33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"26" грудня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/721/18
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р. за участю секретаря судового засідання В'юненко І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головинської сільської ради
до відповідача СВСК "Селянський ліс"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 екологічна інспекція у Рівненській області
про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки дерев в сумі 387 261 грн. 84 коп.
В засіданні приймали участь:
Від прокуратури: ОСОБА_2 (службове посвідчення № 050906 від 18.09.18 року);
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № ордер серія РН-221 № б/н від 26.12.18 року);
Від третьої особи: не з'явився.
09 листопада 2018 року Заступник керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головинської сільської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до СВСК "Селянський ліс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 екологічна інспекція у Рівненській області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки дерев в сумі 387 261 грн. 84 коп.
Позов обґрунтовано тим, що на відповідача покладено обов'язок по охороні лісу, який розташований на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні останнього. Прокуратурою встановлено, що на відповідача складено акт № 1, з якого вбачається, що була проведена загальна вирубка лісу в кількості 425 дерев без спеціального дозволу, на території, лісову охорону якої, забезпечував відповідач, отже така вирубка була вчинена внаслідок протиправної бездіяльності відповідача. В подальшому визначено розмір шкоди завданої державі через недотримання екологічних норм, яка становить 387 261 грн. 84 коп. Як зазначає прокуратура, на Головинську сільську раду законодавством покладено обов'язок щодо стягнення коштів за недотримання екологічного законодавства, однак будь яких дій Головинською сільською радою вчинено не було, а тому прокурор звернувся з даним позовом та просить його задоволити в повному обсязі і стягнути відповідні суми шкоди.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 листопада 2018 року відкрито провадження у справі 918/721/18, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 10 грудня 2018 року.
03 грудня 2018 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відзив обґрунтовує тим, що прокуратурою не надано належних та допустимих доказів того, що незаконна вирубка лісів була вчинена внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, також вказує на те, що не встановлений факт неправомірних дій відповідача і не доведений причинний зв'язок між неправомірними діями відповідача та завданою шкодою.
Ухвалою суду від 10 грудня 2018 року відкладено підготовче засідання на 26 грудня 2018 року.
11 грудня 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду відповідачем подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду, яку обґрунтовує наступним - прокуратурою не доведено належними та допустимими доказами бездіяльність позивача, а тому прокуратура не має процесуальної дієздатності для подання даного позову про відшкодування шкоди.
У судовому засіданні 26 грудня 2018 року представник прокуратури просив суд задоволити позов, представник відповідача просив суд задоволити заяву про залишення позову без розгляду.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Так, ч. 2 ст. 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Одним із зазначених органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Суд зауважує, що передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 ГПК України, в господарському процесі в будь - якій із п'яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб'єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.
На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов'язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.
Так, відповідно до частин 3 - 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).
Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (у неофіційному перекладі): "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
З зазначеного суд вбачає, що ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Суд констатує, що пункт 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках, тому у даній справі необхідно з'ясувати, що мається на увазі під виключним випадком і чи є таким випадком ситуація у справі.
Так, відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.
У Рішенні від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №806/1000/17).
Аналіз положень частин 3- 5 ст. 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
Підстави представництва прокурором інтересів держави з'ясовуються судом, який має широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.
У позовній заяві заступником керівника Здолбунівської місцевої прокуратури зазначено, що Головинською сільською радою, якій достовірно відомо про вищевказані порушення щодо несплати коштів, нарахованих ОСОБА_1 екологічною інспекцією в області за порушення вимог лісового законодавства, не вжито відповідних заходів цивільно-правового характеру, що свідчить про нездійснення останньою належним чином своїх повноважень та є підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
У той же час, доказами бездіяльності державних органів мають бути, окрім іншого, вироки або ухвали суду про притягнення їхніх посадових осіб до відповідальності за фактами службових злочинів, пов'язаних із невжиттям заходів щодо захисту інтересів держави.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 07.05.2018 року у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 року у справі № 812/1689/16, постановах від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 року у справі № 687/379/17-ц.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для. вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.ст.76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Однак, бездіяльність Головинської сільської ради прокурором належними та допустимими доказами не підтверджено, зокрема не надано жодних доказів, які б вказували на таку бездіяльність.
Також, судом враховано, що підставою для звернення з даним позовом є зафіксовані факти порушення екологічного законодавства, які були вчинені та зафіксовані в кінці 2017 року.
Прокуратурою не надано доказів того, що Головинська сільська ради не вчинила жодних дій щодо стягнення відповідних сум шкоди (чи надсилалися претензії, були вчинені будь які інші дії, надсилалися листи, тощо).
За таких обставин бездіяльність уповноваженого органу, визначена прокуратурою, на звернення з даним позовом до суду не підтверджена належними та допустимими доказами, що є передумовою для звернення до суду саме прокуратурою.
Отже, прокуратура у даній справі не наділена процесуальною дієздатністю.
Також, судом враховано, що відповідно до розділу 1 пункту 3 положення про державну екологічну інспекцію в автономній республіці крим, областях, містах києві та севастополі, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.08.2017 року №312 основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах відповідної території.
До основних функцій інспекції віднесено: розрахунок розміру шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції. Вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах (розділ 2 п.п. 6, 7 положення).
З зазначеного суд вбачає, що саме на ОСОБА_1 екологічну інспекцію покладено державою обов'язок щодо вжиття заходів по стягненню шкоди заподіяної внаслідок порушення екологічного законодавства.
Відтак, прокуратурою невірно визначено організацію, бездіяльність якої стала підставою для звернення з даним позовом та в інтересах якої необхідно подавати позов.
Щодо наявного листа Головинської сільської ради, про відсутність юриста та відсутність коштів для звернення з позовом, суд зазначає наступне.
Суд критично ставить до даного доказу, як такого який стверджує бездіяльність Головинської сільської ради, оскільки він зазначає лише про те, що на даний момент сільською радою не вчинено жодних дій, однак не свідчить про те, що в подальшому такі дії не будуть вчинені, оскільки доказів відсутності укладених договорів із адвокатами або юридичними фірмами матеріали справи не містять.
Також не надано доказів того, що на 2019 рік сільською радою не включено сплату судового збору за даний позов у бюджетний рік та витрати на адвоката або юридичну фірму.
Враховуючи те, що бездіяльність має підтверджуватися рішенням суду, про що зазначалося вище, і те, що такого підтвердження матеріали даної справи не містять, суд не приймає лист Головинської сільської ради від 02.10.2018 року №852/02-16, як доказ бездіяльності останньої.
Відповідно до ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.
За таких обставин, суд залишає без розгляду позов заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головинської сільської ради до відповідача СВСК "Селянський ліс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 екологічна інспекція у Рівненській області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки дерев в сумі 387 261 грн. 84 коп.
За ч. 2 ст. 226 ГПК України, про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Таким чином, залишення позову без розгляду є одним із випадків, вказаних в ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, за наявності якого, сплачений судовий збір підлягає поверненню позивачу.
Суд роз'яснює прокуратурі на право звернення до суду з відповідним клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору.
Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 185, п. 1 ч. 1 ст. 226, ст. 234, 235, ч. 9 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головинської сільської ради до відповідача СВСК "Селянський ліс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 екологічна інспекція у Рівненській області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки дерев в сумі 387 261 грн. 84 коп. залишити без розгляду.
2. Ухвалу надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Ухвала набирає законної сили 26 грудня 2018 року у відповідності до приписів ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачений ст. ст. 254 - 258 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали виготовлено 28 грудня 2018 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі № 918/721/18 - http://rv.arbitr.gov.ua .
Суддя Войтюк В.Р.
Віддруковано 5 примірників:
1 - до справи;
2 - прокуратурі рекомендованим (35705, м. Здолбунів, вул. Кн. Ольги, 36);
3 - позивачу рекомендованим (35041, с. Головин, вул. Вишнева, 1, Костопільський р-н, Рівненська область);
4 - відповідачу рекомендованим (35000, м. Костопіль, вул. Бурова, 17а, Рівненська область);
5 - третій особі рекомендованим (33016, м. Рівне, вул. Данила Галицького, 19).