17.12.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/815/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т.В. , секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Коломийської міської ради Івано-Франківської області,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліна і К ЛТД"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області
про розірвання договору оренди земельної ділянки
за участю:
від позивача: ОСОБА_1,
від відповідача: ОСОБА_2,
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3
установив:
Коломийська міська рада Івано-Франківської області звернулася до господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліна і К ЛТД" про припинення дії договору оренди землі від 22.06.2005 шляхом його розірвання та скасування запису про державну реєстрацію договору оренди землі від 22.06.2005.
В ході провадження у справі позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 11842/16 від 17.11.2016), згідно якої просив розірвати договір оренди земельної ділянки загальною площею 4242 кв.м., що знаходиться в м. Коломия на проспекті Чорновола, 26 Івано-Франківської області для комерційного використання-обслуговування торгового комплексу "Водолій", укладеного 22 червня 2005 року між Коломийською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аліна і К ЛТД" та зареєстрованого у Коломийському міському відділі Івано-Франківської регіональної філії ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 липня 2005 року № 040529700092 .
Господарський суд Івано-Франківської області у рішенні від 12.12.2016 року (суддя Деделюк Б.В.) відмовив у задоволенні позову Коломийської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліна і К ЛТД" про розірвання договору оренди землі від 22.06.2005 року.
Львівський апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2016 залишив без змін (постанова від 13.03.2017).
Вищий господарський суд України постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2016 у справі № 909/815/16 скасував, а справу передав на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області (постанова від 04.07.2017).
Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 10.10.2017 (суддя Фанда О.М. ), яке Львівський апеляційний господарський суд залишив без змін згідно постанови від 29.03.2018, позов Коломийської міської ради Івано-Франківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліна і К ЛТД" про припинення дії договору оренди землі від 22.06.2005 шляхом його розірвання задоволив.
Верховний Суд згідно з постановою від 26.06.2018 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.10.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2018 скасував, справу направив на новий розгляд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2018 справу передано на розгляд судді Максимів Т.В.
Висновки Верховного Суду, у зв"язку з якими скасовано судові рішення.
Верховний Суд вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінки умовам договору оренди; не розмежували на підставі якої нормативно - грошової оцінки здійснювалось нарахування заборгованості з орендної плати за спірну земельну ділянку; не зазначили точного періоду виникнення заборгованості з відповідним розрахунком сум за кожним окремим місяцем року; не дослідили питання внесення чи навпаки не внесення змін до договору оренди землі від 22.06.2005 в частині розміру нормативної грошової оцінки в порядку, встановленому умовами договору, що є необхідною умовою для правильного вирішення справи.
Процесуальні дії у справі.
30.07.2018 суд постановив прийняти справу до розгляду, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 20.09.2018.
20.09.2018 суд продовжив підготовче провадження строком на 30 днів та відклав підготовче засідання у справі на 11.10.2018, в якому оголосив перерву до 18.10.2018.
18.10.2018 суд постановив відкласти підготовче засідання на 30.10.2018.
30.10.2018 суд підготовче провадження у справі закрив, розгляд справи по суті призначив на 15.11.2018.
15.11.2018 суд задовольнив клопотання позивача про відкладення розгляду справи по суті у судовому засіданні та відклав на 22.11.2018, в якому задовольнив клопотання відповідача про відкладення; розгляд справи по суті у судовому засіданні відклав на 04.12.2018.
В судовому засіданні 04.12.2018 суд задоволив документально підтверджене клопотання представника відповідача вх.№ 18907/18 від 03.12.2018 про відкладення розгляду справи через неможливість прибути у судове засідання у зв"язку із хворобою та відклав розгляд справи по суті на 17.12.2018.
В судовому засіданні 17.12.2018 на підставі ст.207 ГПК України, суд розглянув клопотання представника відповідача про приєднання до матеріалів справи додаткових пояснень до відзиву на позов вх.№19722/18 від 17.12.2018 та задовольнив його.
У цьому судовому засіданні суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору оренди землі від 22.06.2005 відповідач не сплачував у повному розмірі орендну плату за землю.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що розмір орендної плати за використання земельної ділянки загальною площею 4242 кв.м. на проспекті Чорновола, 26 в м. Коломия відповідно до договору оренди землі від 22.06.2005 зріс та становить у 2014 році - 52746,72 грн, у 2015 році - 65880,66 грн, у 2016 - 94406,98 грн, що підтверджується довідкою відділу земельних відносин Коломийської міської ради.
У додатковому поясненні до позовної заяви (вх.№17981/16 від 12.12.2016) вказав, що відповідач згідно з Податковим кодексом та у зв"язку із зміною нормативно грошової оцінки в м.Коломия самостійно здійснював розрахунок орендної плати за користування земельною ділянкою з врахуванням довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та подавав його до Коломийської ОДПІ, що підтверджується листом Коломийської ОДПІ Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 12.12.2016. Згідно з інформацією, яка міститься у цьому листі, станом на 09.12.2016 податковий борг ТзОВ "Аліна і К ЛТД" по орендній платі становить 96247,89 грн., в тому числі основний платіж - 55056,56 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, додаткових письмових пояснень та обґрунтувань позовних вимог (вх.№12587/18 від 20.08.2018) з врахуванням постанови Верховного Суду від 26.06.2018; просив позов задовольнити, розірвати договір оренди землі від 22.06.2005 укладений між Коломийською міською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю "Аліна і К ЛТД" та покласти на відповідача судові витрати.
Позиція відповідача.
Відповідач у письмовому поясненні на позовну заяву від 12.12.16 вх.№17982, у відзиві на позовну заяву від 18.10.2018 вх.№16.06.2018 та у додаткових поясненнях до відзиву на позов вх.№19722/18 від 17.12.2018 проти позову заперечив, просив у його задоволенні відмовити, оскільки вважає що заборгованість із орендної плати відсутня, навпаки існує переплата за цими платежами. Звернув увагу суду на той факт, що розмір орендної плати за договором оренди від 22.06.2005 складає 13365 грн 13 к.; зміни до спірного договору у встановленому законом порядку, сторони не вносили; відповідач за період користування земельною ділянкою сплатив 467848 грн 65 к., в той час як платіж мав становити 141933 грн 60 к., тобто твердження позивача про наявність боргу, станом на грудень 2016 року є безпідставним. Крім того, листи ДПІ та відділу земельних ресурсів містять різну інформацію, на які посилається позивач як на підставу існування заборгованості із орендної плати, а тому не можуть бути належними та допустимими доказами. Вказав на те, що неправомірні дії позивача призвели до того, що в ТзОВ "Аліна і К ЛТД" виникла незаконна заборгованість з орендної плати, за несплату якої податковим органом нараховані великі суми штрафних санкцій та просив суд врахувати прецедентну практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України".
Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Представник Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у поясненнях від 06.10 2017 вх.№15571/17 та просила суд позов задовольнити.
Обставини справи. Оцінка доказів.
Предметом спору є вимога Коломийської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки від 22.06.2005, укладеного між Коломийською міською радою та ТзОВ "Аліна і К ЛТД" у зв'язку із систематичною несплатою відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою.
Відповідно до рішення сесії Коломийської міської ради від 07.04.2004 №851 "Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки на пр.Чорновола,26" міська рада вирішила надати дозвіл ТзОВ "Аліна і К ЛТД" та іншим співвласникам на складання проекту відведення земельної ділянки по пр.Чорновола,26 загальною площею 4 242 кв. м. для комерційного використання - обслуговування торгового комплексу за рахунок земель міської ради.
28.09.2004 міська рада згідно з рішенням №1124 надала ТзОВ "Аліна і К ЛТД" та іншим співвласникам в довготермінову оренду терміном на 50 років земельну ділянку загальною площею 4 242 кв. м. в м.Коломия по пр.Чорновола,26.
22.06.2005 Коломийська міська рада (орендодавець) і ТзОВ "Аліна і К ЛТД" (орендар) уклали договір оренди землі, який посвідчений нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №Д-433 і у Коломийському міському відділі Івано-Франківської регіональної філії ДЗК 27.07.2005 за № 040529700092 (далі - договір).
Пунктом 1 договору сторони погодили, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для комерційного використання - обслуговування торгового комплексу "Водолій", відповідно до плану земельної ділянки, що є невід'ємною частиною договору, яка знаходиться в м. Коломия на проспекті Чорновола, 26, Івано-Франківської області.
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 4 242 кв. м. (п.2 договору).
Згідно з пунктом 5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 788 520 грн 01 к.
Договір укладено на 50 років ( п. 8 договору ).
Відповідно до пунктів 9 - 11 договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 13 365,13 грн. за рік на поточний рахунок власника землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами до 15 числа наступного за звітним місяцем.
У пункті 13 договору сторони узгодили, що розмір орендної плати переглядається один раз у два роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (п. 36 договору).
Згідно з пунктом 38 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.
На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв у користування земельну ділянку за адресою м. Коломия проспект Чорновола, 26, що сторонами не заперечується.
Як стверджував позивач, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов"язань орендну плату сплачував не в повному розмірі, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка за твердженням представника позивача в судовому засіданні 17.12.2016 станом на жовтень 2016 року складала 35300 грн. В підтвердження цього Коломийська міська рада посилалася на приєднані до матеріалів справи:
- лист Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 22.09.2016 №273/09/09-07-23-709 (а.с.66 Т.1), відповідно до якого податковий борг ТзОВ "Аліна і К ЛТД" станом на 21.09.2016 по орендній платі за землю склав 76,3 тис грн. в т. ч. основний платіж 35,3 тис грн. (податковий розрахунок за 2016), штрафна санкція за несвоєчасну сплату - 35,9 тис грн., розстрочка - 3,3 тис грн., пеня - 1,8 тис грн;
- лист Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 14.11.2016 №311/9/07-09-23/811 (а.с.87 Т.1), відповідно якого податковий борг ТзОВ "Аліна і К ЛТД" станом на 11.11.2016 по орендній платі за землю склав 88714,65 грн., у тому числі за рахунок нарахованої штрафної санкції за 2016 - 33835,20 грн.; нарахування щомісячної плати за період червень-жовтень 2016 - 39336,60 грн.; нарахованої пені - 708,03 грн.; наданої розстрочки за рішенням суду - основний платіж - 10201,98 грн. та пені 4632,84 грн. До цього листа додатком додано довідку про помісячну заборгованість по орендній платі;
- довідку відділу земельних відносин Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 12.12.2016 №43/10-21/ (а.с.119 Т.1), згідно з якою нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2014 становить 1758224,16. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки на 2015 рік становить 1,249; на 2016 рік - 1,433. Враховуючи наведене, розрахунковий розмір орендної плати за земельну ділянку площею 4242,0 кв. м. на вулиці В.Чорновола, 26 складає у 2014 році - 52 746,72 грн., у 2015 - 65880,66 грн., у 2016 році - 94406,98 грн;
- лист Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 12.12.2016 №329/9/09-07-12/1633 (а.с.120 Т.1), яким повідомляється про наявність податкового боргу по орендній платі за земельну ділянку ТзОВ "Аліна і К ЛТД", яка станом на 09.12.2016 року складала 96247,89 грн., в т.ч. основний платіж - 55056,56 грн. за земельну ділянку по проспекту В. Чорновола, 26 в м. Коломиї загальною площею 4 242 кв.м. До листа додано помісячну заборгованість по орендній платі та нарахування згідно поданих декларацій платника, згідно яких відповідачем задекларовано орендної плати за землю у 2011 році - 30705,48 грн., у 2012 році - 52746,72 грн., у 2013 році - 52746,72 грн., у 2014 році - 52746,72 грн., у 2015 році 65881,23 грн., у 2016 році - 94407,83 грн;
- постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2016 у справі № 809/595/16, якою встановлено наявність податкової заборгованості відповідача з орендної плати за землю (а.с. 24-27 Т1).
Позивач вважає, що несплата орендної плати порушує права орендодавця і є підставою для розірвання договору оренди, тому керуючись ст.651 ЦК України звернувся за захистом порушеного права до суду.
Відповідач на підтвердження проведення оплати за користування земельною ділянкою подав платіжні документи про сплату орендних платежів за період 01.01.2013 - 31.12.2016 на загальну суму 267521 грн 43 к. (а.с.123-144,180,181,183-191 Т.1).
На виконання вимог ухвали суду від 18.10.2018 Головне управління ДФС в Івано-Франківській області надало інформацію про сплату орендної плати ТзОВ "Аліна і К ЛТД", де зазначено, що відповідач за період 2013 рік - жовтень 2018 року сплатив 467848 грн 65 к. орендної плати (лист від 29.10.2018 №186/9/09-19-52-07-07, а.с. 202-203 Т.3). Зокрема, станом на час звернення із позовом - 26.09.2016 сплатив 233580 грн 31к. орендних платежів, а станом на жовтень 2016 року -239296 грн 23 к.
Суд зазначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом.
Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
Дослідивши та оцінивши подані позивачем докази на підтвердження заборгованості по орендній платі, зокрема лист Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 22.09.2016 №273/09/09-07-23-709 (а.с.66 Т.1), лист Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 14.11.2016 №311/9/07-09-23/811 (а.с.87 Т.1), довідку відділу земельних відносин Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 12.12.2016 №43/10-21/ (а.с.119 Т.1), листа Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 12.12.2016 №329/9/09-07-12/1633 (а.с.120 Т.1), суд встановив, що ці докази містять різну інформацію щодо розміру та періоду заборгованості, що не дає суду можливості встановити дійсні обставини справи, а тому не можуть бути належними та достовірними в розумінні статтей 76, 78 Господарського процесуального кодексу України.
Суд відхиляє, як доказ існування заборгованості довідку відділу земельних відносин Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 12.12.2016 №43/10-211, оскільки в ній зазначено розрахунок заборгованості з орендної плати, який зроблено з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2014 в розмірі 1758 224 грн 16 к., що не відповідає умовам договору.
Також до матеріалів справи приєднано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2016 у справі № 809/595/16, якою встановлено наявність податкової заборгованості відповідача з орендної плати за землю. Суд із врахуванням норм ст.75 ГПК України, вважає що підставою для розірвання спірного договору може бути систематична несплата орендної плати, передбаченої договором від 22.06.2005 року, а не податкова заборгованість, визначена у рішенні адміністративного суду.
Суд відхиляє також аргументи відповідача щодо розрахунку орендної плати, викладені у відзиві на позовну заяву від 18.10.2018 вх.№16096. Так, до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" вносилися зміни щодо розміру орендної плати, проте зміни у законодавстві є підставою для внесення змін до договору оренди. Враховуючи позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у цій справі та невнесення змін до чинного договору оренди, суд вважає, що орендна плата повинна розраховуватися та сплачуватися орендарем у порядку та розмірі, визначеному договором.
Норми права, які застосував суд при ухваленні рішення.
Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Аналогічна норма міститься у статті 93 Земельного кодексу України: право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (статті 13 Закону України "Про оренду землі").
Згідно ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
За змістом статті 21 Закону України "Про оренду землі" (чинної на час укладення договору) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України ( стаття 32 Закону України "Про оренду землі").
Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" визначені права та обов'язки орендодавця, окрім іншого: орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Земельним кодексом України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема такою підставою визначено систематичну несплату земельного податку або орендної плати - пункт "д" ст. 141 цього кодексу.
Враховуючи врегулювання відносин, пов'язаних з орендою землі, також положеннями Цивільного кодексу України, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом "д" статті 141 Земельного кодексу України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Суд зауважує, що аналіз положень статей 1, 13, 21, 32 Закону України "Про оренду землі", статті 141 ЗК України та статті 651 ЦК України дає підстави для висновку, що вказані норми закону, які регулюють спірні правовідносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України).
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Крім того, зміна розміру орендної плати за договором передбачає обов'язкове внесення відповідних змін до вказаного договору у формі (порядку) передбаченій цим договором, як того вимагає ст. 654 ЦК України, згідно якої зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до п.70,71 рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року в справі "Рисовський проти України", Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Висновки суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, надавши правову кваліфікацію доказам, відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, врахувавши вказівки, висловлені Верховним Судом у постанові від 26.06.2018, суд вважає позов необґрунтованим, з огляду на таке.
1) Договір оренди землі від 22.06.2005 укладений між Коломийською міською радою (орендодавець) і ТзОВ "Аліна і К ЛТД" (орендар), підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений печатками юридичних осіб, посвідчений нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №Д-433 і у Коломийському міському відділі Івано-Франківської регіональної філії ДЗК 27.07.2005 за № 040529700092. Вказаний договір містить усі істотні умови, передбачені чинним цивільним законодавством , регулює правовідносини між орендодавцем та орендарем. Зміни до договору у визначеному порядку сторонами не вносилися, додаткові угоди не укладалися. В судовому порядку договір недійсним не визнавався. Отже, він є чинним та обов"язковим до виконання.
2) Відповідно до п.п.9,10 договору оренди землі від 22.06.2005 (орендна плата вноситься орендарем у розмірі 13 365,13 грн. за рік на поточний рахунок власника землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції)- розмір річної орендної плати в 2013 році становив 13431 грн 44к.; в 2014 році - 16688 грн 98 к.; в 2015 році -19153 грн 98 к. Всього до сплати : 49274 грн 40 к. Фактично орендарем сплачено за цей період - 213156 грн 31 к.
За період січень - вересень 2016 року (час звернення із позовом до суду) - розмір орендної плати з урахуванням умов договору становив - 10105 грн 14 к. Відповідно помісячно: січень- 1123 грн 78 к., лютий - 1113 грн 76 к., березень - 1124 грн 90 к., квітень -1152 грн 74 к., травень -1114 грн 87 к., червень -1113 грн 76 к., липень- 1113 грн 76 к., серпень- 1113 грн 76 к., вересень -1133 грн 81 к. Всього за цей період сплачено - 26140 грн орендних платежів.
Судом не встановлено систематичної (два і більше випадків) несплати орендних платежів. Отже, заборгованість із сплати орендних платежів у орендаря за період існування договірних правовідносин відсутня.
3) Розрахунок заборгованості з орендної плати проведений позивачем на підставі листа Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 22.09.2016 №273/09/09-07-23-709 (на час звернення із позовом до суду 26.09.2016) зроблено з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2014, яка складає 1758 224 грн 16 к., а тому він є безпідставним та таким, що суперечить умовам договору.
Суд, виходячи із приписів вказаних норм матеріального права встановив, що на час розгляду справи заборгованість відповідача з орендної плати відсутня, натомість проведена оплата орендних платежів у більшому розмірі, ніж встановлений договором; позивачем не доведено наявність поряд з істотним порушенням договору (систематичної несплати орендних платежів, два і більше разів ) реальної шкоди, завданої другій стороні договору, за якої ця сторона позбавлена можливості отримати очікуване при укладенні договору, тому у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного, у відповідності до ст.124, ст.129 Конституції України, керуючись ст. 74, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
у позові Коломийської міської ради Івано-Франківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліна і К ЛТД" про розірвання договору оренди земельної ділянки від 22.06.2005 року відмовити.
Судовий збір в сумі 2756 (дві тисячі сімсот п"ятдесят шість тисяч гривень) покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в порядку, передбаченому Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 28.12.2018
Суддя Т.В. Максимів