36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
20.12.2018 року Справа № 917/1250/18
За позовом 1 державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, вул. Половка, 103, м. Полтава, 36034
до ОСОБА_1 підприємства "Полтавський м'ясокомбінат", вул. Харчовиків, 6, м. Полтава, 36000
про стягнення грошових коштів
Суддя Білоусов С.М.
Секретар судового засідання Бойченко Л.О.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть справи: розглядається позовна заява 1 державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Полтавський м'ясокомбінат" про стягнення заборгованості за договором №184/178 від 20.05.2013 року на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій в розмірі 4 101,26 грн., з яких 2 652,30 грн. основного боргу, 485,00 грн. пені, 615,34 грн. сума інфляційних витрат, 162,96 грн. 3 % річних, 185,66 грн. штрафу.
За ухвалою від 24.10.2018 року провадження в цій справі відкрито в порядку загального провадження та призначено підготовче засідання на 22.11.2018 року.
Ухвалою суду від 22.11.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.12.2018 року.
Відповідач вимогу ухвали суду не виконав, а саме не подав до суду відзив на позовну заяву протягом 15 днів з моменту отримання ухвали. Ухвалу суду від 22.11.2018 року відповідач отримав 04.12.2018 року, про що зафіксовано в повідомленні поштового відправлення, наявного в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Рішення приймається з врахуванням вимог ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:
Між державною аварійно-рятувальною службою - 2 державна пожежно-рятувальна частина Територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Полтавській області та ОСОБА_1 підприємством "Полтавський м'ясокомбінат" 20.05.2013 року був укладений договір на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій № 184/178 (договір), за умовами якого є організація та здійснення постійного та обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування “Аварійно-рятувальною службою” “Об'єкта” за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, буд. 6, що включає в себе: забезпечення готовності їх органів управління, сил і засобів до дій за призначенням; виконання аварійно-рятувальних робіт; виконання профілактичної роботи із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій (п. 2.1 Договору).
Договір укладено з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на “Об'єкті” надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованої на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій (п. 2.2).
Згідно Додаткової угоди № 1/42/41 від 01.07.2013 року сторону по Договору перейменовано з 2 державної пожежно-рятувальної частини Територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Полтавській області в 2 державну пожежно-рятувальну частину Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області та внесли зміни до розділу 8 договору “Юридичні адреси і реквізити сторін”.
Додатковою угодою № 2/153юр/167 від 01.08.2013 були внесені зміни до п. 5.1., на підставі чого, вартість функціонування структурних підрозділів в режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 1 оперативної одиниці складає 5 325,44 грн. Вартість встановлена на основі Калькуляції, яка є невід'ємною частиною Договору, виконана згідно з вимогами Порядку визначення розмірів оплати послуг обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами. Оплата за послуги вноситься замовником щомісячно, не пізніше 5 днів з моменту отримання рахунку, за фактично виконані послуги на підставі Акта приймання-передачі послуги.
Відповідно до Додаткової угоди №3/27юр/21 від 21 січня 2015 року (додається) п. 5.1. викладений у новій редакції. На підставі укладеної угоди № 3/27Юр/21 від 21.01.2015 року вартість функціонування структурних підрозділів «Аварійно-рятувальної служби» в режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 1 оперативної одиниці складає 4 921,81 грн.
Наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 24.05.2013 року № 326 «Про зміну найменування державних пожежно-рятувальних загонів (частин) Територіального управління МНС України у Полтавській області та затвердження їх положень» 2 державну пожежно-рятувальну частину Територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Полтавській області перейменовано в 2 державну пожежно-рятувальну частину Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області. Наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 27.09.2013 року № 626 «Про зміну найменування державних пожежно-рятувальних загонів (частин) Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області та затвердження їх положень», 2 державну пожежно-рятувальну частину Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області перейменовано на 1 державний пожежно-рятувальний загін Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області. Наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 10.10.2014 року № 572 «Про зміну найменування АРЗ СП і державних пожежно-рятувальних загонів (частин) Управління ДСНС України у Полтавській області та викладення їх статутів (положень) у новій редакції», 1 державний пожежно-рятувальний загін Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області перейменовано на 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області.
За період березень - вересень 2016 року позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 2 652,30 грн., що підтверджується актами приймання-передачі послуг та виставленими рахунками -фактурами (а.с. 48-59, 61-62).
Позивач направляв акти приймання-передачі послуги та рахунки (рахунок від 31.03.2016 року № 302 та акт від 31.03.2016 року; рахунок від 30.04.2016 року № 383 та акт від 30.04.2016 року: рахунок від 31.05.2016 року №472 та акт від 31.05.2016 року: рахунок від 30.06.2016 року № 511 та акт від 30.06.2016 року; рахунок від 01.08.2016 року № 702 та акт від 31.07.2016 року; рахунок від 31.08.2016 № 780 та акт від 31.08.2016 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, проте відповідач жодного акту не повернув.
Відповідно до п. 5.3 договору акти приймання-передачі послуги вважаються підписаними при відсутності обґрунтованих заперечень «Замовника».
Заперечень від відповідача до позивача не надходило.
Відповідач в порушення умов договору за надані послуги не розрахувався.
Станом на дату подання позову заборгованість відповідача за надані послуги за період березень - вересень 2016 року становить 2 652,30 грн.
Позивач, зважаючи на невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті послуг звернувся з позовом до суду про стягнення вартості послуг за період березень - вересень 2016 року - 2 652,30 грн.; пені - 485,00 грн., інфляційних - 615,34 грн., 3 % річних - 162,96 грн., та 7 % штрафу - 185,66 грн.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення права та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За своєю правовою природою, укладений 20.05.2013 р. між сторонами договір на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій № 184/178 є договором про надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Борг відповідача перед позивачем станом на час розгляду справи становить 2 652,30 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Отже, на підставі матеріалів справи, поданих доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 2 652,30 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ст. ст. 547-548 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК).
У відповідності до положень пункту 6.3 договору, за порушення терміну оплати “Замовник” сплачує “Аварійно-рятувальній службі” пеню у розмірі 0,1 % вартості послуг, з яких допущене прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
На підставі п. 6.3 Договору, позивачем нарахована пеня в розмірі - 485,00 грн. за період з 12.04.2016 року по 31.08.2018 року та 185,66 грн. - штрафу.
На підставі вищевикладеного судом було здійснено перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені та штрафу за допомогою калькулятору "ЛІГА: Закон" та встановлено, що нарахована позивачем пеня в сумі 485,00 грн. та штраф у розмірі 185,66 грн. підлягають задоволенню судом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано 3 % річних в сумі 162,96 грн. за період з 13.04.2016 року по 31.08.2018 року та інфляційних нарахувань в сумі 615,34 грн. за період квітень 2016 року по серпень 2018 року.
Після здійсненого судом за допомогою калькулятору "ЛІГА: ОСОБА_2 9.1.3" перерахунку інфляційних втрат та 3% річних, суд вважає їх правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 232-233, 237-238 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Полтавський м'ясокомбінат" (вул. Харчовиків, 6, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 00424214) на користь 1 державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (вул. Половка, 103, м. Полтава, 36034, код ЄДРПОУ 38276829) - 2 652,30 грн. основного боргу, 485,00 грн. пені, 615,34 грн. сума інфляційних витрат, 162,96 грн. 3 % річних, 185,66 грн. штрафу та 1 762,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. Копію рішення направити сторонам по справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 27.12.2018 року.
Суддя Білоусов С.М.