Житомирський апеляційний суд
Справа №295/2572/18 Головуючий у 1-й інст. Зосименко О. М.
Категорія 30 Доповідач Трояновська Г. С.
26 грудня 2018 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів Миніч Т.І., Павицької Т.М.
з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 295/2572/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «МайС» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням на виробництві
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 вересня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Зосименка О.М. у м. Житомирі,
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом та просив стягнути із ТОВ «Корпорація «МайС» на свою користь моральну шкоду, заподіяну внаслідок нещасного випадку на виробництві у розмірі 10 розмірів мінімальної заробітної плати (37 230, 00 грн.).
В обґрунтування вимог зазначив, що з 01.09.2017 він працював оператором верстатів з програмним керуванням у відділі меблевого виробництва в ТОВ «Корпорація «МайС» і був звільнений з роботи 11.01.2018 на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України. Вказав, що 26.12.2017 під час виконання своїх трудових обов'язків з ним трапився нещасний випадок пов'язаний з виробництвом. У зв'язку із отриманою травмою у період із 26.12.2017 по 06.01.2018 він перебував на лікарняному та проходив курс фізіотерапії, проте до теперішнього часу змушений продовжувати лікування. Вказує, що внаслідок отриманої травми зазнав моральних страждань, оскільки довелося звільнитися з роботи, яка була єдиним джерелом доходу, крім того зазначив, що його постійно турбує біль лівої кисті та великого пальця, що створює дискомфорт. У зв'язку із наведеними обставинами позивач змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а тому просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20 вересня 2018 у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до мотивів позовної заяви.
Від ТОВ «Корпорація «МайС» надійшов відзив, в якому товариство заперечує проти доводів апеляційної скарги. Зазначає, що доводи позивача не спростовують висновків суду, ОСОБА_1 не довів факту порушення його прав. Вказує, що з позивачем було проведено інструктаж з охорони праці, недоліків в роботі верстату виявлено не було, що свідчить про те, що позивач своїми діями спричинив настання нещасного випадку.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив із того, що непроведення з позивачем повторного інструктажу та порушення ним вимог п.3.7 Інструкції з охорони праці, не може розцінюватися як бездіяльність посадових осіб товариства, яка призвела до настання нещасного випадку, оскільки позивач має стаж роботи, з ним проводився інструктаж з охорони праці, проте він своїми діями спричинив настання нещасного випадку, внаслідок якого зазнав травми.
Колегія суддів апеляційний суду не погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що з 01.09.2017 ОСОБА_1 працював на посаді оператора верстатів з програмним керуванням у відділі меблевого виробництва ТОВ «Корпорація «МайС» (а.с. 5-7).
З акта №1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 24.01.2018 року (Форма Н-1) вбачається, що 26.12.2017 у меблевому цеху ТОВ «Корпорація «МайС» стався нещасний випадок з ОСОБА_1
Актом стверджується, що перевірка якості обробки деталі здійснювалася працівником, який не переконався в тому, що верстат зупинився та що робота останнім на верстаті здійснювалася в тряп'яних рукавицях в порушення вимог п.3.7 Інструкції з охорони праці. З вини посадових осіб підприємства не було проведено попереднього медичного огляду під час прийому на роботу ОСОБА_1, не забезпечено своєчасне проведення повторного інструктажу з охорони праці на робочому місці для оператора верстатів з програмним керуванням, не в повній мірі забезпечено контроль за додержанням працівником правил і норм охорони праці і техніки безпеки (а.с. 19-23).
Внаслідок вказаного нещасного випадку ОСОБА_1 отримав рвану рану ділянки тенора та 1 пальця лівої кисті, у зв'язку із чим перебував на стаціонарному лікуванні із 29.12.2017 по 06.01.2018 в КУ ЦМЛ №2, що підтверджується листком непрацездатності серії АДД № 011028 (а.с. 9).
Водночас із матеріалів справи вбачається, що роботодавцем проводилися інструктажі із охорони праці 01.09.2017.
Відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові.
У п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіюють йому моральні й фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.
Частиною 1 ст. 237-1 КзпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 ”Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Виходячи із системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами склалися трудові правовідносини, а оскільки ушкодження здоров'я отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом,позивач проходив лікування, що підтверджується матеріалами справи, а тому наявні підстави, передбачені ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди у зв'язку із презюмованою наявністю вини роботодавця.
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 просив стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 10 розмірів мінімальної заробітної плати.
Проте, апеляційний суд вважає, що зазначений позивачем розмір моральної шкоди є завищеним.
Так, внаслідок отриманої травми ОСОБА_1 рішенням МСЕК не встановлено відсотковий розмір втрати працездатності або інвалідності у зв'язку із отриманими травмами.
Позивач перебував на стаціонарному лікуванні нетривалий час - 9 днів у період із 29.12.2017 по 06.01.2018 в КУ ЦМЛ №2, що підтверджується листком непрацездатності серії АДД № 011028 (а.с. 9). Рана не призвела до втрати пальця. Доказів того, що позивач продовжує лікування у зв'язку з травмою або необхідності такого лікування, матеріали справи не містять.
Не надав позивач також доказів того, що він був звільнений з роботи у зв'язку з отриманою травмою, оскільки звільнення відбулось за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.7).
Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що достатній розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню роботодавцем, становитиме 1 розмір мінімальної заробітної плати, виходячи із заявлених позовних вимог.
Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018» розмір мінімальної заробітної плати становить 3723, 00 грн.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог, тому в силу положень ст. 141 ЦПК України із відповідача підлягає стягненню в дохід держави і судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню із постановленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 вересня 2018 скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «МайС» на користь ОСОБА_1 3723 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В решті вимог відмовити.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «МайС» в дохід держави 704,80 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 28.12.2018.
Головуючий Судді