ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.12.2018Справа № 910/9010/17
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., при секретарі судового засідання Коноплянко Л.В., розглянувши матеріали господарської справи в порядку загального позовного провадження
За позовом Первинної профспілкової організації Державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш"в особі Профспілкового комітету (03180, м. Київ, вул. Кільцева дорога,4)
до 1) Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. М.Грушевського, 12/2)
2) Фонду державного майна України (01133, м.Київ, вул.Генерала Алмазова,18/9)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Державне підприємство "Електронмаш" (03180, м.Київ, вул.Кільцева дорога, 4)
про визначення частки трудового колективу
за участю представників сторін:
від позивача: Гармаш К.Г. за дов., Слонова Г.В. голова профспілки, Мова В.І. за дов.
від відповідача-1: Калусенко В.В. за дов., Харабара Т.І. за дов.
від відповідача-2: Сіденко В.О. за дов.
від третьої особи: Юхименко Д.Ю. за дов., Ясінська Ж.В. за дов.
В червні 2017 року до господарського суду міста Києва звернулася Первинна профспілкова організація державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" в особі Профспілкового комітету з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (відповідача-1) та Фонду державного майна України (відповідача-2) про зобов'язання відповідачів вчинити дії щодо визначення частки трудового колективу ДНВП (ДП) «Електронмаш» в майні державного підприємства «Електронмаш» та визнання недійсним в частині збільшення статутного капіталу наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 28.09.2016 № 1621.
Позовні вимоги мотивовані тим, що як стало відомо позивачу, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України наказало (наказ від 28.09.2016 № 1621) збільшити статутний капітал державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" на 65065000,00 грн., перейменувати державне науково-виробниче підприємство "Електронмаш" на державне підприємство "Електронмаш", затвердити статут державного підприємства "Електронмаш". Однак в наказі немає жодного посилання на джерела формування (збільшення) статутного капіталу. На думку позивача, таке збільшення було здійснено за рахунок 64675000,00 грн., які є власністю трудового колективу державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш", що є порушенням прав трудового колективу, від імені та в інтересах якого діє позивач.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 припинено провадження у справі № 910/9010/17.
Ухвала суду мотивована тим, що даний спір, відповідно до ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, не може бути предметом розгляду господарськими судами України, а підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 у справі № 910/9010/17 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ, справу передано на розгляд судді Ярмак О.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2018, у зв'язку з набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.02.2018.
30.01.2018 від відповідача 2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду в касаційному порядку касаційної скарги Фонду державного майна на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017.
07.02.2018 представником позивача подані заперечення на клопотання відповідача 2 про зупинення провадження.
08.02.2018 від третьої особи надійшли письмові пояснення.
13.02.2018 відповідачем 2 Фондом державного майна України поданий відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечує та зазначає, що особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначає Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", у розумінні якого професійною спілкою (профспілка) є добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Метою створення професійної спілки є здійснення представництва та захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки (стаття 2 Закону).
Чинне законодавство не обмежує профспілки у представництві і захисті трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок, надаючи їм право у питаннях колективних інтересів працівників профспілки , їх об'єднання здійснювати представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках( ч. 2 ст. 19 Закону). Статтею 243 КЗпП України визначено, що держава визнає професійні спілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з власником або уповноваженим ним органом, а також з іншими об'єднаннями громадян.У розумінні статті 252-1 КЗпП України усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством утворюють трудовий колектив підприємства. Вважає, що набуття трудовим колективом держаного підприємства статусу суб'єкта права колективної власності законодавством було пов'язано виключно з набуттям ним статусу юридичної особи. В розумінні цивільного законодавства юридичною особою є організація, що визнається державою як суб'єкт права , виступає в цивільному обороті від власного імені, має відокремлене майно, яке належить їй на праві власності або на іншому речовому праві, несе самостійну відповідальність за своїми зобов'язаннями. Отже, розуміння трудового колективу підприємства як єдиного утворення стосується виключно трудових та пов'язаних з ним соціально-економічних відносин.
Крім того, доданий до позову протокол спільного засідання розширеного профспілкового комітету від 15.03.2017 № 5, яким ухвалено звернутись до суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень - наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 28.09.2016 № 1621, не містить повноважень, щодо звернення первинної профспілкової організації до суду з вимогами про визначення частки трудового колективу ДНВП (ДП) в майні Державного підприємства «Електронмаш».
Фонд Державного майна України зазначає, що відповідно до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» та враховуючи подану заяву на приватизацію , наказом ФДМУ від 04.03.1994 № 23-ДП «Про прийняття рішення щодо приватизації об'єктів» був наданий дозвіл на приватизацію об'єкта - Державного підприємства Київського заводу електронних обчислювальних та управляючих машин ( перейменоване у Державне науково-виробниче підприємство «Електронмаш»). Створеною, згідно з наказом ФДМУ № 29-ПК, комісією з приватизації була визначена оціночна вартість цілісного майнового комплексу Київського заводу електронних обчислювальних та управляючих машин, розроблено план приватизації державного підприємства, яким, зокрема , був передбачений спосіб приватизації - продаж акцій відкритого акціонерного товариства. Проте вказаний план приватизації не був погоджений КМ України, приватизація державного підприємства на виконання наказу ФДМУ № 23-ДП не здійснювалась. Наказом ФДМУ від 25.03.1999 № 550 було скасовано рішення про приватизацію і акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Київського заводу електронних обчислювальних та управляючих машин на сьогодні не має жодного юридичного значення.
На сьогодні, враховуючи вимоги Порядку прийняття рішення про приватизацію та затвердження умов продажу об'єктів групи Г та паливно- енергетичного комплексу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2015 № 271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015-2017 роках» (зі змінами), Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про приватизацію державного підприємства «Електронмаш».
На виконання статті 12 Закону України «Про приватизацію державного майна» та постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року № 214 «Про приватизацію державного підприємства «Електронмаш» Фондом державного майна України прийнято рішення про приватизацію державного підприємства «Електронмаш» шляхом продажу єдиного майнового комплексу на аукціоні.
Органом управління державного підприємства «Електронмаш» є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.
Відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15 травня 2017 року № 715 «Про передачу єдиного майнового комплексу державного підприємства «Електронмаш» (копія міститься у матеріалах справи) вирішено передати єдиний майновий комплекс ДП «Електронмаш» до сфери управління Фонду.
З огляду на викладене та відповідно до пункту 12 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 року № 1482 «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», Фондом затверджено склад комісії з питань передачі єдиного майнового комплексу ДП «Електронмаш» (наказ від 23 травня 2017 року № 826, копія міститься у матеріалах справи).
Станом на сьогодні Фонд державного майна України не є органом управління державного підприємства «Електронмаш», оскільки процес передачі єдиного майнового комплексу державного підприємства «Електронмаш» із сфери управління Мінекономрозвитку до сфери управління Фонду не завершено.
Фонд державного майна зазначає, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про приватизацію державного майна України» суб'єктами приватизації є: державні органи приватизації; покупці (їх представники); посередники.
Отже, Первинна профспілкова організація державного науково- виробничого підприємства «Електронмаш» в особі Профспілкового комітету |не є суб'єктом приватизації, здійснює захист інтересів трудового колективу у трудових відносинах, а що стосується питання приватизації, то законодавством про приватизацію передбачено захист інтересів трудового колективу в процесі приватизації підприємства шляхом участі у роботі конкурсної комісії, а не судових органах.
Крім того, однією з позовних вимог є зобов'язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Фонду державного майна України визначити частку трудового колективу в майні державного підприємства «Електронмаш»
Звертає увагу суду, що чинним законодавством не передбачено, що трудовий колектив, інші фізичні чи юридичні особи можуть мати частку в майні державного підприємства, оскільки це суперечить ч. 1 ст. 73 ГК України, яка передбачає, що державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.
Крім того, у статуті (розділ 6) Державного підприємства, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 28.09.2016 № 1621, доданого Позивачем до позовної заяви, чітко зазначено, що майно підприємства є державною власністю.
Враховуючи викладене, відповідач 2 у задоволенні позову просить відмовити.
В судовому засіданні 15.02.2018 судом розглянуте клопотання відповідача 2 про зупинення провадження у справі та відмовлено в його задоволенні ухвалою від 15.02.2018.
Представником позивача подане клопотання про відкладення справи.
15.02.2018 судом оголошено перерву в судовому засіданні до 27.03.2018 та ухвалу про продовження строку підготовчого провадження за ініціативою суду.
21.02.2018 надійшов відзив на позовну заяву від відповідача 1- Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, в якому він, посилаючись на ч.2 ст. 19 Конституції України, Закон України «Про управління об'єктами державної власності», Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, положення Господарського кодексу України, зазначає, що на виконання вимог чинного законодавства Мінекономрозвитку , як орган управління ДП «Електронмаш» , наказом від 28.09.2015 № 1621 в межах повноважень наданих Законом та у визначений ним спосіб затвердив нову редакцію статуту цього підприємства. Мінекономрозвитку як орган управління ДП «Електронмаш» уповноважене приймати рішення щодо затвердження його статуту та утворення статутного капіталу ДП «Електронмаш», просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 21.02.2018 у зв'язку з надходженням касаційної скарги Фонду державного майна України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017, зупинено провадження у справі №910/9010/17 до перегляду ухвали у справі в порядку касаційного провадження, матеріали справи №910/9010/17 надіслано до Київського апеляційного господарського суду.
06.07.2018 справа повернулась з Верховного Суду до Господарського суду міста Києва.
За результатом розгляду касаційної скарги постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 залишено без змін.
Ухвалою суду від 10.07.2018 поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 04.09.2018.
08.08.2018 через канцелярію суду позивачем подано відповідь на відзив Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та відповідь на відзив Фонду державного майна України, клопотання про приєднання до матеріалів справи висновку експерта та заяву про зміну предмета позову.
В заяві про зміну предмету позову позивач просить частково змінити предмет позову, а саме: викласти другу позовну вимогу в такій редакції: Визнати недійсним в частині збільшення статутного капіталу Наказ Міністерства економічного розвитку та торгівлі України № 28.09.2016 № 1621, та статут ДП «Електронмаш», затверджений зазначеним наказом, решту вимог залишити без змін.
Позивач зазначив, що скасування пункту 1 наказу Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 28.09.2016 № 1621 про збільшення статутного капіталу Державного науково-виробничого підприємства «Електронмаш» на 65 000 000,00 (шістдесят п'ять мільйонів шістдесят п'ять тисяч) гривень (друга позовна вимога), тягне за собою необхідність скасування і Статуту ДП «Електронмаш», який був затверджений зазначеним наказом, оскільки пунктом 6.1 Статуту, встановлено, що для забезпечення діяльності Підприємства за рахунок майна, переданого йому Уповноваженим органом управління, доходу Підприємства та інших не заборонених законодавством джерел створюється статутний капітал Підприємства, який становить 108 183 000 (сто вісім мільйонів сто вісімдесят три тисячі) гривень.
Водночас, попередній статут ДНВП «Електронмаш» в редакції 2009 року, який діяв до затвердження статуту ДП «Електронмаш» оскаржуваним наказом, зазначав, що статутний фонд Підприємства становить 43 118 тис, грн. (пункт 4.8.1. Статуту).
Окрім того, в наказі Міністерства економічного розвитку та торгівлі України № 1621 відсутня інформація про загальний розмір статутного капіталу вже перейменованого Підприємства - Державного підприємства «Електронмаш», на відміну від Статуту ДП «Електронмаш».
Таким чином, незрозумілим є механізм збільшення та найголовніше - джерело збільшення статутного капіталу Державного підприємства «Електронмаш».
Зазначене напряму суперечить частині 4 ст. 57 Господарського кодексу України, згідно до якої статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством.
Окрім того, статутний капітал державного підприємства, що перебуває у загальнодержавній або комунальній державній власності, - це сума коштів і вартість матеріальних ресурсів, що, безоплатно виділені державою в постійне розпорядження трудового колективу підприємства на правах повного господарчого відання. Чинним законодавством встановлено, що здійснюючи право повного господарчого відання, підприємство володіє, користується, розпоряджається цими ресурсами, чинить по відношенню до них будь-які дії, що не суперечать закону і цілям діяльності підприємства. Розмір статутного капіталу державного підприємства визначається обсягом виробництва товарів і послуг на ньому.
Джерелом формування статутного капіталу державного підприємства є кошти, які належать державі. Вони виділяються або з державного бюджету, або за рахунок інших державних підприємств - у порядку внутрішньогалузевого і міжгалузевого перерозподілу фінансових ресурсів - за розпорядженням державних органів, що виконують функції по управлінню державним майном.
Зміна величини статутного капіталу можлива лише у випадках, регламентованих законодавством.
Позивач просить задовольнити позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмета позову.
22.08.2018 через канцелярію суду відповідачем-1 подано письмові пояснення по справі.
04.09.2018 через канцелярію суду відповідачем-2 подано клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 04.09.2018 судом оголошено перерву до 18.09.2018.
В судовому засіданні 18.09.2018 судом прийнято заяву позивача про зміну предмета позову та оголошено перерву до 16.10.2018.
04.10.2018 через канцелярію суду позивачем подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи (квитанцію про сплату судового збору).
В судовому засіданні 16.10.2018 судом встановлено строк на подання відзивів на заяв про зміну предмета позову та оголошено перерву до 13.11.2018.
22.10.2018 через канцелярію суду відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву.
29.10.2018 через канцелярію суду третьою особою подано повідомлення про скасування довіреностей.
12.11.2018 через канцелярію суду відповідачем-2 подано відзив на заяву про зміну предмета позову та позивачем відповідь на додатковий відзив відповідача 1.
13.11.2018 через канцелярію суду третьою особою подано клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 13.11.2018 судом оголошено перерву до 20.11.2018.
19.11.2018 через канцелярію суду третьою особою подано клопотання про відкладення розгляду справи.
20.11.2018 через канцелярію суду позивачем подано відповідь на відзив відповідача 2 та третьою особою клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 20.11.2018 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.12.18 о 11:00 год.
При розгляді справи по суті представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, представники відповідачів та третьої особи заперечили проти задоволення позовних вимог.
У судовому засіданні 11.12.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
28 вересня 2016 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України виданий наказ № 1621 «Про збільшення статутного капіталу Державного науково-виробниче підприємство «Електронмаш», перейменування Державного науково-виробниче підприємство «Електронмаш» та затвердження Статуту Державного підприємства «Електронмаш», відповідно до якого наказано збільшити статутний капітал Державного науково-виробничого підприємства «Електронмаш» на 65 065 000 грн. (п.1 наказу); перейменувати Державне науково-виробниче підприємство «Електронмаш» у Державне підприємство «Електронмаш» (п.2 наказу), затвердити статут Державного підприємства «Електронмаш», що додається (п.3 наказу), тощо.
Первинна профспілкова організація державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" в особі Профспілкового комітету звернулась з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (відповідача-1) та Фонду державного майна України (відповідача-2) про зобов'язання відповідачів вчинити дії щодо визначення частки трудового колективу ДНВП (ДП) «Електронмаш» в майні державного підприємства «Електронмаш», визнання недійсним наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 28.09.2016 № 1621 в частині збільшення статутного капіталу (пункт 1) та статуту ДП «Електронмаш», затвердженого зазначеним наказом( з урахуванням заяви про зміну предмету позову).
В заяві про зміну предмету позову позивач зазначає, що скасування пункту 1 наказу № 1621 про збільшення статутного капіталу капітал ДНВП «Електронмаш» тягне за собою і скасування Статуту , який затверджений зазначеним наказом, оскільки пунктом 6.1 Статуту, встановлено, що для забезпечення діяльності підприємства за рахунок майна, переданого йому уповноваженим органом управління, доходу підприємства та інших не заборонених законодавством джерел створюється статутний капітал Підприємства, який становить 108 183 000 (сто вісім мільйонів сто вісімдесят три тисячі) гривень. Водночас, попередній статут ДНВП «Електронмаш» в редакції 2009 року, якій діяв до затвердження статуту ДП «Електронмаш» оскаржуваним наказом, зазначав, що статутний фонд Підприємства становить 43 118 тис, грн. (пункт 4.8.1. Статуту).
Позивач вказує, що в наказі Міністерства економічного розвитку та торгівлі України № 1621 відсутня інформація про загальний розмір статутного капіталу вже перейменованого Підприємства - Державного підприємства «Електронмаш», на відміну від Статуту ДП «Електронмаш».Отже, незрозумілим є механізм збільшення та найголовніше - джерело збільшення статутного капіталу Державного підприємства «Електронмаш».
Окрім того позивач зазначає, що в наказі немає жодного посилання на джерела формування (збільшення) статутного капіталу, тому на думку позивача, таке збільшення було здійснено за рахунок 64 675 000 грн, які є власністю трудового колективу ДНВП "Електронмаш", що є порушенням прав трудового колективу, від імені та в інтересах якого діє позивач. Посилається на закони СРСР «Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями», «Про власність», Закони України «Про власність», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Кодекс законів про працю України (ст. 243, ст.252-1), ст. 319, 321, 328 Цивільного кодексу України, ст. 74 Господарського кодексу України, статтю 1 (Захист власності) Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду.
Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судових засіданнях докази в сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що позов подано Первинною профспілковою організацією ДНВП "Електронмаш" в інтересах захисту майнових прав трудового колективу ДНВП "Електронмаш", предметом спору є приватноправові, майнові відносини (визначення частки трудового колективу в майні державного підприємства).
У певний період часу законодавство, зокрема стаття 25 Закону СРСР "Про власність СРСР", стаття 20 Закону України "Про власність", дійсно визнавало суб'єктами права колективної власності трудові колективи державних підприємств. Але при цьому члени трудового колективу спільно могли набути право власності на майно державного підприємства виключно шляхом створення юридичних осіб - підприємств чи товариств, які брали участь у процесах оренди чи приватизації майна державних підприємств (товариство покупців, товариство орендарів, колективне підприємство, орендне підприємство, господарське товариство тощо).
Постановою Ради Міністрів СРСР № 964 від 14.08.1986 (наказ Міністерства приладобудування засобів автоматизації та систем Управління СРСР № 420 від 29.08.1986) Київське Виробниче Об'єднання "Електронмаш" (правонаступником якого є ДНВП "Електронмаш") з 01.01.1987 було переведено на повний господарський розрахунок.
Листом заступника Міністра приладобудування засобів автоматизації та систем Управління СРСР Смірнова С.Б. від 10.03.1988 № ЕС-50/1944, було поінформовано КВО "Електронмаш", що в якості експерименту, з огляду на підвищення продуктивності праці, надано дозвіл закріпляти у відповідності з трудовим внеском, кожному працівнику частку прибутку, використаної на поповнення основних фондів з наступним нарахуванням доходу.
Дозвіл на самостійне визначення порядку закріплення частки вартості основних фондів було надано Заступником Міністра Радіопромисловості СРСР (лист від 21.11.1989 № Эф-4016).
Наказом - Постановою Київського заводу електронних обчислювальних та управляючих машин (ВУМ) від 26.07.1989 № 291/53, погодженого на Конференції трудового колективу, було затверджено Положення про розподіл госпрозрахункового доходу колективу заводу електронних обчислювальних та управляючих машин.
Зазначеним Положенням було передбачено, що члени трудового колективу стають власника частини основних фондів, придбаних за рахунок прибутку підприємства з моменту переходу його на повний госпрозрахунок та самофінансування, засоби, накопичені на особових рахунках працівників підприємства, починаючи з 01 січня 1995 року будуть оформлені, як цінні папери.
Позивачем додано до матеріалів справи Витяг з особових рахунків працівників ДНВП «Електронмаш», які працювали в умовах повного госпрозрахунку і самофінансування та отримали частку доходу згідно вказаного Положення з наростаючим за період з 01.01.1989 по 01.04.1994, згідно якого в переліку значиться 10 645 осіб, загальна сума 64 675 291,57 гривень.
При цьому, доказів створення трудовим колективом ДНВП «Електронмаш» юридичної особи для участі у майнових відносинах щодо набуття права власності на майно державного підприємства, суду не надано.
Трудовим колективом ДНВП «Електронмаш» юридична особа - товариство покупців, товариство орендарів, колективне підприємство, орендне підприємство, господарське товариство тощо у період 1994-1995 роки, не створювалось.
Відповідно до статті 1 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) право звернення до господарського суду належить підприємствам, установам, організаціям, іншим юридичним особам (у тому числі іноземним), громадянам, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, для захисту своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
За правилами частини другої статті 21 ГПК України позивачами є підприємства й організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначені Законом України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
Відповідно до статті 1 вказаного Закону професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання); первинна організація профспілки - це добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.
Згідно зі статтею 2 Закону, метою створення професійної спілки є здійснення представництва та захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.
Згідно з вимогами частин першої, другої статті 19 Закону профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян. У питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках.
Статтею 243 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що держава визнає професійні спілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з власником або уповноваженим ним органом, а також з іншими об'єднаннями громадян.
Відповідно до статті 252 -1 КЗпП України трудовий колектив підприємства утворюють усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.
Отже, в основу поняття "трудовий колектив", представництво інтересів якого здійснюють саме профспілки, законодавець поклав форми, що засновані виключно на трудових та пов'язаних з ними соціально-економічних відносинах.
За відсутності статусу юридичної особи трудовий колектив не наділений процесуальною правоздатністю. Відповідно, Профспілка не може виступати представником трудового колективу у позовах про визнання права власності, адже не можна представляти в суді довірителя, який не наділений процесуальною правоздатністю.
Оскільки Профспілка не є представником трудового колективу, вона має вважатись такою, що діє від власного імені як позивач.
Згідно зі статтею 1 розділу І статуту Первинної профспілкової організації ДНВП "Електронмаш", затвердженого VI з'їздом Професійної спілки працівників радіоелектроніки та машинобудування України 14 квітня 2016 року, професійна спілка є всеукраїнською неприбутковою самоврядною громадською організацією, що об'єднує на добровільній основі громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, що використовують найману працю чи забезпечують себе роботою самостійно та зайняті у виробництві радіоелектронного, електричного та оптичного устаткування, електро- та радіокомпонентів, виробів з металу та інших матеріалів, машин і устаткування загального та спеціального призначення, наданні сервісних послуг, та громадян, які навчаються або працюють в навчальних закладах різних рівнів акредитації.
Відповідно до статей 11, 12 розділу ІІ зазначеного статуту профспілка створена та виконує свою діяльність з метою представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.
Головними завданнями профспілки, зокрема, є: взаємодія з органами законодавчої, державної влади й органами місцевого самоврядування та організаціями роботодавців, їх об'єднаннями для захисту прав працівників - членів профспілки; представництво інтересів членів профспілки при регулюванні трудових, економічних та соціальних відносин; представництво інтересів працівників в органах, що розглядають індивідуальні трудові спори, при вирішенні колективних трудових спорів, а також в судових органах.
Судом встановлено, що прибуток ДНВП "Електронмаш", який передавався у власність членів трудового колективу, був персоніфікованим, кожний член трудового колективу мав свій індивідуальний рахунок в системі обліку, на якому обліковувалась його частка у майні підприємства.
Право на частку у майні державного підприємства відповідно до вимог законодавства можуть мати лише ті члени трудового колективу, які працювали на підприємстві у відповідний період і які зазначені у витягу з особових рахунків працівників ДНВП "Електронмаш", які працювали в умовах повного госпрозрахунку і самофінансування та отримали частку доходу за період з 01.01.1989 по 01.04.1994 (витяг долучено до матеріалів справи).
Згідно статутів ДНВП "Електронмаш", починаючи з 1989 року і станом на час розгляду справи, залишалось державним підприємством і знаходилось у підпорядкуванні Держоборонпрому України (1991), Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України (1993), Міністерства промислової політики України (1998).
У 2014 році, ДНВП "Електронмаш" було передано зі сфери управління Міністерства промислової політики до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України".
Тобто, ДНВП "Електронмаш" починаючи з 1989 року не змінювало державну форму власності, і на час прийняття оспорюваного наказу Міністерством економічного розвитку і торгівлі України було державним підприємством.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 73 ГК України, державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.
Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова "державне підприємство".
Відповідно до Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 за № 459, Міністерство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. У своїй діяльності Міністерство керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України та іншими актами законодавства.
Основними завданнями Мінекономрозвитку є, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері управління об'єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами держави (п.п. 1, 3 Положення). Мінекономрозвитку відповідно до покладених на нього завдань забезпечує в установленому порядку захист економічних прав і законних інтересів України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.03.2014 за № 408 "Деякі питання управління Міністерством економічного розвитку і торгівлі об'єктами державної власності" прийнято рішення передати цілісні майнові комплекси державних підприємств, установ, організацій, зокрема, Державне науково-виробниче підприємство "Електронмаш" із сфери управління Мінпромполітики України до сфери управління Мінекономрозвитку України.
Відтак, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, як орган управління Державного підприємства "Електронмаш" відповідно до статті 57 Господарського кодексу України, статті 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", статті 15 та частини четвертої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", наказу Міністерства юстиції від 05.03.2013 № 368/5 "Про затвердження Вимог до написання найменування юридичної особи, її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, крім організації профспілки", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.03.2012 за № 367/2068, наказом від 28.09.2016 за № 1621, в межах наданих Законом повноважень, затвердив нову назву та редакцію статуту цього Підприємства.
Так, відповідно до статті 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління).
Мінекономрозвитку є суб'єктом управління об'єктами державної власності відповідно абзацу 3 частини першої статті 3 Закону об'єктами управління державної власності є майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Відтак, зважаючи на викладене, суд вказує про те, що позивачем не доведено суду та не надано доказів що п. 1 наказу № 1621 від 28.09.2016 не відповідає чинному законодавству станом на час його прийняття та прийнятий Міністерством економічного розвитку та торгівлі України з порушенням його компетенції, а також порушує права та охоронювані законом інтереси Первинної профспілкової організації Державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш".
Позивачем не доведено належними засобами доказування наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість визнання такого наказу, а саме п. 1 недійсним.
Таким чином, вимога позивача про визнання недійсним наказу Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 28.09.2016 № 1621 в частині пункту 1 щодо збільшення статутного капіталу ДНВП «Електронмаш» не підлягає задоволенню.
Враховуючи відмову у задоволенні вимог про визнання недійсним Наказу Міністерства економічного розвитку та торгівлі України № 28.09.2016 № 1621, в частині збільшення статутного капіталу (п.1 наказу), позовні вимоги щодо визнання недійсним статуту ДП «Електронмаш», затвердженого зазначеним наказом, як похідні вимоги, задоволенню не підлягають.
Щодо вимог про зобов'язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Фонду державного майна України визначити частку трудового колективу в майні державного підприємства «Електронмаш» суд зазначає наступне.
Станом на час розгляду справи Фонд державного майна України не є органом управління державного підприємства «Електронмаш», оскільки процес передачі єдиного майнового комплексу державного підприємства «Електронмаш» із сфери управління Мінекономрозвитку до сфери управління Фонду не завершено.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про приватизацію державного майна України» суб'єктами приватизації є: державні органи приватизації; покупці (їх представники); посередники.
Отже, Первинна профспілкова організація державного науково- виробничого підприємства «Електронмаш» в особі Профспілкового комітету не є суб'єктом приватизації, здійснює захист інтересів трудового колективу у трудових відносинах, а що стосується питання приватизації, то законодавством про приватизацію передбачено захист інтересів трудового колективу в процесі приватизації підприємства лише шляхом участі у роботі конкурсної комісії.
Чинним законодавством не передбачено, що трудовий колектив, інші фізичні чи юридичні особи можуть мати частку в майні державного підприємства, оскільки це суперечить ч. 1 ст. 73 ГК України, яка передбачає, що державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.
Оскільки, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи - позивача у справі.
За наведених обставин, суд зазначає, що профспілка не є суб'єктом корпоративних правовідносин, оскільки вказані правовідносини виходять за межі трудових та пов'язаних з ними соціально-економічних відносин, повноваження щодо яких покладено на профспілку відповідно до норм чинного законодавства.
Проаналізувавши положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю, ненаданням позивачем належних доказів, які б свідчили, що відповідачі порушили його право чи охоронюваний законом інтерес.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у разі відмови у задоволенні позову, покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240 ГПК України, господарський суд, -
В задоволення позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 29.12.2018.
Суддя О.М.Ярмак