Житомирський апеляційний суд
Справа №295/4039/17 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М.
Категорія 44 Доповідач Микитюк О. Ю.
27 грудня 2018 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Микитюк О.Ю.
суддів Борисюка Р.М.
ОСОБА_1
при секретарі Гайдамащук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу №295/4039/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах якої діють ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (треті особи - Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, Служба у справах дітей Житомирської міської ради) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні житлом шляхом виселення без надання іншого житла
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 серпня 2018 року,ухвалене під головуванням судді Чішман Л.М. в м.Житомир,
встановив:
У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні житлом шляхом виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 21/100 належних йому на праві власності ідеальних частин житлового будинку №45 по вул.Короленка в м.Житомирі без надання іншого житла. В обґрунтування позову зазначив, що у 2005 році дозволив відповідачам вселитися для тимчасового проживання і зареєструватися в його частині будинку. Відповідачі перешкоджають йому користуватися будинком, добровільно виселятись не бажають. Правовими підставами позову зазначив ст.ст.391,406 ЦК України, ст.ст.158,116 ЖК України (т.1 а.с.1-4,179-183).
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 10 серпня 2018 рокупозов задоволено, вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про відмову у позові. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що вселилася у будинок і зареєструвалася в ньому за згодою батька ОСОБА_2, позивач вживає спиртні напої, але вони з чоловіком не чинять йому перешкод у користуванні житлом, іншого житла вони не мають.
У відзиві представник ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що ОСОБА_2 є власником 21/100 ідеальних частин житлового будинку №45 по вул.Короленка в м.Житомирі (фактично квартира №2).
У 2005 році він надав дозвіл дочці та її чоловіку на проживання в належній йому частині будинку, в 2007 році у ОСОБА_3, ОСОБА_4 народилась дочка ОСОБА_5
Відповідачі не надали доказів, на підтвердження того, що вони є членами сім'ї власника будинку в розумінні ч.4 ст.64 ЖК України - що вони пов'язані спільним побутом, сплачують комунальні послуги, несуть витрати по утриманню майна.
Оплата комунальних витрат після пред'явлення позову не має правового значення. Усна згода власника на проживання не є підставою для виникнення у відповідачів правового статусу членів сім'ї власника будинку. Користування прибудовами, які не прийняті в експлуатацію в установленому законом порядку не відносяться до предмета спору.
Виходячи з положень глави 32 ЦК України, вселення у будинок за згодою власника і набуття права користування цим нерухомим майном, за своєю правовою природою є сервітутом.
Відповідно до ч.2 ст.406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника за наявності обставин, які мають для нього істотне значення. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України).
ОСОБА_3, ОСОБА_4 перешкоджали ОСОБА_2 в користуванні власністю. Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 20.05.2013 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення до житлового будинку №45 по вул.Короленка в м.Житомирі. Також вони вчиняли щодо нього неправомірні дії (а.с.63, 102-108).
Суд першої інстанції зробив правильний висновок, що такі обставини мають для позивача істотне значення.
Суд обґрунтовано не взяв до уваги висновок виконавчого комітету Житомирської міської ради від 06.06.2018 року № 618 про заперечення щодо виселення малолітньої ОСОБА_5 та її матері ОСОБА_3, оскільки ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» на спірні правовідносини не поширюється, як і ст.17 Закону України «Про охорону дитинства».
Відповідно до ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем мають діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення. Батьки ОСОБА_5 не є власниками або наймачами спірного приміщення, вона не є членом сім'ї власника або наймача.
Позивач ОСОБА_2 не має обов'язку по забезпеченню ОСОБА_5 житлом, обов'язок створення належних умов для проживання дитини покладено на її батьків.
ОСОБА_3, ОСОБА_4 брали участь у розгляді справи особисто, їх інтереси представляв також адвокат ОСОБА_6, який виступав в судових дебатах.
Рішення ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд, як це передбачено ч.4 ст.263 ЦПК України, врахував висновки що до застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду т.1 (а.с.184-188).
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389-391 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, арішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 серпня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча: Судді: