Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"27" грудня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/569/18
Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., за участі секретаря судового засідання Оліфер С.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профімікс" до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Імені Воловікова" про стягнення заборгованості в сумі 158 663,31 грн.
за участі представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 2 від 01.10.2018 року,
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 35/Д від 25.09.2018 року,
У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Профімікс" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Імені Воловікова" про стягнення заборгованості в сумі 158 663,13 грн.
Ухвалою суду від 31.08.2018 року позовну заяву ТзОВ "Профімікс" залишено без руху та установлено у 10-денний строк з дня отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме: позивачу у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали подати докази відправлення відповідачеві копії позовної заяви з доданими до неї документами.
13.09.2018 року на виконання вимог ухвали суду від 31.08.2018 року ТзОВ "Профімікс" усунуто недоліки, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 13.09.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.10.2018 року.
Ухвалою суду від 09.10.2018 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів до 11.12.2018 року включно, та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 13.11.2018 року.
13.11.2018 року представником відповідача надано суду платіжне доручення № НОМЕР_1 від 10.10.2018 року (а.с. 52) згідно якого відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 146 075,01 грн.
Також, 11.12.2018 року відповідачем подано суду клопотання в порядку ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України про зменшення штрафних санкцій.
Ухвалою суду від 11.12.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 918/569/18 до судового розгляду по суті на 27.12.2018 року.
За змістом ст. 13 ГПК України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017 року) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписом ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів судом.
У судовому засіданні 27.12.2018 року відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд -
05 лютого 2018 року, між ТОВ "ПРОФІМІКС" (далі - Позивач) та ТОВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ІМЕНІ ВОЛОВІКОВА" (далі - Відповідач), був укладений договір поставки № 05п/05/02/2018 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору Постачальник (Позивач) зобов'язується передати у власність Покупця (Відповідача) премікси, комбікорми повнораціонні для свиней, білково-вітамінні добавки плюс замінники незбираного молока, інший товар (далі по тексту - товар), у зумовлені Сторонами строки, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до п. 3.6. Договору, місцем поставки є склад Покупця, розташований за адресою: 35433, Рівненська обл., Гощанський район, село Горбаків, вул. Шкільна.
Відповідно до п. 3.8. Договору, товар вважається поставлений Постачальником (Позивачем) та прийнятий Покупцем (Відповідачем) по кількості та якості, з моменту отримання Постачальником (перевізником) підписаної Покупцем видаткової накладної.
Датою поставки товару, відповідно вважається дата зазначена у видатковій накладній, яка підписана повноважними представниками Сторін, (п. 3.9. Договору).
Відповідно до п. 4.1. Договору "Ціна товару, за одиницю і по позиціях, вказується у видатковій накладній та рахунку - фактурі Постачальника на кожну окрему партію Товару."
Відповідно до п. 5.1. Договору "Розрахунок за кожну поставлену партію Товару, здійснюється Покупцем у національній валюті України, в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника, протягом 30 (тридцять) календарних днів з дати поставки."
На виконання вищевказаних умов Договору, Позивач поставив в адресу Відповідача наступний товар згідно видаткових накладних № 173 від 16.03.2018 року - до 16.03.2018 року та № 235 від 11.04.2018 року - до 11.05.2018 року. Відповідач прийняв зазначений товар без заперечень, про що свідчать підписані його представником видаткові накладні.
Але, в порушення зазначених строків та умов договору, Відповідач порушив термін оплати поставленого товару в розмірі 146 075,01 грн. Дана сума боргу відповідача перед позивачем також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 21).
Крім того, відповідно до п. 6.2. Договору: "у разі прострочення оплати за поставлений Товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості несвоєчасно оплаченого Товару, за кожен день прострочення оплати. Крім цього, на вимогу Постачальника, Покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 20 відсотків річних, за користування чужими грошовими коштами." Отже, сума пені за прострочення виконання зобов'язань з оплати поставленого товару складає: 7 932,26 грн. та сума відсотків за користування чужими грошовими коштами складає: 4 656,04 грн. (розрахунок залучено до матеріалів справи та перевірено судом (а.с. 10-11)).
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Судом перевірено арифметичний розрахунок пені, 3% річних та встановлено, що наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам діючого законодавства, є правомірним.
Під час розгляду справи відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені, річних.
Розглянувши зазначене клопотання відповідача, суд дійшов висновку про його часткове задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати саме штрафних санкцій.
Відповідно ж до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України і ст. 230 ГК України, а тому у суду й відсутні правові підстави для їх зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2018 року у справі № 925/1471/16 суд зазначив, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Слід зазначити, що під час розгляду справи відповідачем було повністю сплачено основний борг, що підтверджено матеріалами справи (а.с. 51-52). Водночас, позивачем не доведено суду, що через прострочення відповідача по сплаті коштів за договором, останнім понесено збитки.
Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки (пені), суд взяв до уваги соціально значимий статус відповідача, що відповідач є сільськогосподарським підприємством, а надходження коштів на підприємство має сезонний характер по результатам реалізації вирощеної продукції, а у зв'язку з несвоєчасним виділенням коштів на оплату заборгованості позивачу, незначний строк прострочення виконання основного зобов'язання, погашення відповідачем суми основного боргу, а також недоведеність наявності збитків у позивача та відсутність основного боргу.
Поряд з цим, визначаючись щодо зменшення, суд також врахував обов'язковість виконання зобов'язань, баланс інтересів сторін, оскільки неустойка є засобом розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, та дійшов висновку про задоволення заявленого відповідачем клопотання, та зменшення розміру пені на 50 %.
Таким чином суд вважає, що з відповідача слід стягнути пеню в розмірі 3 969,13 грн.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 3 969,13 грн. - пені, 4 656, 04 коп. - відсотків за користування чужими грошовими коштами. В частині позовних вимог щодо стягнення 3 969, 13 грн. пені відмовити та закрити провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Імені Воловікова" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профімікс" 146 075, 01 грн. - суми основного боргу.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 123, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Закрити провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Імені Воловікова" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профімікс" 146 075 (сто сорок шість тисяч сімдесят п'ять гривень) 01 коп. - суми основного боргу.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Імені Воловікова" (35433, Рівненська обл., Гощанський р-н, с. Горбоків, вул. Шкільна, код ЄДРПОУ 03775871, П/р № 26002212005774 в АБ "Укргазюанк" м. Рівне, МФО 320478, ІПН 037758717030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профімікс" (01013, Київська обл. м. Київ, вул. Промислова, буд. 1, код ЄДРПОУ 41076598, П/р №26008671352100, ПАТ "УКРСИББАНК", м. Київ, МФО 0351005, ІПН 410765926500) 3 969 (три тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень)13 коп. - пені, 4 656 (чотири тисячі шістсот п'ятдесят шість гривень) 04 коп. - відсотків за користування чужими грошовими коштами та 2379 (дві тисячі триста сімдесят дев'ять гривень) 95 коп. - судового збору сплаченого згідно платіжного доручення № 1655 від 20.08.2018 р.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2018р.
Суддя Церковна Н.Ф.