ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.12.2018Справа № 910/11673/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтової О.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області
до приватного акціонерного товариства «ВФ Україна»
про стягнення 187 302,02 грн.
Представники:
від позивача Вакуляк Ю.А. (за дов.)
від відповідача не з'явились
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Регіональне відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області до приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) «ВФ Україна» про стягнення 187 302,02 грн. неустойки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, після завершення договору оренди майна, що належить до державної власності, укладеного між сторонами, своєчасно не повернув майно бансоутримувачу, а тому зобов'язаний сплати неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення виконання зобов'язання. Період прострочення позивачем визначено з червня 2013 року по червень 2018 року. Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги приписами ст. 785 ЦК України.
Відповідач позовні вимоги відхилив, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. Позивач стверджує, що нарахована неустойка підлягає зменшенню на 160 878, 21 грн., які були сплачені за користування майном у спірний період. Також відповідач вважає, що несвоєчасне повернення орендованого майна було обумовлено необхідністю проведення будівельних робіт об'єкту оренди в позадоговірний період. Також позивач просить застосувати позовну давність.
Позивач у відповідь на відзив послався на те, що сплачені 160 878, 21 грн. є платою за користування майном, а не неустойкою, а тому остання не може бути зменшена на цю суму. Не погоджуючись з доводами відповідача щодо спливу позовної давності, позивач стверджує, що її сплив починається з моменту повернення майна наймачем.
Від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому він зазначає, що пункт 3.11 договору оренди, яким передбачається сплата орендної плати після припинення договору, суперечить Цивільному кодексу України, тому зарахування позивачем платежів відповідача в рахунок орендної плати на підставі припиненого договору є безпідставним.
Після відкриття провадження у справі приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» подало зустрічний позов до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області та до державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» про стягнення 160 878,21 грн.
Свої вимоги за зустрічним позовом приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» обґрунтовує тим, що після припинення вказаного договору оренди ним було помилково перераховано кошти відповідачам за зустрічним позовом.
Суд своєю ухвалою від 11.10.2018 прийняв зустрічний позов для спільного розгляду з первісним. Розгляд справи судом постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.12.2018 зустрічний позов приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» залишено без розгляду у зв'язку з неявкою представників цього підприємства у судове засідання.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши і сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
30.06.2010 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області (далі - РВ ФДМУ) та приватне акціонерне товариство «МТС Україна», правонаступником якого є ПрАТ «ВФ Україна», укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 56-34 (далі - Договір).
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди, правовідносини за яким регулюються Цивільним кодексом України, параграфом 5 Глави 29 Господарського кодексу України та Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Предметом оренди, відповідно до п. 1.1 Договору, є державне окреме індивідуально визначене майно, а саме: частина даху площею 70,0 кв.м. та частина ганку бокового входу площею 12,0 кв.м., що знаходяться за адресою: Кіровоградська область м. Долинська, вул. Соборності України, 44, та перебувають на балансі державного підприємства (далі - ДП) «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд».
Майно передається в оренду для розміщення: 70,0 кв.м.- антено-мачтової споруди;12 кв.м. - технологічного контейнера (У п. 1.2 Договору).
Майно в оренду було передано 30.06.2010, що засвідчується актом приймання-передавання орендованого майна.
Згідно з п 2.1 Договору оренди, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна.
Розрахунок орендної плати передбачений п. 3.1 Договору.
Пунктом 10.6 Договору оренди встановлено, що чинність цього Договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
У відповідності до п. 10.1 Договору оренди, його укладено строком на 2 роки 264 дні, і він діє з 30.06.2010 до 28.06.2013 включно. Такім чином, термін дії договору оренди закінчився 28.06.2013.
Відповідно до п. 10.9 Договору оренди, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом 3-х робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.
У силу п. 10.10 Договору оренди майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
Акт приймання-передавання між орендарем - ПрАТ «ВФ "Україна» та балансоутримувачем - державним підприємством «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» підписано 18.06.2018, що свідчить про порушення відповідачем свого обов'язку щодо своєчасного повернення майна.
Посилання відповідача на проведення ремонтних робіт на об'єкті оренди як на обставину, що зумовила неможливість своєчасного повернення майна, не є обґрунтованими, оскільки така обставина неповернення не обумовлена сторонами і, відповідно до законодавства, не є свідчить про неможливість викання зобов'язання.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Обов'язок наймача (орендаря) у разі припинення Договору повернути майно встановлений ст. 785 ЦК України. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області до приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» про стягнення неустойки. За розрахунок позивача, який перевірений судом, неустойки за час прострочення повернення орендованого майна за період з 29.06.2013 по 18.06.2018 становить 187 302,02 грн..
Твердження відповідача про сплив позовної давності є безпідставними, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 786 Цивільного кодексу України, обчислення строку позовної давності стосовно вимог наймодавця починається з моменту повернення майна наймачем, тобто з 18.06.2018.
Відповідно до п. 3.11 Договору, у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
З урахуванням ст. 653, 795 Цивільного кодексу України та умов Договору, якщо останнім передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати є правомірним.
Отже, сплачені відповідачем на користь позивача платежі за період з 29.06.2013 по 18.06.2018 у розмірі 160 878,21 грн. є платою за користування майном, а не неустойкою, а тому відсутні правові підстави для зменшення останньої на сплачену відповідачем суму.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області до приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» задовольнити повністю.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, код ЄДРПОУ 14333937) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області (25009, м. Кіровоград, вул. Глінки, 2, ідентифікаційний код 38037409), перерахувавши кошти на УК у м. Кропівницький/ККБД; банк: Казначенйсьво України (ЕАП): МФО: 899998, код ЄДРПОУ 38037409, рахунок 31119094011002, код платежу 22080300, 187 302,02 грн. неустойки, 2 809,53 грн. судового збору.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 28.12.2018.
Суддя С. А. Ковтун