ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
26.12.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/931/18
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна", Повітрофлотський проспект, 25, м. Київ, 03049, адреса для листування: вул. Ванди Василевської, 7, офіс 414, м. Київ, 04116,
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька", вул. Василіянок, 22, м. Івано-Франківськ,76018,
про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 4316, 40 грн.
без повідомлення (виклику) учасників справи
установив: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" (далі - відповідач) про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 4316 грн 40к.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 19.01.2018 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась по вул. Велика Васильківська в м. Києві, пошкоджено автомобіль марки "Тoyota Corolla", державний номер НОМЕР_1, у зв'язку з чим Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" виплатило страхове відшкодування в сумі 4 316 грн. 40к. Таким чином, позивач стверджує, що до ОСОБА_1 "Страхова компанія "Провідна" у порядку зворотньої вимоги перейшло право на отримання від відповідача ОСОБА_1 "Страхова компанія "Галицька" компенсації шкоди, завданої внаслідок ДТП.
За наведеного та у відповідності до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", чинного законодавства України, позивач просить стягнути з відповідача 4 316 грн 40 к. страхового відшкодування.
Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 23.10.2018 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Зважаючи на малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Вказаною ухвалою надано право сторонам, за наявності у них заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідні обґрунтовані заяви (клопотання) протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали. Встановлено сторонам строк на подачу заяв по суті справи протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Інформація про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження розміщена на офіційній сторінці суду веб-порталу судової влади України.
Судом вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі щодо нього (відповідача) про стягнення збитків в сумі 4 316 грн 40к., про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення за вх.№18579 від 03.12.2018, яке долучено до матеріалів справи.
Проте, відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів шляхом подання відзиву на позовну заяву, не скористався, причини їх не подання суд не повідомив, доводи позивача щодо наявності заборгованості не спростував.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
21 липня 2017 року Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа Страхування" (по договору - страховик/по справі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Султан Груп" (по договору - страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №06/0682478/1012/17, згідно якого страховик (позивач у справі) взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки "Тoyota Corolla", державний номер НОМЕР_1, його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП. Термін дії договору з 23.07.2017 по 23.07.2018 (п.10 Договору).
19 січня 2018 року по вул. Велика Васильківська,5 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Тoyota Corolla", державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_3
Згідно постанови Печерського районного суду м. Києва від 11.05.2018 року по справі №757/5003/18-п громадянина ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні вищевказаної ДТП та притягнено до адміністративної відповідальності.
Позивач відповідно до страхового акту №2300201223 від 05.02.2018 року та Рахунку №ПВ-00000021 від 25.01.2018 року вартості відновлювального ремонту (на суму 4 316 грн 40к.) визнав дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийняв рішення про сплату страхового відшкодування у сумі 4 316 грн 40к., про що свідчить долучена до матеріалів справи копія платіжного доручення №0008020 від 12.10.2018 року.
Як вбачається з матеріалів справи на момент ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця аварії застраховано у відповідача, що підтверджується полісом АМ/001811643.
Претензією №1012/АК від 23.04.2018 позивач звернувся на адресу відповідача із вимогою щодо компенсації страхового відшкодування на суму 4 316 грн 40к.
Проте відповідач вказану суму не сплатив, що зумовило позивача звернутись з даним позовом до суду.
Відносини в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регламентуються ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
В силу положень п. 2.1 ст. 2 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно з абз. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
У зв'язку із настанням страхового випадку, на виконання умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №06/0682478/1012/17 від 27.02.2017 року позивач виплатив страхове відшкодування за пошкодження автомобіля марки "Тoyota Corolla", державний номер АА 5707 РН.
Згідно з ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За приписами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як визначено у п.22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю , майну третьої особи .
Згідно полісу №АМ/001811643 ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну складає 100 000 грн 00к., франшиза 0 грн.
За наведеного, враховуючи те, що ПАТ "СК "Провідна" виплатило страхувальнику страхове відшкодування, а цивільно-правова відповідальність особи, яку визнано винною у заподіянні шкоду, застрахована у ПАТ "СК "Галицька", то в силу наведених положень закону до позивача перейшло право вимоги до відповідача (суброгація).
З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
З аналізу наведеного вище суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню.
Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 2, 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 1, 4, 9 Закону України "Про страхування", ст. 979, 988, 990, 993, 1166, Цивільного кодексу України, ст. ст.13, 73, 74, 77, 86, 129, 165, 176, 233, 237, 238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення збитків в порядку регресу в сумі 4 316 грн 40 к. - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" (вул. Василіянок, 22, м. Івано-Франківськ, код 22186790) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" (вул. Василіянок, 22, м. Івано-Франківськ, код 23510137) - 4 316 грн 40 к. (чотири тисячі триста шістнадцять гривень сорок копійки) страхового відшкодування та 1762 грн 00к. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні) судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Фанда О. М.