Провадження № 22-ц/803/1967/18 Справа № 191/3030/17 Суддя у 1-й інстанції - Кухар Д.О. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.
19 грудня 2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Варенко О.П., Свистунової О.В.
при секретарі - Кошара О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційні скарги Управління державної казначейської служби України у м. Синельниковому Дніпропетровської області та Першого заступника прокурора Дніпропетровської області
на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2018 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі: Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування, -
В серпні 2017 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування.
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2018 року позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування - задоволено.
Стягнуто з Держави України в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн.
Стягнуто з Держави України в особі Державної казначейської служби України судовий збір за позовні вимоги майнового характеру щодо відшкодування шкоди, завданою незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування в розмірі 2500 гривень на користь держави: Стягувач: Державна судова адміністрація України, Отримувач коштів : ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код за ЄДРПОУ: 37993783, Банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Код банку отримувача: 820019, Рахунок отримувача 31215256700001, Код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.
В апеляційній скарзі Управління державної казначейської служби України у м.Синельниковому Дніпропетровської області просить скасувати рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2018 року і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування відмовити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі Перший заступник прокурора Дніпропетровської області просить скасувати рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2018 року і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування відмовити в повному обсязі.
У відзиві ОСОБА_1 на апеляційні скарги Управління державної казначейської служби України у м.Синельниковому Дніпропетровської області та Першого заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2018 року просить залишити апеляційні скарги Управління державної казначейської служби України у м.Синельниковому Дніпропетровської області та Першого заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2018 року по справі № 191/3030/17 без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки вважає що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та справедливим.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно чеку № 16052015132542, 16.05.2015 року о 13-25 годині невідома особа здійснила поповнення картки 516875 **** **** 74 через термінал ПАТ КБ «ПриватБанк», який розташований за адресою : вул.. 40 - річчя Жовтня,13, на суму 2500 грн.
З ухвали слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду від 26.07.2016 року вбачається, що в провадженні СВ Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження № 12015040390000981 від 20.05.2015 року по факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки ОСОБА_1 позбавлений права власності в результаті протиправних дій, тому позивач має право на відшкодування шкоди за рахунок Державного бюджету України в розумінні ст. 1177 ЦК України.
Але з таким висновком суду повністю погодитись неможливо з наступних підстав.
20 травня 2015 року до Синельниківського міськрайонного суду СВ Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява ОСОБА_1 про те, що 16 травня 2015 року невстановлена особа шляхом обману за допомогою телефонної розмови з ОСОБА_1 через термінал ПАТ КБ “ПриватБанк”, який розташовано за адресою: м.Синельникове, вул. 40 років Жовтня, 13, вмовила його здійснити переказ грошових коштів в розмірі 2 500 грн., чим завдала матеріального збитку.
Відомості про кримінальне правопорушення у той же день внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040390000981 з попередньою правовою кваліфікацією за ч.1 ст.190 КК України, розпочато досудове розслідування.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані потерпілими у даному кримінальному провадженні.
На теперішній час досудове розслідування триває, винна особа не встановлена, жодній особі не повідомлено про підозру.
Відповідно до загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду, встановлених Цивільним кодексом України, майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Проте, судом першої інстанції не встановлено, чи дійсно позивачу завдано майнову шкоду, оскільки квитанція на переказ грошових коштів через термінал ПАТ КБ “ПриватБанк” не підтверджує факт спричинення позивачу майнової шкоди.
Крім того, досудове слідство у кримінальному провадженні, зареєстрованому за заявою ОСОБА_1, на час винесення рішення суду триває, а отже вживаються дії щодо встановлення особи, яка вчинила злочин, і відповідно до положень ст. 127 КПК України шкода може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Також застосовуючи норму ст. 1177 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що так як на час внесення відомостей до ЄРДР, так і на час розгляду справи спеціальний закон, на який міститься посилання в бланкетній нормі ч. 2 ст. 1177 Цивільного кодексу України не прийнятий, тобто законодавець допустив недолік щодо форми нормативно-правового акта, не зазначаючи чітких критеріїв для виконання вимоги ч. 2 ст. 1177 ЦК України, але цей недолік не викликаний діями або бездіяльністю позивача і від такого не залежить взагалі, тому не може бути правовою підставою для відмови у позові лише на тій підставі, що держава Україна не виконала обов'язок щодо чітко законодавчого врегулювання тих правовідносин, які вважала за необхідне врегулювати особливим чином, не спираючись на загальний порядок відшкодування майнової та немайнової (моральної) шкоди, який нормами Цивільного кодексу передбачений.
Однак, правила ст. 1177 ЦК України передбачають покладення обов'язку відшкодувати шкоду, завдану майну фізичної особи внаслідок злочину, на державу.
Особливість даної норми полягає в наявності спеціальних обставин, необхідних для виникнення такого обов'язку в держави, а саме: наявність тільки майнової шкоди; шкода завдана внаслідок вчинення злочину; потерпілим є фізична особа; не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.
Положення цієї статті передбачають можливість компенсації шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, за рахунок Державного бюджету України виключно у випадках та порядку, передбачених законом.
Проте на даний час у національному законодавстві відсутній відповідний нормативно-правовий акт, який визначає такий порядок відшкодування шкоди.
Окрім того, в Ухвалі Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_3 проти України», заява № 54904/08, ухвала щодо прийнятності від 30 вересня 2014 року) зазначено, що відповідно до Цивільного кодексу питання державної компенсації жертвам злочину врегульовано таким чином, що будь-яка вимога про таку компенсацію є умовною, і ці умови частково викладені у першому пункті статті 1177, який містить слова "якщо особа, яка вчинила злочин, не ідентифікована або неплатоспроможна". Подальші умови полягають у тому, що вони мають бути встановлені окремим законом, який не було прийнято до цього часу. Той закон має також містити процедуру присудження та сплати такої компенсації. Ясно видно з цих застережень, що право на компенсацію з боку держави жертвам злочину, передбачене вищевказаною статею Кодексу, ніколи не було призначене, щоб бути безумовним. Крім того, національні суди підтвердили, що за відсутності закону, який формулює такі положення, ніяке право на компенсацію не може виникнути згідно статті 1177, взятої окремо (для порівняння Klaus та Iouri Kiladze v. Georgia, № 7975/06, §§ 58-60, 2 лютого 2010 ).
Порядок, що містить процедуру присудження та сплати відшкодування, має бути встановлений окремим законом, який не було прийнято до цього часу. За відсутності закону, який формулює такі положення, ніяке право на компенсацію не може виникнути, оскільки заявник не може стверджувати, що він мав «законне сподівання» одержання будь-яких конкретних сум (Ухвала Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_3 проти України», заява № 54904/08, ухвала щодо прийнятності від 30 вересня 2014 року).
Таким чином, за матеріалами цивільної справи у даних правовідносинах відсутні три елементи, визначені ст. 1177 ЦК України, що виключає можливість застосування такої норми.
Частиною 9 ст.10 ЦПК України визначено, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та орган місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтями 92 і 95 Конституції України зазначено, що виключно законами України визначається Державний бюджет України і бюджетна система України та тільки Законом України про Державний бюджет України визначені будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовується лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону про Державний бюджет України.
Відповідно до п.8 ст.7, п.п.1,2 ст.23 Бюджетного кодексу України, бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначеними бюджетними призначеннями, які встановлюються Законом про Державний бюджет України.
Згідно до ч. 1 ст.96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Стаття 176 ЦК України передбачає, що юридичні особи, створені Державою не відповідають за зобов'язаннями держави.
Державні органи несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов'язаннями коштами, які є в їх розпорядженні. Держава не відповідає за зобов'язаннями державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають за зобов'язаннями держави.
Механізм відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за рахунок коштів Державного бюджету України на сьогодні законодавчо визначений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Статтею 1 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконним діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” встановлено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи, інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, тобто визначені правові підстави відшкодування шкоди, ознакою яких є незаконність дій посадових осіб.
Враховуючи зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що оскільки відсутні правові підстави для відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі, яка потерпіла від злочину за рахунок держави, тому у задоволенні позову слід відмовити.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Управління державної казначейської служби України у м. Синельниково Дніпропетровської області та Першого заступника прокурора Дніпропетровської області підлягають задоволенню, а рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2018 року скасуванню.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави України в особі: Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління державної казначейської служби України у м. Синельниковому Дніпропетровської області судові витрати в розмірі 960,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Дніпропетровської області судові витрати в розмірі 973,50 грн.
Керуючись ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги Управління державної казначейської служби України у м. Синельниковому Дніпропетровської області та Першого заступника прокурора Дніпропетровської області -задовольнити.
Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2018 року - скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави України в особі: Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління державної казначейської служби України у м. Синельниковому Дніпропетровської області судові витрати в розмірі 960,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Дніпропетровської області судові витрати в розмірі 973,50 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді О.П.Варенко
ОСОБА_4