному сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та є публічною загальновідомою інформацією, відповідач є комунальним підприємством, яке відноситься до теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, у зв'язку з чим до відносин позивача та відповідача щодо стягнення з останнього інфляційних витрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій застосовується норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії"
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" визначено, що процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Виходячи зі змісту ст. 2 вказаного Закону, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (спожитий природний газ, електричну енергію).
З урахуванням вищенаведеного, питання по погашенню заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 1623/14-ТЕ-32 від 13.12.2013 у розмірі 29 119,24грн., з яких пеня 24 047,19 грн., 3% річних - 3 422,05грн. та інфляційні нарахування - 1 650,00грн. повинно вирішуватися з урахуванням спеціальних норм Закону, шляхом реструктуризації заборгованості.
Відповідно до п. 1 ст. 7 Закону на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.
Водночас, судом встановлено, що відповідно до Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів державного бюджету №615 від 18.03.2014, №1139 від 16.05.2014, №1332 від 13.06.2014, №1507 від 14.07.2014, №1670 від 15.08.2014, №1788 від 15.09.2014, №80 від 20.01.2015, №535 від 17.03.2015 та договорів про організацію взаєморозрахунків №404/30 від 25.09.2014, №1388/30 від 12.12.2014, №1640/30 від 26.12.2014, сторонами визначено порядок проведення сторонами взаєморозрахунків за договором № 1623/14-ТЕ-32 від 13.12.2013, відповідно до якого проводилось погашення заборгованості перед позивачем за природний газ шляхом перерахуванням коштів з Державного бюджету України до місцевого бюджету та відповідача.
Приймаючи до уваги, що основна сума заборгованості станом на момент подання позову погашена, з огляду на вимоги Закону України №1730-VIII від 03.11.2016 "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з огляду на встановлений порядок проведення взаєморозрахунків між сторонами, заявлені позивачем нарахування у вигляді пені, інфляційних та 3% річних, що є предметом позовних вимог є безпідставними та необґрунтованими.
Разом з цим, частиною третьою статті 7 Закону України №1730-VIII від 03.11.2016 "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Тобто, частина 3 статті 7 Закону про врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності Законом про врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/16351/13).
Одночасно, позивачем не надано суду жодних доказів на спростування факту застосування до спірних правовідносин, що виникли між ним та відповідачем, вимог ч.3 ст. 7 Закону, та відсутності підстав для відповідного списання нарахованих пені, інфляційних втрат та 3 % річних.
Таким чином, враховуючи обрані позивачем підстави позову, а саме неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №1623/14-ТЕ-32 від 13.12.13, зокрема п. 6.1 вказаного договору), з огляду на те, що усі нарахування на цю заборгованість у вигляді пені, інфляційних та 3% річних, що становлять предмет позовних вимог, підлягають списанню відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, а відтак відмовляє в задоволенні позову повністю.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 ГПК України, відповідно до якої, у разі відмови у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 13-15, 41- 46, 74, 75, 76, 77, 80, 86, 129, 207, 233, 237-241 ГПК України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати зі сплати судового збору покласти на Публічне акціонерне товариство “НАК “Нафтогаз України”.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 29.12.2018
Суддя ОСОБА_1