номер провадження справи 27/106/18
27.12.2018 Справа № 908/1576/18
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ" (юридична адреса: 02160, м. Київ, пр. Соборності, буд. 15, оф. 202; поштова адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 19, код ЄДРПОУ 38143880)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (71100, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1)
про стягнення 105 971 грн. 00 коп.
за участю
представників позивача: Пищенко Є.Ю., дов. б/н від 27.12.2017 р., Ковальов А.Д., паспорт НОМЕР_9 від 04.11.2010 р.
представник відповідача: не з'явився
13.08.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 105 971 грн. 00 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2018 р., справу № 908/1576/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 15.08.2018 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1576/18, присвоєно справі номер провадження 27/106/18 та призначено підготовче судове засідання на 25.09.2018 р.
Справа № 908/1576/18 розглядається за правилами загального позовного провадження.
25.09.2018 р. підготовче засідання не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, помічником судді сторони були повідомленні про те, що наступне засідання суду відбудеться 09.10.2018 р.
Ухвалою суду від 09.10.2018 р., відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України, строк підготовчого засідання продовжено на тридцять днів до 13.11.2018 р., на підставі ст. 183 ГПК України, підготовче засідання було відкладено та призначено на 06.11.2018 р.
Ухвалою суду від 06.11.2018 р., відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження у справі № 908/1576/18 закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 03.12.2018 р.
03.12.2018 р. сторони звернулись до суду зі спільним письмовим клопотанням (вх. № 08-08/21697/18 від 03.12.2018 р.) в порядку ст. ст. 194-195 ГПК України про перехід до розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 6 ст. 183 ГПК України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Заяву представників сторін судом прийнято.
03.12.2018 р. розгляд справи № 908/1576/18 розпочато по суті.
03.12.2018 р. представник відповідача звернувся до суду з письмовим клопотанням (вх. № 08-08/21659/18 від 03.12.2018 р.), в порядку ч. 4 ст. 69 ГПК України, про виклик до суду судового експерта Українського експертного центру ПП ОСОБА_8 для надання пояснень стосовно проведеної ним оцінки автомобіля УАЗ-315195-0303НГ реєстраційний номер НОМЕР_4 (звіт № 138 від 24.01.2017 р.).
Представник позивача залишив вирішення питання щодо виклику експерта в засідання суду на розсуд суду.
Розглянувши клопотання відповідача в порядку ст. 69 ГПК України, заслухавши думку всіх учасників процесу, суд задовольнив заявлене клопотання та викликав у судове засідання експерта Українського експертного центру ПП ОСОБА_8 для надання пояснень стосовно проведеної ним оцінки автомобіля УАЗ-315195-0303НГ реєстраційний номер НОМЕР_4 (звіт № 138 від 24.01.2017 р.).
Ухвалою суду від 03.12.2018 р. відкладено розгляд справи на 27.12.2018 р.
У судовому засіданні 27.12.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
У судовому засіданні 27.12.2018 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. В обґрунтування позову зазначив, що 05.10.2016 р., приблизно о 21:06 години, у темний час доби, водій пасажирського автобуса «Volkswagen LT 35», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, що згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу належить на праві власності ФОП ОСОБА_1 (номер запису у реєстрі 2 256 017 0000 005152 від 18.10.2005 р.), відповідно до шляхового листа № 1357 здійснював рух за маршрутом № 120 «Дніпро - Бердянськ». В районі 139 км авто дороги «Енергодар - Василівка - Бердянськ» у Приморському районі Запорізької області водій пасажирського автобусу «Volkswagen LT 35» ОСОБА_5, який відповідно до трудового договору № 26 від 04.10.2016 року є працівником ФОП ОСОБА_1 проявив неуважність, яка виявилась у злочинній недбалості, а саме, не передбачив можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинен був і міг їх передбачити, та не виконав згідно висновку судової інженерно-транспортної експертиз за експертною спеціальністю дослідження механізму дорожньо-транспортних пригод № 9-1008 від 25.01.2017 року, проведеної Запорізьким НДЕКЦ МВС України, вимоги правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 130П6(ПДР), в результаті чого позивачу була нанесена матеріальна шкода, а саме: пошкоджено належний йому автомобіль марки «УАЗ» модель 315195 - 0303НГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 на суму 106 465 грн. 43 коп. Проте, подальша експлуатація автомобіля неможлива у зв'язку з тим, що він відновленню не підлягає. Вартість аналогічного транспортного засобу з пробігом 170000-180000 кілометрів складає 171000 грн. згідно з даних ресурсу ІНФОРМАЦІЯ_2, та 161 820 грн., згідно з даних ІНФОРМАЦІЯ_3. Таким чином, вартість нового транспортного засобу складає 161000-171000 грн. Приватним акціонерним товариством страхова компанія «ПРОВІДНА» завдані збитки частково відшкодовані у розмірі 65 028 грн. 20 коп. Згідно з вищевикладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 105 971 грн. 00 коп. матеріальної шкоди.
Представник відповідача проти позову заперечив на підставах викладених у письмовому відзиві б/н (вх. № 08-08/17944/18 від 08.10.2018 р.). Просить суд відмовити позивачу у задоволенні вимог, враховуючи наступне: позивачем у позові вказано, що він вживав заходів досудового врегулювання конфлікту, шляхом направлення ФОП ОСОБА_1 листів із вимогою відшкодування шкоди. Відповідач заперечує на викладене позивачем та стверджує, що не отримував листів від позивача, позивач не надав жодних доказів які підтверджували би факт надіслання таких листів (квитанція про відправку цінного листа з описом вкладення, тощо). Щодо посилання позивача на рішення Приморського районного суду Запорізької області від 21.06.2017р. у справі № 326/323/17, відповідач зазначив, що із тексту даної ухвали стає очевидним, що позивачем під час розгляду у Приморському районному суді Запорізької області було пред'явлено до ФОП ОСОБА_1 цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків внаслідок ДТП на суму 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень. Однак пізніше представник цивільного позивача ТОВ "ОХОРОННИЙ ХОЛДИНГ" Бондаренко Г.Є. подав письмову заяву, в якій просив залишити без розгляду позовну заяву ТОВ "ОХОРОННИЙ ХОЛДИНГ". Судом ця заява була задоволена та позов залишено без розгляду. Інший цивільний позов було відшкодовано в повному обсязі та потерпілий будь-яких претензій до ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_1 не мав. Щодо посилання позивача на відомості, які на його думку підтверджують той факт що, ФОП ОСОБА_1 має кошти на компенсування матеріальної шкоди: згідно довідок, на які посилається позивач (виписка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державної фіскальної служби) вони були сформовані на початку 2017 року, а позов пред'явлено 13.08.2018 року - більш ніж через рік, та вважати таку інформацію достовірною станом на час розгляду справи неможливо.
Позивачем було надано відповідь на відзив (вх. № 08-08/198981/18 від 06.11.2018 р.).
У судове засідання 27.12.2018 р. експерт Українського експертного центру ПП ОСОБА_8, яким було проведено оцінку автомобіля УАЗ-315195-0303НГ реєстраційний номер НОМЕР_4 (звіт № 138 від 24.01.2017 р.). не з'явився, 21.12.2018 р. надіслав на адресу суду заяву, в якій зазначив, що звіт № 138 від 24.01.2017р. складався не на підставі ухвали (постанови) суду в межах цивільної, адміністративної, господарської або кримінальної справи, а за зверненням ПрАТ «СК «Провідна» з метою визначення розміру нанесеного збитку в зв'язку з пошкодженням автомобіля УАЗ-315195-ОЗОЗЗНГ реєстраційний номер НОМЕР_10. Висновки та обґрунтування, викладені у тексті звіту № 138 від 24.01.2017 р., який виконаний згідно вимог нормативних документів - експерт підтвердив. Оригінал даного звіту знаходиться у замовника - ПрАТ «СК «Провідна». З'явитись на судове засідання 27.12.2018 р. не зміг за станом здоров'я після перенесеної хвороби серця.
Заява експерта долучена до матеріалів справи.
В засіданні суду 27.12.2018 р. здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши позивача та відповідача, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Господарським судом встановлено, що 05.10.2016 року, приблизно о 21-06 години, у темний час доби водій пасажирського автобуса «Volkswagen LT 35». державний реєстраційний номер номер НОМЕР_3, здійснював рух по маршруту № 120 «Дніпро - Бердянськ».
В районі 139 км автодороги «Енергодар - Василівка - Бердянськ» у Приморському районі Запорізької області водій ОСОБА_5, проявив неуважність, яка виявилась у злочинній недбалості (не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинен був і міг їх передбачити), та не виконав згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю дослідження механізму дорожньо-транспортних пригод № 9-1008 від 25.01.2017 року, проведеної Запорізьким НДЕКЦ МВС України, вимоги Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (ПДР),:
п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
п. 11.3 «На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу»,
внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу для руху, яка позначена дорожньою розміткою 1.5 ПДР «Поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають дві або три смуги. Позначає межі смуг руху, за наявності двох і більше смуг, призначених для руху в одному напрямку», по якій у зустрічному йому напрямку здійснював рух автомобіль «УАЗ» модель 315195 - 030ЗНГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_7 під керуванням водія ОСОБА_7, де сталося зіткнення вказаних транспортних засобів.
По даному факту було відкрито кримінальне провадження № 1-кп/З26/58/2017, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080340000859 від 06 жовтня 2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
У зв'язку з тим, що позивачу була нанесена матеріальна шкода, а саме: пошкоджено належний йому автомобіль марки «УАЗ» модель 315195 - 0303НГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 на суму 106 465 грн. 43 коп., він був змушений звернутися з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 105 971 грн. 00 коп. матеріальної шкоди.
Позивач у позові зазначив, що йому була нанесена матеріальна шкода, а саме: пошкоджено належний йому автомобіль марки «УАЗ» модель 315195 - 0303НГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 на суму 106 465 грн. 43 коп. Подальша експлуатація автомобіля неможлива у зв'язку з тим, що він відновленню не підлягає. Вартість аналогічного транспортного засобу з пробігом 170000-180000 кілометрів складає 171000 грн. згідно з даних ресурсу ІНФОРМАЦІЯ_2, та 161 820 грн., згідно з даних ІНФОРМАЦІЯ_3. Таким чином, вартість нового транспортного засобу складає 161000-171000 грн. Приватним акціонерним товариством страхова компанія «ПРОВІДНА» завдані збитки частково відшкодовані у розмірі 65 028 грн. 20 коп. Згідно з вищевикладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 105 971 грн. 00 коп. матеріальної шкоди.
Відповідно до ст. 21 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 6 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Але, позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував зверненням страхувальника до ПАТ СК «Провідна» з заявою про виплату страхового відшкодування, не надано відповідного страхового акту, та договору страхування, наказ на здійснення виплати страхового відшкодування страхувальникові у розмірі 65 028 грн. 20 коп., не зазначено суму франшизи, якщо така є (франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (ст. 9 Закону України «Про страхування»).
Позивачем в обґрунтування надано лише Звіт № 138 про оцінку автомобіля УАЗ-315195-0303НГ реєстраційний номер НОМЕР_7, складеного 24.01.2017 р. судовим експертом ОСОБА_8, ремонтні калькуляції № 138/16 від 01.01.2017 р., протокол огляду транспортного засобу витяг з Інтернет-ресурсів ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_3, щодо вартості аналогічного автомобіля.
Відповідно до абз. 2 ч. 6 ст. 91 ГПК України якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Відповідно до ст. 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 1 статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, крім загальних підстав, відповідальність суб'єкта господарювання за шкоду настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з особою до якої подано позов у трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до приписів п.1, п. 3 ч. 2 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу для своїх вимог та заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що доказом вини особи в скоєнні ДТП є постанова суду якою встановлено факт вини особи у скоєні ДТП або про притягнення до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що на момент розгляду справи позивачем не надано доказів вини ОСОБА_5, який перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 (відповідачем) в скоєнні ДТП, зокрема суду не надано постанову суду якою встановлено факт вини особи у скоєні ДТП.
Відповідно до ухвали Приморського районного суду Запорізької області від 21.06.2017 р. клопотання захисника про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідує за № 12016080340000859 від 06 жовтня 2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - задоволено. Звільнено ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12016080340000859 від 06 жовтня 2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку з примиренням з потерпілим згідно із ст. 46 КК України. Цивільний позов ТОВ «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ» до СПД ОСОБА_1, ОСОБА_5 про стягнення шкоди, спричиненої в результаті ДТП. в розмірі 150 000 грн., на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України - залишено без розгляду. Цивільний позов ОСОБА_7 до ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті ДТП, в розмірі 41 950 грн., на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України - залишено без розгляду.
Суд звертає увагу, що постановою Приморського районного суду Запорізької області від 21.06.2017 року у справі № 326/323/17 не встановлено факту вини ОСОБА_5 в скоєнні ДТП.
З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що ОСОБА_5 не є особою винуватою у скоєнні ДТП, в зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 105 971 грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті1166 ЦК України).
Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). 3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Оскільки, позивачем не надано доказів в обґрунтування заявленої до стягнення суми матеріальної шкоди в розмірі 105 971 грн. 00 коп. та відповідачем заперечується факт вини, про що представник відповідача зазначав у судових засіданнях та письмовому відзиві, зазначені у позовній заяві доводи та надані докази судом до уваги не беруться.
Суд зазначає, що позивачем не наведено суб'єктний склад даного спору з огляду на склад правопорушення, що підлягає доведенню для настання цивільно-правової відповідальності (наявність шкоди, протиправної поведінки винної особи, причинного зв?язку між шкодою та протиправною поведінкою), принципи диспозитивності та рівності сторін у судовому процесі.
Крім того, позивачем не обґрунтовано та не визначено самостійні підстави для відповідальності відповідача за заподіяну йому шкоду, тобто, не зазначено конкретні правові підстави звернення з даним позовом до даного відповідача.
За таких обставин, суд вважає недоведеним той факт, що ОСОБА_5, який є працівником відповідача по справі ФОП ОСОБА_1 спричинив позивачу матеріальні збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" встановлено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
З огляду на зазначені вище норми матеріального та процесуального права, оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ" м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Бердянськ, Запорізька область відмовити.
Рішення оформлено та підписано 29.12.2018 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.С. Дроздова