ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
14.12.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/773/18
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз", Кловський узвіз, 9/1, м.Київ, 01021,
до відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз", вул. Ленкавського, буд.20, м. Івано-Франківськ, 76010,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вул. Смоленська, 19, м. Київ, 03057,
про визнання укладеним договору про транспортування природного газу в редакції позивача
за участю:
від позивача: ОСОБА_3 - представник, (довіреність зареєстровано в реєстрі за № 22 від 03.01.2018 року; паспорт серія СС № 070653 від 31.07.1996 року)
від відповідача: ОСОБА_4 - адвокат, (довіреність вих. № IF007-СК-167-0118 від 11.01.2018 року; паспорт серія СЕ № 559037 від 22.02.2011 року)
від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг: представники не з'явилися
установив: Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" (далі - відповідач) про визнання укладеним договору про транспортування природного газу № НОМЕР_1 від 01.08.2018 року в редакції позивача, що відповідає типовій формі договору транспортування природного газу, затвердженій постановою ОСОБА_2 комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2497.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач надіслав на адресу відповідача договір на транспортування природного газу №1807000388 від 01.08.2018 у двох примірниках, один з яких підписаний позивачем. Договір складений у відповідності до типової форми договору транспортування природного газу, затвердженої постановою ОСОБА_2 комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2497. Відповідач підписав договір з протоколом розбіжностей до нього та запропонував викласти п.9.3 в наступній редакції: "у випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до п'яти робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту.
Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період".
АТ "Укртрансгаз" вважає, що така редакція п.9.3. договору є порушенням норм чинного законодавства, а саме постанови ОСОБА_2 комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2497, якою затверджено типову форму договору транспортування природного газу та просить викласти пункт 9.3. договору в наступній редакції:"п.9.3. У випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає Замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту.
Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період".
АТ "Укртрансгаз"вважає,що запропонована відповідачем редакція п.9.3 договору транспортування природного газу змінює істотні умови та зміст типового договору, що суперечить положенням пункту 4 абзацу 4 статті 179 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20, визначено порядок перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам з застосуванням наступної процедури:
розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків;
Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку;
ОСОБА_2 акціонерна компанія "Нафтогаз України" перераховує кошти субвенції з поточного рахунка, відкритого в Казначействі, на відкриті в Казначействі рахунки:
ПАТ "Укргазвидобування" для сплати грошових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату;
ОСОБА_2 акціонерної компанії "Нафтогаз України" в системі електронного адміністрування податку на додану вартість з урахуванням вимог статті 200-1 Податкового кодексу України для сплати до бюджету грошових зобов'язань з податку на додану вартість;
ПАТ "Укртрансгаз" з подальшим перерахуванням коштів субвенції на рахунок цього товариства в системі електронного адміністрування податку на додану вартість з урахуванням вимог статті 2001 Податкового кодексу України для сплати до бюджету грошових зобов'язань з податку на додану вартість;
органів доходів і зборів (за балансовими рахунками 3734 "Депозитні рахунки органів стягнення" (далі - депозитні рахунки 3734) для сплати до бюджету грошових зобов'язань з податку на додану вартість під час ввезення природного газу на митну територію України у сумі, що не перевищує зобов'язань з цього податку, розрахованих за офіційним курсом валюти України, визначеним відповідно до статті 3-1 Митного кодексу України на день подання додаткової митної декларації.
ПАТ "Укртрансгаз" перераховує кошти субвенції з поточного рахунка, відкритого в Казначействі, на відкриті в Казначействі рахунки:
ПАТ "Укргазвидобування" - для сплати грошових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату;
ПАТ "Укртрансгаз" в системі електронного адміністрування податку на додану вартість з урахуванням вимог статті 200-1 Податкового кодексу України - для сплати до бюджету грошових зобов'язань з податку на додану вартість;
ОСОБА_2 акціонерної компанії "Нафтогаз України" з подальшим перерахуванням коштів субвенції на її рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість з урахуванням вимог статті 200-1 Податкового кодексу України - для сплати до бюджету грошових зобов'язань з податку на додану вартість та/або на відкриті в Казначействі рахунки органів доходів і зборів (депозитні рахунки 3734) для сплати до бюджету грошових зобовязань з податку на додану вартість під час ввезення природного газу на митну територію України у сумі, що не перевищує зобов'язань з цього податку, розрахованих за офіційним курсом валюти України, визначеним відповідно до статті 3-1 Митного кодексу України на день подання додаткової митної декларації.
При цьому кошти, перераховані на депозитні рахунки 3734 органів доходів і зборів, не підлягають поверненню як кошти авансових платежів.
В свою чергу, Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256, регулює відносини з фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення з застосуванням іншої процедури фінансування.
В ході провадження у справі, суд ухвалою від 25.10.2018 залучив до участі у справі №909/773/18 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (вул. Смоленська, 19, м. Київ, 03057).
19 листопада 2018 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача подала до Господарського суду Івано-Франківської області пояснення (вх.№17978/18 від 19.11.18), в якому зазначила наступне.Оскільки порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20, втратив чинність, питання щодо змісту пункту 9.3. розділу ІХ типового договору, може бути врегульоване шляхом конкретизації умов цього пункту.
Роз'яснення із зазначеного питання надавались на адресу АТ "Укртрансгаз" листом ОСОБА_2 комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.05.2018 №4863/16.3.2/7-18.
28.09.2018 на відкритому засіданні НКРЕКП було схвалено проект постанови НКРЕКП "Про внесення змін до Типового договору транспортування природного газу", яким, зокрема передбачено викласти у новій редакції абзац другий пункту 9.3 розділу ІХ Типового договору, з метою приведення у відповідність до вимог чинного законодавства.
На виконання вимог статті 15 Закону України "Про НКРЕКП" проект постанови НКРЕКП "Про внесення змін до Типового договору транспортування природного газу", що має ознаки регуляторного акта, разом з матеріалами, що обґрунтовують необхідність прийняття такого рішення, та аналізом його впливу оприлюднений на офіційному веб-сайті Регулятора з метою одержання зауважень і пропозицій від інших органів державної влади, фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань та інших заінтересованих осіб.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві (вх.№13415/18 від 10.09.2018) та відповіді на відзив (вх.№15880/18 від 16.10.18) і просить суд позов задовольнити. Позивач також стверджує, що відповідач є оператором газорозподільної системи і, як суб'єкт господарювання, на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб. Відповідно до пп.27 п.2.2. Ліцензійних умов передбачено, що при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат (відповідач) повинен мати укладений з оператором газотранспортної системи договір транспортування природного газу відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого НКРЕКП. Тобто, укладення договору про транспортування природного газу в редакції типового договору, затвердженого Регулятором (НКРЕКП) є обов'язковим для учасників ринку природного газу, в тому числі й для відповідача. Постановою НКРЕКП №2497 від 30.09.2015 затверджено Типовий договір транспортування природного газу, в якому міститься посилання на положення Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ від 11.01.2005 №20.
Отже, за доводами позивача, позиція відповідача щодо викладення абз.2 п.9.3. договору в його редакції є саме зміною змісту такого положення, оскільки відповідач пропонує поширити на спірні правовідносини постанову Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256, поширення якої Типовим договором транспортування природного газу не передбачено. Зазначена постанова не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки не розповсюджує свою дію на відповідача, яким послуги з розподілу не надаються безпосередньо населенню.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№14877/18 від 28.09.18) та запереченні (вх.№16116/18 від 24.10.18) і просить суд в позові відмовити. Вважає, що позиція АТ "Укртрансгаз" щодо укладання п. 9.3. договору транспортування природного газу в редакції позивача, є такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Правомірність застосування Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ від 11.01.2005 №20, який втратив чинність, є таким, що не відповідає Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256, що є чинним на момент укладення договору та підлягає застосуванню при перерахуванні деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій. Відповідач наголошує також на тому, що відповідно до загального правила дії нормативно-правових актів у часі застосуванню підлягають тільки діючі (чинні) нормативно-правові акти, тобто ті, які набрали і не втратили чинності на момент застосування. Відповідно до п.8-1 постанови КМУ №256 суб'єктами господарювання, які мають ліцензію на розподіл природного газу, кошти, отримані згідно з абзацами другим, сьомим, девятим та чотирнадцятим цього пункту, спрямовуються на оплату природного газу оптовим продавцям та власника ресурсу природного газу (в тому числі ПАТ "НАК "Нафтогаз України"), на оплату послуг з транспортування природного газу оператору газотранспортної системи та/або сплату грошових зобовязань із загальнодержавних податків та зборів до бюджету, визначених статтею 9 Податкового кодексу України (крім податку на доходи фізичних осіб), в тому числі податку на додану вартість в межах нарахувань на обсяг планової тарифної виручки, встановленої НКРЕКП на плановий період.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг повноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча про розгляд справи була повідомлена належним чином, про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення (вх.№19459 від 13.12.18).
За наведених обставин та з метою запобігання затягування розгляду справи, суд прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності представника третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників позивача та відповідача, оцінивши докази у справі та надавши їм належної правової оцінки, суд виходить з наступного.
У серпні 2018 року Акціонерним товариством "Укртрансгаз" на адресу ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" надіслано договір транспортування природного газу №1807000388 від 01.08.2018 у двох примірниках, один з яких підписаний АТ "Укртрансгаз".
17 серпня 2018 року на адресу позивача надійшов лист відповідача №IF032-ЛВ-7961-0818 від 08.08.2018, разом з підписаним відповідачем договором та протоколом розбіжностей до нього.
В протоколі розбіжностей відповідачем викладено пункт 9.3 договору в наступній редакції: "у випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця) Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до пяти робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту.
Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період".
З матеріалів справи вбачається, що фактично між сторонами існує спір щодо однієї умови договору про транспортування природного газу, а саме пункту 9.3. розділу ІХ "Визначення вартості щодобових небалансів та порядок розрахунків за них". Щодо решти умов договору транспортування природного газу №1807000388 від 01.08.2018 спір між сторонами відсутній.
Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначає Закон України "Про ринок природного газу".
За визначенням, наведеним в статті 1 цього Закону:
оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників (п.17);
регулятор - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (п.32);
транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу (п.45).
Відповідно до статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.
За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.
Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором (ч.2 ст. 32 цього Закону).
Договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги) (п.1 розділу 1 Кодексу газотранспортної системи, затверджений постановою ОСОБА_2 комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2493 від 30.09.2015).
Обов'язок укласти договір транспортування природного газу випливає з положень п.2.2 постанови ОСОБА_2 комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №201 від 16.02.2017 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу".
Відповідно до п.2.2. цієї Постанови, при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог, зокрема мати укладений з оператором газотранспортної системи договір транспортування природного газу відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого НКРЕКП.
З аналізу наведених норм вбачається, що укладення договору про транспортування природного газу є обов'язковим для учасників ринку природного газу, в тому числі й для відповідача.
Разом з тим, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору (ч.3 ст. 184 Господарського кодексу України).
Згідно ч.3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати Типові договори.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно із статтею 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Взаємовідносини, які виникають в процесі укладення договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою ОСОБА_2 комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року №2493 та Постановою ОСОБА_2 комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року №2497 "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу".
Згідно із статтею 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про ринок природного газу", права та обов'язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.
На виконання вищезазначеного закону був розроблений Кодекс газорозподільних систем, який затверджений постановою ОСОБА_2 комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494.
Відповідно до п. 2 розділу 1 вказаного кодексу порядок взаємовідносин оператора газорозподільної системи з оператором газотранспортної системи, у тому числі пов'язаних з прийманням-передачею природного газу в точках виходу з газотранспортної системи до газорозподільної системи, зокрема щодо якості та обліку природного газу (у тому числі приладового), а також з обміном даних щодо прогнозів відборів/споживання природного газу по споживачах та фактичних обсягів споживання ними природного газу, регулює Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1378/27823 (далі - Кодекс ГТС), договір транспортування природного газу та технічна угода (за наявності), що укладені між сторонами.
Пункт 2 розділу VI Кодексу передбачає, що взаємовідносини між Оператором ГТС та Оператором ГРМ, пов'язані з прийманням-передачею природного газу в точках виходу з ГТС до ГРМ, регулюються укладеним між ними договором на транспортування природного газу, який укладається за формою Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою ОСОБА_2 комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2497 (далі - типовий договір транспортування природного газу), технічною угодою (за необхідності) та відповідно до вимог Кодексу ГТС.
В свою чергу, зазначеною Постановою ОСОБА_2 комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року №2497 "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу", затверджено Типову форму спірного договору, п. 9.3. якого викладено в редакції позивача.
Вищезазначеною статтею 179 Господарського кодексу України унормовано, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Водночас, відповідно до Переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2017 р. № 951, Постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" визнана такою, що втратила чинність.
За наведеного, оскільки п. 9.3. типового договору міститься посилання на порядок, встановлений нечинним нормативно-правовим актом, в суду відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача та визнання укладеним договору на умовах, запропонованих останнім, оскільки такі умови відсилають до норм, які втратили чинність.
В іншій частині запропонованого позивачем проекту договору між сторонами відсутній спір, що також виключає задоволення позову.
Одночасно, слід зазначити , що суд не наділений повноваженнями вносити зміни до Типової форми договору транспортування природного газу шляхом зазначення інших пунктів, ніж ті, що затверджені уповноваженим на це органом.
З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 86 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За наведеного, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог та відмову у позові.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на позивача.
Керуючись ст.32, 38 Закону України "Про ринок природного газу", ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, ст. 179,181 Господарського кодексу України, ст. 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
в позові Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання укладеним договору про транспортування природного газу № НОМЕР_1 від 01.08.2018 року в редакції позивача, що відповідає типовій формі договору транспортування природного газу, затвердженій постановою ОСОБА_2 комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2497 -відмовити.
Судові витрати по справі залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 26.12.2018
Суддя Фанда О. М.