Провадження № 33/803/470/18 Справа № 175/407/18 Суддя у 1-й інстанції - Бровченко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є.
28 грудня 2018 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є., за участю: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2018 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,
визнаного винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст.130 КУпАП,
При обставинах, зазначених в постанові суду першої інстанції, 26 січня 2018 року о 20 годині 40 хвилин в с. Новоолександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області по вул. Гагаріна,9, ОСОБА_1 керував автомобілем “Toyota Rav 4”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, у стані алкогольного сп'яніння та не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з припаркованим водієм ОСОБА_2 автомобілем “Chevrolet Lacetti”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, пошкодивши транспортні засоби, чим скоїв правопорушення, передбачені ст. 124, ч. 1 ст.130 КУпАП.
Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 320 гривень.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в який просить поновити строк для її оскарження, а постанову скасувати, провадження закрити по адміністративній справі відносно нього за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилається на те, що суддя розглянув дану справу без його участі, чим позбавив його реалізувати свої права давати пояснення, а копію вказаної постанови отримав лише 11 грудня 2018 року, коли було створено повний текст постанови.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що під час розгляду справи по суті, судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
Вказує на те, що суд не прийняв до уваги, що співробітниками поліції порушено процедуру проведення огляду особи на виявлення ознак алкогольного сп'яніння, що тягне за собою недійсність протоколу.
В суді апеляційної інстанції особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1, підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, суд дійшов такого висновку.
Вимоги ОСОБА_1 щодо поновлення строку на апеляційне оскарження підлягають задоволенню, оскільки розгляд справи було здійснено за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1, копію вказаної постанови він отримав 11.12.2018 та в десятиденний термін подав апеляційну скаргу.
Судом першої інстанції відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення було здійснено розгляд справи, з посиланням на відповідні докази, а саме: протоколи про адміністративні правопорушення серій БР № 215588 та БР № 215589 від 26.01.2018 року, письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, дані результату алкотестеру “Драгер” про проходження перевірки на стан сп'яніння № 1129 від 26.01.2018 року (2,17 проміле), схему місця дорожньо-транспортної події, письмові пояснення самого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2, суд дійшов вмотивованого висновку про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо постановлення рішення суду без його участі, є такими, що не можуть бути підставою для скасування постанови суду, оскільки ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про розгляд справи щодо нього 19.04.2018 року, що підтверджується довідкою про доставку SMS (а.с. 29а), будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи 19.04.2018 року від ОСОБА_1 до суду першої інстанції не надходило.
Крім того, судом надавався час ОСОБА_1 для залучення захисника, однак станом на 19.04.2018 року захисник до суду не з”явився, ОСОБА_1, будучи увідомленим про місце та час розгляду справи- 19.04.2018 року, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надавав, а тому суд не позбавлений був можливості розглядати справу у його відсутність.
Відповідно до ст.271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Однак ОСОБА_1 повноважень відповідно до закону щодо участі захисника суду не надав, а надав до суду апеляційної інстанції заяву про небажання залучення захисника, тому відсутні підстави стверджувати про порушення його права на захист.
Також доводи щодо порушення співробітниками поліції процедури проведення огляду особи на виявлення ознак алкогольного сп'яніння є безпідставними, оскільки ОСОБА_1, відповідно до вимог закону, пройшов тест на приладі “Драгер” в присутності двох свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення.
Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не є потерпілими у справі, а тому відсутні підстави ставити під сумнів письмові пояснення зазначених свідків.
ОСОБА_1 підписав протокол про адміністративне правопорушення серії БР №215588 без зауважень, у своїх письмових поясненнях підтвердив перебування в стані алкогольного сп”яніння та не заперечував щодо тесту на стан алкогольного сп”яніння працівниками поліції, у акті огляду на стан сп”яніння зазначив про згоду із результатом 2,17 проміле та підписав роздруківку результатів огляду без зауважень, а тому підстав для направлення його до медичного закладу та видачі відповідного направлення не встановлено, оскільки водій не відмовлявся від проходження огляду на місці та результати такого огляду не оскаржував. Лише у вказаних випадках п.7 Розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за №1413/27858, передбачає огляд водія в найближчому закладі охорони здоров”я, однак матеріалами провадження такі обставини не встановлені.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за №1413/27858, що прийнята відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», а саме пунктами 1, 3 та 5 передбачено, що поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, які надаються лише на вимогу особи.
Між тим, ОСОБА_1 будь-якої заяви щодо того, що він бажає ознайомитись із відповідною документацію на прилад «Драгер» - не робив. Клопотання щодо витребування відповідних документів на вимірювальну техніку до суду не надходили. Отже, доводи щодо неналежного засобу вимірювальної техніки не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду.
Доводи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 щодо відсутності в матеріалах провадження відомостей про притягнення особи до адміністративної відповідальності, у зв”язку з чим не перевірено обставин, чи було вчинено правопорушення вперше чи повторно, не спростовують висновків суду, оскільки під час апеляційного перегляду ОСОБА_1 повідомив, що раніше до відповідальності не притягувався, відсутність відповідної довідки не спростовує висновків суду щодо доведення події та складу правопорушення у діях ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Також не заслуговують на увагу твердження ОСОБА_1щодо невилучення у нього посвідчення водія, оскільки відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №215588 його особа встановлювалась за паспортом , а наявність посвідчення водія встановлювалось за довідкою (а.п.8).
Працівниками поліції було відсторонено ОСОБА_1 від керування автомобілем, про що свідчить розписка ОСОБА_5
Посилання ОСОБА_1 на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права є необгрутованими, оскільки суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, повно, всебічно та об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дослідив в судовому засіданні наявні у справі докази, дав їм належну правову оцінку та прийняв мотивоване законне рішення.
Судом обґрунтовано накладено стягнення на загальних підставах за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, а тому порушень вимог закону при накладенні стягнення не вбачається. Наявність позитивної характеристики не дає підстав для зміни стягнення, оскільки воно накладено в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та є безальтернативним.
В апеляційній скарзі не оскаржується доведеність вини ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, а тому судом апеляційної інстанції висновки суду в цій частині не перевіряються.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним судом не встановлено.
У контексті вищенаведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відповідність судового рішення вимогам закону та відсутність підстав для його зміни або скасування за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, у зв'язку з чим постанову залишає без змін, а апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальностіОСОБА_1 - без задоволення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2018 року.
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2018 року- залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2018 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду ОСОБА_6