ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.12.2018Справа № 910/12868/18
За позовом Анімаккорд Лтд;
до Фізичної особи-підприємця Кривіцької Ірини Борисівни;
про захист авторського права.
Суддя Мандриченко О.В.
Секретар судового засідання Дюбко С.П.
Представники:
Від позивача: Григоренко А. О., представник, довіреність № б/н від 02.03.2018 р.;
Від відповідача: не з'явилися.
Компанія Анімаккорд Лтд звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Кривіцької Ірини Борисівни про захист авторського права, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Кривіцької Ірини Борисівни на свою користь суму компенсації в розмірі 20 мінімальних забортних плат на день винесення рішення, що на дату звернення до суду становить 74460, 00 грн. Також просить покласти судові витрати на позивача та розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 року відкрито провадження у справі № 910/12868/18 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, розгляд справи призначено на 23.10.2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 року підготовче засідання відкладено до 15.11.2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 року підготовче засідання відкладено до 04.12.2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/12868/18 до судового розгляду по суті на 13.12.2018.
04.12.2018 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідач у судове засідання 13.12.2018 не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвала була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
10.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" (правовласник) та Компанією Анімаккорд Лтд (набувач) укладено договір № ММ-2 про відчуження виключного права на аудіовізуальні твори (анімаційні серіали "Маша і Мєдвєдь" і "Машині казки", далі - Договір), відповідно до умов якого правовласник у порядку, передбаченому Договором, передає і відчужує набувачу виключне право в повному обсязі на аудіовізуальні твори, а набувач зобов'язується сплатити правовласнику обумовлену Договором винагороду;
Пунктом 3 параграфу А до Договору визначено, що "Аудіовізуальні твори" - означає спільно кольорові анімаційні серіали "Маша і Ведмідь" та "Машині казки", російською мовою, включаючи, але не обмежуючись вихідними матеріалами серій, Керівництво по стилю, робочі матеріали, назва(и) анімаційних серіалів "Маша і Ведмідь" та "Машині казки", елементи та об'єкти, що охороняються та є складовою частиною серій, в тому числі графічні зображення, персонажі, музика та фонограми, незалежно від того, чи перераховані вказані об'єкти безпосередньо у Додатках до цього Договору.
Згідно з п. 4 Акту передачі прав № 1 від 01.01.2015 р. до Договору про відчуження виключного права на аудіовізуальні твори (серіали "Маша та Ведмідь" та "Машині казки") № ММ-2 від 10 грудня 2014 p., одночасно з передачею права на Аудіовізуальні твори "Маша і Ведмідь" та "Машині казки", вказані у п. 2 та п. 3 вище Правовласник передав Набувачу у повному обсязі виключні права на всі юридично значимі елементи та об'єкти Аудіовізуального твору, що охороняються, включаючи, але не обмежуючись: вихідні матеріали серій, Керівництво по стилю, робочі матеріали, назва(и) анімаційних серіалів Аудіовізуальний творів та їх окремих серій, перерахованих у п. 2 та п. 3 вище, графічне зображення, персонажі, музика та фонограми, незалежно від того, чи названі вказані елементи та об'єкти безпосередньо у Додатках до Договору.
Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.
Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
Таким чином, Компанія Анімаккорд Лтд є власником виключних прав на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "Маша і Мєдвєдь".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Судом встановлено, що 29.01.2016 в належному Фізичній особі-підприємцю Кривіцької Ірини Борисівни (надалі - відповідач) магазині, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Якуба Коласа, 3/1, здійснювався продаж товару "Сюрприз шоколадне яйце", на яких нанесено зображення персонажу мультиплікаційного серіалу, яке, за твердженням позивача, є персонажами "Маша" та «Мєдвєдь» з мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь". Факт придбання вказаного товару підтверджується фіскальними чеком від 29.01.2016 року, фотографіями товару і відеозаписом на диску, що був оглянутий судом у судовому засіданні.
Позивач стверджує, що ним не надавався відповідачу будь-який дозвіл на використання ні самого аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь", ні його частин; між позивачем та відповідачем не укладалось жодних договорів на використання зазначеного персонажу.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Зображення персонажів "Маша" та "Мєдвєдь" названого мультиплікаційного серіалу є частиною твору, яка може використовуватися самостійно, а тому розглядається судом як твір.
За змістом статей 435,440,441, 443 ЦК України та статей 7, 15, 31-33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).
Принцип вичерпання прав стосується лише оригіналу чи примірників творів, правомірно введених у цивільних обіг. Розповсюдження ж контрафактних примірників творів у будь-якому разі є порушенням виключних майнових прав на твір, незалежно від того, створено цей примірник самим порушником чи придбано у третіх осіб (для подальшого використання у комерційних цілях).
Так, в матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача правової підстави на використання об'єктів інтелектуальної власності, зокрема малюнків "Маша" і "Медведь" від Анімаккорд Лтд.
Суд зазначає, що враховуючи приписи статті 74 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем;
2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
Дослідивши додані до матеріалів справи документи, на які позивач посилається в якості доказів, що підтверджують його вимоги, судом встановлено, що реалізований товар містить зображення персонажу «Маша» та персонажу «Мєдвєдь» аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", відповідно порушено виключне право позивача на використання вказаних об'єктів, що підтверджуються наявним у матеріалах справи фіскальним чеком та відеозаписом моменту придбання товару представником позивача, які є належними і допустимими доками у даній справі.
Відповідно до ст. 431 Цивільного кодексу України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.
Відповідно до п. а) ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.
Відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.
Пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
Суд зазначає, що для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний.
Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації.
Так, позивач, обґрунтовуючи вимоги про стягнення 74 460,00 грн. вказує, що відповідачем було здійснено продаж товару "Сюрприз шоколадне яйце", на яких зображено без дозволу Анімаккорд Лтд (позивач) два об'єкти авторського права позивача, як правовласника виключних прав на персонажі "Маша" та "Медведь" з мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", вказані персонажі.
Суд зазначає, що розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.
При цьому, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з вимогами щодо припинення порушення після 29.01.2016, коли позивачем вперше виявлено факт порушення його прав.
В той же час, як вбачається з фіскального чеку від 29.01.2016, вартість придбаного товару - шоколадне яйце сюрприз складає 7,90 грн.
У пункті 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (із змінами і доповненнями), з-поміж іншого зазначено, що у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід мати на увазі таке. Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.
За приписом статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
У підпункті 51.3 пункту 51 тієї ж постанови йдеться про те, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
Таким чином, оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази в сукупності, зокрема, й малозначимість порушення, вчиненого відповідачем та розмір отриманого ним доходу, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача компенсації у встановленому законом мінімальному розмірі.
Судом встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати з січня 2018 року становить 3723 грн. 00 коп. (відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік").
Водночас, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Наразі такі зміни до Закону не внесені. Водночас виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначені компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.
Отже, при визначені розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року (з 1 січня 2018 року - 1762 грн.).
Враховуючи мінімальний розмір компенсації відповідно до ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", положення пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", та висновок суду, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт використання відповідачем твору без дозволу позивача, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню компенсація у розмірі 17 620 грн. 00 коп., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у вказаній сумі.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кривіцької Ірини Борисівни (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) на користь компанії Анімаккорд Лтд (Кіпр, Гріва Дігені, 82, Стефані Хауз, 2-й поверх, офіс 202, 3101, Лімасол) 17 620 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять) грн. 00 коп. компенсації та 416 (чотириста шістнадцять) грн. 95 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Мандриченко
Дата складання рішення 11.12.2018