ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.12.2018Справа № 910/12084/18
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В.,
за участю секретаря судового засідання Бондаренко М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», м. Київ
до відповідача: Громадської організації «Солом'янська ініціатива», м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, м. Київ
про розірвання договору оренди та виселення, -
За участю представників:
від позивача: Панкова О. А.
від відповідача: Данайканич О.
від третьої особи: Єрко Н. П.
Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації «Солом'янська ініціатива» про:
- розірвання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 08.12.2016 №636;
- виселення Громадської організації «Солом'янська ініціатива» з нежилого приміщення загальною площею 323,5 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Преображенська, 20/6, передавши приміщення Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 08.12.2016 №636 в частині дотримання обов'язку орендаря використовувати нерухоме майно комунальної власності за цільовим призначенням. За твердженнями позивача, під час обстеження переданого в оренду майна було виявлено факт нецільового використання нежитлового приміщення площею 323,5 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Преображенська, 20/6, а саме для розміщення хостелу, у зв'язку чим позивач вказує на наявність підстав для розірвання договору оренди та виселення відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; залучено до участі у справі Солом'янську районну в місті Києві державну адміністрацію в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; призначено підготовче судове засідання на 10.10.2018.
09.10.2018 на адресу Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення третьої особи, в яких Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
10.10.2018 судом відкладено підготовче судове засідання, за клопотання відповідача, на 24.10.2018.
24.10.2018 відповідачем подано до суду відзив на позов, в яких останній проти обґрунтованості позову заперечив, посилаючись на недоведення позивачем факту використання об'єкта оренди не за цільовим призначенням. За твердженнями відповідача, акти обстеження були складені представниками позивача та третьої особи без залучення представника відповідача, а також оформлені неналежним чином.
У судовому засіданні 24.10.2018 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено судове засідання на 14.11.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.11.2018.
У судовому засіданні 28.11.2018 судом оголошувалась перерва до 19.12.2018.
У судове засідання 19.12.2018 представники позивача та третьої особи з'явились, заявлені позовні вимоги підтримали, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засідання проти задоволення позову надав заперечення з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.
У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача 1, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.
Пунктом 1 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112 «Про питання організації управління районами в м. Києві» затверджено перелік підприємств, організацій та установ, майно яких передається до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій. Згідно з затвердженим переліком будинок № 20/6 на вул. Преображенська у Солом'янському районі міста Київ передано до управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.
08.12.2016 між Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Громадською організацією «Солом'янська ініціатива» (орендар) та Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» (балансоутримувач) укладено договір № 636 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір).
Згідно з пунктами 1.1, 2.1 Договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 22.09.2016 № 29/1033 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, за адресою: м. Київ, вул. Преображенська, буд. 20/6, площею 323,5 кв. м, для розміщення громадської організації на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності.
Порядок сплати та визначення розміру орендної плати визначено у розділі 3 Договору.
Відповідно до пункту 9.1 Договору останній набирає чинності з 08.12.2016 та діє до 07.12.2019.
Як вказує позивач, під час обстеження переданого в оренду майна було встановлено факт нецільового використання нежитлового приміщення загальною площею 323,5 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Преображенська, буд. 20/6, а саме розміщення костелу.
23.07.2018 Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією направлено відповідачу пропозицію від 19.07.2018 вих. № 108-11209 про дострокове розірвання договору оренди за погодженням сторін та повернення приміщень орендодавцю за актом приймання-передачі. Вказану пропозицію залишено орендарем без відповіді та задоволення.
Листом від 06.09.2018 вих. № 108-14070 Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією доручено Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» виступити позивачем в суді за позовом про розірвання Договору та виселення орендаря.
Спір у справі виник на підставі доводів позивача про наявність правових підстав для розірвання Договору в судовому порядку та звільнення приміщення відповідачем у зв'язку з порушенням останнім умов Договору щодо дотримання цільового призначення об'єкта оренди.
Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також відповідні заперечення інших учасників справи, господарський суд виходить з наступного.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором оренди комунального майна, який підпадає під правове регулювання статей 759-786 Цивільного кодексу України, статей 283-287 Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у орендодавця, орендаря та підприємства-балансоутримувача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму .
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Матеріалами справи (актом приймання-передачі від 08.12.2016) підтверджується факт прийняття відповідачем в користування об'єкта оренди за Договором. Докази дострокового повернення об'єкта оренди у матеріалах справи відсутні.
Згідно з приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, визначені в Положенні про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 (далі - Положення).
Згідно з пунктом 14.1 Положення орендодавці та підприємства-балансоутримувачі здійснюють контроль за використанням майна, переданого в оренду, та документальний контроль своєчасності надходження орендної плати до бюджету. Контроль здійснюється шляхом документальної або фактичної перевірки умов виконання договору оренди та використання орендованого майна. Орендодавці та підприємства-балансоутримувачі здійснюють контроль за виконанням орендарями умов договору оренди і, у разі виникнення заборгованості з орендної плати або інших платежів, вживають заходи щодо погашення заборгованості, в тому числі проводять відповідну претензійно-позовну роботу.
Відповідно до пункту 14.3 Положення порушення умов договору оренди та суборенди є підставою для розірвання договору оренди або суборенди в установленому законодавством порядку.
Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено главою 20 Господарського кодексу України.
Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.
Позивач як на підставу позову посилається на пункт 8.5 Договору, відповідно до якого у разі виявлення факту використання об'єкта не за цільовим призначенням договір може бути розірвано.
У даному випадку господарський суд звертає увагу учасників справи, що порядок дострокового розірвання договору (у тому числі згідно з пунктом 8.5 Договору) визначається положеннями статті 651 Цивільного кодексу України в сукупності зі спеціальними нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та умовами Договору.
Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором, а частиною 3 цієї норми визначено, що у разі односторонньої відмови від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 статті 6 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Аналогічні положення викладено сторонами у пунктах 6,7, 9.7 Договору.
Згідно з пунктом 9.3 Договору одностороння відмова від договору не допускається, крім випадку, передбаченого підпунктом 5.1.3 цього договору (несплата орендної плати протягом 3-х місяців підряд).
Відтак, у спірних правовідносинах господарському суду належить дослідити обставини належного чи неналежного виконання умов спірного договору його сторонами та вирішити спір із застосуванням наведених вище положень законодавства щодо критерію істотності порушень умов договору, що зумовлює для позивача необхідність довести, чого саме його було значною мірою позбавлено через порушення відповідного зобов'язання.
Враховуючи, що підставою розірвання договору визначено нецільове використання об'єкта оренди, позивачу необхідно довести, у чому полягає шкода, завдана територіальній громаді, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця, а відтак, чи буде це істотним порушенням умов договору оренди, що може потягнути його розірвання.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Зважаючи на доводи позивача та третьої особи про наявність підстав для дострокового розірвання договору, господарським судом було досліджено умови Договору та встановлено, що згідно з п. 4.2.2 Договору орендар зобов'язався використовувати об'єкт відповідно до його призначення та умов цього договору.
Відповідно до пункту 8.3 Договору об'єкт повинен використовуватись орендарем тільки за цільовим призначенням, обумовленим підпунктом 1.1 цього договору (для розміщення громадської організації на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності).
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 року).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Частиною 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч.2 ст.164 Господарського процесуального кодексу України).
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов'язок довести обґрунтованість заявлених ним позовних вимог.
На підтвердження обґрунтованості позову позивачем було надано суду копію акту обстеження нежилих приміщень б/н від 15.02.2018, складеного комісією у складі представника районної державної адміністрації та підприємства-балансоутримувача (без участі орендаря), в якому зазначено, що за результатами обстеження було встановлено, що нежитлові приміщення площею 323,5 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Преображенська, буд. 20/6, використовуються не за призначенням, а саме для розміщення хостелу. Також зафіксовано, що борг з орендної плати на дату перевірки відсутній. Стан приміщення задовільний.
Відповідно до акту обстеження нежилих приміщень б/н від 16.08.2018, складеного комісією у складі представника Солом'янської районної державної адміністрації та підприємства-балансоутримувача (без участі орендаря), за результатами обстеження було встановлено, що доступ орендарем до нежитлових приміщень площею 323,5 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Преображенська, буд. 20/6, не надано; при візуальному обстеженні встановлено, що приміщення використовується.
При цьому, акт обстеження б/н від 30.11.2018, який поданий до суду позивачем в судовому засіданні 19.12.2018, судом до уваги не приймається, оскільки є новоствореним доказом, який не існував до звернення до суду під час виникнення спірних правовідносин.
Також до матеріалів справи позивачем було додано фототаблиці, на одній з яких зображено кімнату з двома ліжками. Відповідачем, свою чергу, також було подано до суду фототаблиці, які містять зображення приміщень, обладнаних офісними меблями. Господарський суд оцінює критично вказані документи, подані як позивачем, так і відповідачем, оскільки з таких фотознімків не вбачається ані місця їх створення, ані особи, якою їх створено, а відтак останні не можуть вважатись належними та допустимими доказами у справі.
З аналогічних підстав судом не приймаються до уваги надані позивачем витяги з веб-сайтів, у зв'язку з недотриманням принципу належності та допустимості засобів доказування.
Одночасно з цим, у даному випадку судом враховано, що основною метою договору оренди та одним з визначальних прав орендодавця є саме своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.
Згідно з довідкою від 05.11.2018 № 38-4996/03, складеною Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», станом на 01.11.2018 у Громадської організації «Солом'янська ініціатива» була наявна заборгованість з орендної плати в сумі 54 552,04 грн за період з вересня по жовтень 2018 року.
Тобто, на дату звернення позивача до суду з даним позовом позивачем сплачувалась орендна плата в повному обсязі, заборгованості з орендної плати за орендарем не обліковувалось, що підтверджує дотримання відповідачем свого визначального обов'язку за договором оренди та досягнення орендодавцем основної мети, з якою спірний договір укладався.
Поточну заборгованість, яка виникла протягом розгляду даної справи в суді, відповідачем було також сплачено згідно з квитанцією від 19.12.2018 на суму 83 241,25 грн. (рахунок-фактура № 636-Б/3 від 12.11.2018).
Отже, доводи позивача про істотне порушення відповідачем умов спірного договору не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, зокрема не доведено, в чому саме полягає шкода, яка завдана органу місцевого самоврядування, а також яким чином порушуються права орендодавця/територіальної громади.
Навпаки внаслідок розірвання спірного договору можуть настати негативні наслідки для територіальної громади у вигляді ненадходження до місцевого бюджету орендної плати, яка справно сплачується відповідачем. Наразі, судом враховано, що ефективне використання нерухомого майна комунальної власності є основою динамічного розвитку адміністративно-територіальної одиниці, а орендна плата, в свою чергу, є одним з основних джерел наповнення місцевого бюджету.
Суд звертає увагу учасників справи на положення пункту 9.8 Договору, в якому прямо визначено, що невиконання орендарем підпункту 8.5 договору (щодо використання об'єкта оренди за цільовим призначенням) є підставою для відмови в продовженні терміну дії цього договору, однак не підставою для його дострокового розірвання.
Ураховуючи визевикладене, за висновками суду, під час розгляду даної справи позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності істотного порушення відповідачем умов Договору. При цьому, доводи позивача про неналежне виконання орендарем обов'язку використовувати орендоване майно за цільовим призначення не підтверджують істотності порушення, зважаючи на дотримання орендарем інших обов'язків за договором, зокрема, обов'язку сплачувати орендну плату.
За таких обставин, повно та всебічно оцінивши письмові пояснення учасників судового процесу та наявні у справі докази, приділивши увагу кожному твердженню, посиланню та доводу у даній справі, господарським судом не встановлено обставин, з наявністю яких закон пов'язує можливість дострокового розірвання договору оренди комунального майна за рішенням суду та, відповідно, задоволення похідної вимоги про виселення відповідача.
Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» до Громадської організації «Солом'янська ініціатива» про розірвання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 08.12.2016 №636 та виселення відповідача є необґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню не підлягають.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» до Громадської організації «Солом'янська ініціатива» про розірвання договору оренди та виселення - відмовити.
2. Залишити за позивачем судовий збір, сплачений до державного бюджету, в сумі 3 524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн 00 коп.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 28.12.2018.
Суддя В.В. Князьков