номер провадження справи 17/69/18
19.12.2018 Справа № 908/1605/18
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді - Корсун В.Л.
при секретарі судового засідання - Юсубовій Д.В.
розглянувши матеріали справи № 908/1605/18
за позовною заявою: керівника Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області, 69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 5
в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - позивача: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50
до відповідача: фермерського господарства «Надія», 70440, Запорізька область, Запорізький район, с. Новосергіївка, вул. Степова, 1
про витребування земельної ділянки із незаконного володіння
За участю представників сторін:
прокурор: Тронь Г.М., посвідчення від 05.10.15 № 035881
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від №0-8-0.62-524/62-18 від 01.08.18
від відповідача: не з'явився
15.08.18 до господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. від 14.08.18 № 52-257-18 звернувся керівник Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (позивача) - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області) до фермерського господарства «Надія» (ФГ «Надія) про витребування із незаконного володіння ФГ «Надія» на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, площею 49,5 га, яка розташована на території Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області та була надана ОСОБА_2 на підставі державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею від 07.12.92 № 000381, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 82, який втратив чинність зі смертю ОСОБА_2
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.18 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 20.08.18 судом позовну заяву заява за вих. від 14.08.18 № 52-257-18 керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1605/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 12.09.18.
Ухвалою суду від 12.09.18 відкладено підготовче засідання у справі № 908/1605/18 на 10.10.18.
Ухвалою від 10.10.18 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 19.11.2018 включно та відкладено підготовче засідання у справі № 908/1605/18 нас 08.11.18.
Ухвалою від 08.11.18 судом оголошено перерву в підготовчому засідання у справі № 908/1605/18 на 19.11.18.
Ухвалою від 19.11.18 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/1605/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.11.18.
Ухвалою від 22.11.18 судом оголошено перерву в розгляді справи по суті на 13.12.18.
В судовому засіданні 13.12.18 судом оголошено перерву в розгляді справи по суті на 19.12.18.
Розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації (не в режимі відеоконференції) судового процесу за допомогою ПАК “Оберіг”.
У засіданні 19.12.18, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представників позивача та прокурора повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.
Прокурор та позивач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві за вих. від 14.08.18 № 52-257-18, у відповідях на відзив від 16.10.18 № 50-9907вих-18 та від 24.10.16.
Відповідач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях підтримав свої заперечення викладені у відзиві від 01.10.18 та у поясненні від 03.11.18.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення прокурора, представників сторін, суд
На підставі державного акта на праві довічного успадковуваного володіння землею від 07.12.92 № 000381 ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 50 га для створення і ведення фермерського господарства, що розташована на території Мар'ївської сільської ради Запорізького району (на даний час Біленьківської об'єднаної територіальної громади Запорізького району).
Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 82.
Розпорядженням голови районної ради народних депутатів від 13.03.95 та заступника голови районної ради народних депутатів зареєстровано статут фермерського господарства «Надія» (ФГ «Надія»), який затверджено головою ФГ «Надія» ОСОБА_2
Згідно з п. 1.2. статуту, ФГ «Надія» господарство створене за рішенням Запорізького районної ради народних депутатів 19.03.92 № 4. Державний акт № 82 від 07.12.92 на право довічного успадковуваного володіння землею, в розмірі 50 га землі відповідно до плану землекористування за адресою: с. Ново-Сергіївка Мар'ївської сільської ради Запорізького району Запорізької області, Україна.
Відповідно до п. 2.1. Статуту, склад членів господарства:
- голова господарства - ОСОБА_2;
- члени господарства - ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_4 (син), ОСОБА_5 (донька).
У відповідності до актового запису про смерть від 07.03.14 № 199 ОСОБА_2 помер 05.03.14, причина смерті - гостра коронарна недостатність.
На думку прокурора та позивача, право користування вище згаданою земельною ділянкою у ОСОБА_2 припинилось із його смертю, відповідно з цього часу втратив чинність і державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею від 07.12.92 № 000381, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 82.
З часу смерті ОСОБА_2 (05.03.14) ФГ «Надія» продовжує утримувати та використовувати вказану земельну ділянку площею 49,5 га, у т.ч. для вирощування сільгоспкультур, що підтверджується податковими деклараціями поданими цим фермерським господарством до уповноважених державних органів, а також інформацією органу місцевого самоврядування.
Посилаючись на незаконність користування ФГ «Надія» спірною земельною ділянкою без відповідної правової підстави після смерті особи, якій було надано спірну земельну ділянку у користування, прокурором заявлено вимоги про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, які підтримано позивачем.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 23 Закону України “Про прокуратуру” визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку. Передача земельної ділянки у постійне користування громадянам чи юридичним особам приватного права не передбачена.
Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.08 переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-17/2005 (22.09.05 № 5-рп/2005) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення:
- пункту 6 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавства, організаційного та фінансового забезпечення;
- пункту 6 постанови Верховної ради України “Про земельну реформу” від 18.12.90 № 563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою;
- положення пункту 6 розділу Х “Перехідні положення” Земельною кодексу України та пункту 6 постанови Верховної Ради України “Про земельну реформу”, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність або користування на праві оренди.
З огляду на те, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту - с. Мар'ївка Запорізького району Запорізької області, то в силу п.п. «г» п. 4 прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності” від 06.09.12 № 5245- VI вона перебуває у державній власності.
Згідно із ст. 122 Земельного кодексу України, в редакції, чинній з 01.01.13, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, надання у власність або у користування для всіх потреб віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.
Відповідно до положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.15 № 15, та положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.15 № 18, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Тобто, з 03.03.15 розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Запорізької області стало Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.
Таким чином, недотримання встановленого законом порядку набуття прав на землю, що перебувають у державній власності порушує майнові інтереси держави щодо володіння та розпорядження цією землею.
Надаючи оцінку можливості використання (успадкування) ФГ «Надія» спірної земельної ділянки після смерті ОСОБА_2, якому вона була надана за державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею від 07.12.92 № 000381, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно із ч. 1 ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 1225 ЦK України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Згідно із ч. 1 ст. 407 ЦK України, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Частиною. 2 ст. 407 ЦК України та ч. 2 ст. 102-1 ЗК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Разом з тим, ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство», до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.
Згідно із ч. 1 ст. 20 зазначеного Закону, майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.
В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав від 04.02.15 у справі №6-38310св14 суд зазначив про неможливість використання (успадкування) земельної ділянки після смерті особи, якій остання була надана на підставі Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею.
Крім того, Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею, виданий на ім'я спадкодавця, надавав останньому право користуватися земельною ділянкою.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23.11.16 у справі № 6-3113цс15 та від 05.10.16 у справі № 6-2329цс16.
Разом з цим, незважаючи на те, що спірна земельна ділянка починаючи з 05.03.14 не могла використовуватись та утримуватись ФГ «Надія», адже підстави для цього відпали внаслідок смерті особи, якій було надано у користування цю земельну ділянку, вказане фермерське господарство безпідставно, без відповідної правової підстави володіє та користується земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності площею 49,5 га, що розташована на території Біленьківської сільської ради Запорізького району.
З наведених підстав суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що право довічного успадковуваного володіння спірною земельною ділянкою переходить в порядку спадкування від особи, яка його набула, до її спадкоємців.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 22.09.05 № 5-рп, на яке посилається представник відповідача, визнано неконституційним пункт 6 Постанови Верховної ради України «Про земельну реформу» від 18.12.90 з наступними змінами лише в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою. Тоді як, обов'язок осіб здійснити переоформлення таких прав у відповідності до вимог земельного законодавства України залишився незмінним.
Позицію, викладену в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.17 по справі №178/992/15-ц, на яку також посилається представник відповідача, суд до уваги не приймає оскільки за життя ОСОБА_2 вимоги земельного законодавства України щодо переоформлення свого права довічного успадковуваного володіння землею на право власності або користування нею не виконав, відповідний правовстановлюючий документ (державний акт, договір оренди) не отримав, на час відкриття спадщини право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, яке може бути успадковане, належним чином оформлене не було.
Таким чином, у зв'язку із смертю ОСОБА_2 надане йому право довічного успадковуваного володіння землею припинилося та ніким не успадкувалося.
Надаючи оцінку наявності чи відсутності у ФГ «Надія» права користування земельною ділянкою ОСОБА_2, набутого ним за державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею від 07.12.92 № 000381, після його смерті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство», землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; тих, що належать членам фермерського господарства на праві приватної власності; і тих, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди.
Спірна земельна ділянка належала ОСОБА_2 на праві користування, а не на праві власності.
Отже, фермерське господарство вправі користуватися лише тими землями державної та комунальної власності, які перебувають у нього на підставі договорів, у яких воно є стороною. Разом із цим, вказана земельна ділянка в оренду ФГ «Надія» не передавалась.
Із приписів ст.ст. 31, 124, 127, 134, 135 Земельного кодексу України та ст.ст. 7, 8 Закону України “Про фермерське господарство” вбачається, що без конкурентних засад (земельних торгів) земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства лише громадянам.
Надання фермерському господарству, як юридичній особі, земельної ділянки можливе виключно на земельних торгах, крім випадків визначених земельним законодавством, за результатом яких укладається договір оренди земельної ділянки.
Докази того, що будь-хто з членів ФГ “Надія” отримував з березня 2014 року на встановлених законом підставах спірну земельну ділянку у користування або у власність, а також того, що ФГ “Надія”, як юридична особа оформило відповідні права на земельну ділянку, якою користується, у матеріалах справи відсутні.
Крім того, відповідно до ст.126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Натомість, відомостей про реєстрацію права користування ФГ «Надія» спірною земельною ділянкою у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень матеріали справи не містять.
Таким чином, документального підтвердження користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог діючого законодавства України відповідачем не надано.
З наведених підстав доводи представника відповідача про те, що навіть після смерті засновника фермерського господарства у відповідача зберігається право на володіння та користування земельною ділянкою, суд до уваги не приймає.
За змістом положень ст.ст. 317, 319 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
Відповідно до ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, застосування інших, передбачених законом, способів.
В силу ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
З огляду на викладене вбачаються достатні підстави для прийняття рішення про витребування із незаконного володіння ФГ «Надія» земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 49,5 га, наданої ОСОБА_2 у довічне успадковуваного володіння для створення та ведення фермерського господарства відповідно до державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею від 07.12.92 № 000381 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).
Розглянувши матеріали справи № 908/1605/18, суд знаходить доведеними заявлені прокурором позовні вимоги на підставі чого позов задовольняється.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 42, 46, 53, 73, 74, 77, 129, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Витребувати із незаконного володіння фермерського господарства “Надія” (70440, Запорізька область, Запорізький район, с. Новосергіївка, вул. Степова, 1, ідентифікаційний код 22154092) на користь держави в особі головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, ідентифікаційний код 39820689) земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 49,5 га, яка розташована на території Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області та була надана ОСОБА_2 на підставі державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею від 07.12.92 № 000381, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 82.
Стягнути з фермерського господарства “Надія” (70440, Запорізька область, Запорізький район, с. Новосергіївка, вул. Степова, 1, ідентифікаційний код 22154092) на користь прокуратури Запорізької області (69035, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29а, код ЄДРПОУ 02909973) в особі Запорізької місцевої прокуратури №2 (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 5, розрахунковий рахунок №35217095000271, код класифікації видатків бюджету - 2800 відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області) - 27 907 (двадцять сім тисяч дев'ятсот сім) грн. 89 коп. коштів, витрачених у 2018 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.
Повний текст рішення складено 29.12.18
Суддя В.Л. Корсун