17.12.2018 Справа № 920/884/18
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників за наявними матеріалами справу № 920/884/18
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720),
до відповідача: Державного професійно-технологічного навчального закладу «Путивльський професійний ліцей» (41500, Сумська область, м. Путивль, вул.Б.Хмельницького, 20; код ЄДРПОУ 02547429),
про стягнення 6 964 грн. 75 коп. заборгованості за договором № 1849/14-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу від 30.12.2013,
08.11.2018 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 6 964 грн. 75 коп., з яких: 3 188 грн. 20 коп. пені, 505 грн. 77 коп. 3% річних, 3 270 грн. 78 коп. інфляційних збитків, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу № 1849/14-ТЕ-29 від 30.12.2013.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач здійснював оплату природного газу, отриманого у 2014 році несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги п. 6.1. договору.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 14.11.2018 відкрито провадження у справі № 920/884/18, відповідачу надано термін 15 днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 16.11.2018, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.
29.11.2018 на адресу господарського суду Сумської області від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, в якому він позовні вимоги визнає у повному обсязі, просить суд врахувати факт визнання позову відповідачем в повному обсязі до початку розгляду справи по суті та стягнути з нього 50% витрат зі сплати судового збору.
Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до укладеного між сторонами договору № 1849/14-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу від 30.12.2013 (далі за текстом - «Договір»), позивач зобов'язується поставити відповідачеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 67,00 тис. куб.м., а відповідач, в свою чергу, взяв на себе зобов'язання оплатити природний газ на умовах, передбачених договором.
Згідно п. 1.2. Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 29.04.2014 до Договору) газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами приймання-передачі природного газу за січень-грудень 2014 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 60 741 грн. 63 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору несвоєчасно оплатив спожитий природний газ, у зв'язку з чим останньому нараховано пеню відповідно до п. 7.2. договору, а також 3% річних.
Зі змісту п. 9.3. Договору вбачається, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється у 5 років.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
За умовами п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Судом встановлено, що поставлений позивачем природний газ у січні-грудні 2014 загальною вартістю 60 741 грн. 63 коп. оплачений відповідачем повністю, однак з простроченням строків оплати, визначених п. 6.1. договору.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання відповідачем умов п.6.1, останній зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 3 188 грн. 20 коп., виходячи з суми заборгованості помісячно за 2014 р. з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат.
Таким чином, судом встановлено та не заперечується відповідачем у відзиві факт порушення з боку відповідача грошового зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за поставлений позивачем природний газ, а отже суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 188 грн. 20 коп. пені.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховано 3% річних в загальній сумі 505 грн. 77 коп. та 3 270 грн. 78 коп. інфляційних збитків, виходячи з суми заборгованості помісячно за 2014 рік з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 505 грн. 77 коп. - 3% річних та 3 270 грн. 78 коп. інфляційних збитків є правомірними та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
В матеріалах справи міститься належний доказ сплати судового збору - платіжне доручення №6008893 від 04.10.2018 про сплату 1 762 грн. 00 коп.
Враховуючи те, що судом встановлено факт визнання відповідачем позовних вимог до початку розгляду справи по суті, 50% сплаченого судового збору підлягають поверненню з державного бюджету на користь позивача, 881 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного професійно-технологічного навчального закладу «Путивльський професійний ліцей» (41500, Сумська область, м. Путивль, вул.Б.Хмельницького, 20; код ЄДРПОУ 02547429) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720) 3 188 грн. 20 коп. пені, 505 грн. 77 коп. 3% річних, 3 270 грн. 78 коп. інфляційних збитків, 881 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Повернути Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720) з державного бюджету (УДКС у м. Суми; код 37970593; Казначейство України; МФО 899998; рахунок 34311206083032; код класифікації доходів бюджету 22030101) 881 грн. 00 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №6008893 від 04.10.2018 р.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано 26.12.2018.
Суддя ОСОБА_1