Провадження № 11-кп/803/708/18 Справа № 205/4911/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 грудня 2018 року
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря: ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 Дніпропетровської області ОСОБА_6 , на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.07.2018 року, у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040690001301 від 28.05.2018 року, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,-
за участю:
прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_9
потерпілої ОСОБА_10
Обставини встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскаржуваного вироку.
Вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.07.2018 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Цим вироком ОСОБА_7 визнаний винним в тому, що перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, 27 травня 2018 року приблизно о 19:00 годин перебував разом з ОСОБА_10 у зальній кімнаті квартири АДРЕСА_2 , де між ними виник побутовий конфлікт, під час якого у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_10 .
Далі ОСОБА_7 , реалізуючи вищевказаний злочинний умисел, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, приблизно о 19:05 годин 27 травня 2018 року, знаходячись у вищевказаній кімнаті, підійшов до столу, з якого взяв кухонний ніж в праву руку, й попрямував в сторону ОСОБА_10 , яка, в свою чергу, встала з крісла, та, наблизившись до ОСОБА_10 , ОСОБА_7 зупинився і, стоячи навпроти ОСОБА_10 обличчям до обличчя, усвідомлюючи злочинність вчинюваних дій, розуміючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння тяжкого тілесного ушкодження та бажаючи їх настання, умисно з силою наніс ОСОБА_10 один удар колото-ріжучою частиною зазначеного кухонного ножа, який тримав у правій руці, в черевну порожнину ліворуч. Від отриманого удару колото-ріжучою частиною кухонного ножа ОСОБА_10 впала в крісло, в якому до цього вона сиділа.
У результаті умисних, протиправних дій ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_10 було заподіяно проникаюче колото-різане поранення черева ліворуч, яке розпочинається раною практично по середньо-ключичній лінії (на відстані 95 см вгору від підошовної поверхні стоп та на 6,5 см ліворуч від умовної серединної лінії тіла), в просвіті якої виступає частина великого сальника, далі рана переходить в раньовий канал, який йде спереду назад, з ушкодженням по ходу якого: шкіри, підшкірно-жирової клітковини та проникає в черевну порожнину, з наскрізним ушкодженням брижі тонкої кишки та двох поперечних ушкоджень тонкої кишки, з явищами внутрішньочеревної кровотечі. За своїм характером вказане вище тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черева ліворуч відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
Вимоги апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 Дніпропетровської області просить скасувати вирок суду та ухвалити новий вирок в частині призначення покарання , призначивши п'ять років позбавлення волі, а в мотивувальній частині вироку зазначити правову кваліфікацію дій ОСОБА_7 , як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом неправильно застосовано вимоги ст. 69 КК України, оскільки обвинувачений зловживає спиртними напоями, злочин скоїв стані алкогольного сп'яніння відносно жінки, тому покарання із застосуванням ст. 69 КК України є занадто м'яким та не можна вважати достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Позиція учасників судового провадження.
В суді апеляційної інстанції прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, та просив апеляційну скаргу задовольнити призначивши ОСОБА_7 покарання у вигляді позбавлення волі без застосування ст. 69 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 , його захисник ОСОБА_9 та потеропіла ОСОБА_10 заперечували проти задоволення апеляційної скарги і просили залишити вирок суду без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_9 та потерпілу ОСОБА_10 , дослідивши частково матеріали кримінального провадження , і обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає за наступне.
У відповідності до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого злочину, кваліфікація дій за ч. 1 ст. 121 КК України в апеляційній скарзі не оскаржується, тому у відповідності до положень ст. 404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються.
Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_7 із-за невірно зазначеної диспозиції ч.1 ст.121 КК України в мотивувальній частині вироку і призначення покарання яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості із-за неправильного застосування ст. 69 КК України, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Кваліфікуючи дії ОСОБА_7 суд обгрунтовано зазначив, що ОСОБА_7 вчинив злочин передбачений ч.1 ст.121 КК України, але допустив неточність при зазначені ознаки скоєного злочину, тому апеляційний суд вважає, що доводи прокурора є обґрунтованими і у мотивувальній частині вироку суду слід зазначити, правову кваліфікацію ч.1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Доводи апеляційної скарги прокурора про призначення покарання яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі ОСОБА_7 , колегія суддів вважає обгрунтованими.
Відповідно до ст.ст. 50,65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначені покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В роз'ясненях, які містяться в п. п. 1, 3 та 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», з урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму. Визначаючи ступень тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення.
Призначення основного покарання, відповідно до ст. 69 КК України нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин або перехід до іншого покарання може мати місце лише за наявності декількох ( не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.”
Суд призначаючи покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України зазначив, що ОСОБА_7 визнав свою провину, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю інкримінованого злочину та намагався самостійно надати медичну допомогу потерпілій і зазначає, що ці обставини значно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Разом з тим, суд не мотивував, яким чином вказані у вироку обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Крім того, суд не врахував особу ОСОБА_7 , який не працевлаштований, не має легального джерела доходу, скоїв тяжкий злочин в стані алкогольного сп'яніння, потерпіла в судовому засіданні першої інстанції пояснювала, що ОСОБА_7 зловживає спиртними напоями та після цього стає агресивним.
За таких обставин призначене ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст.69 КК України не можна вважати справедливим через м'якість, оскільки воно не відповідає тяжкості вчиненого злочину і особі обвинуваченого, тому вирок суду в частині призначеного покарання підлягає скасуванню.
При обрані виду і розміру покарання апеляційний суд враховує наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, який характеризується негативно.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 суд відповідно до ст. 66 КК України визнає щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину.
Обставиною, що обтяжує покарання відповідно до п.13 ст. 67 КК України визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Приймаючи до уваги характер та обставини вчиненого злочину колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 необхідно призначити покарання відповідно до санкції ч.1 ст.121 КК України, але в мінімальному розмірі даної статті і саме таке покарання буде відповідати вимогам ст.50 КК України, і буде достатнім для його виправлення та запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженим так і іншими особам, а також буде відповідати принципам співмірності та індивідуалізації і буде адекватним характеру вчиненого злочину та даним про особу обвинуваченого.
Згідно з п.3 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок частково та ухвалити новий вирок. А відповідно до п.4 ч.1 , ч.2 ст.409, п.4 ч.1 ст.420 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого.
Таким чином, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду слід скасувати в частині призначеного покарання та уточнити в мотивувальній частині правову кваліфікацію дій обвинуваченого.
Керуючись, ст.ст. 405, 407, 409, 420 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 Дніпропетровської області ОСОБА_6 - задовольнити.
Змінити вирок Ленінського районного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2018 року стосовно ОСОБА_7 та зазначити в мотивувальній частині вироку, що дії ОСОБА_7 вірно кваліфіковані, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2018 року відносно ОСОБА_7 в частині призначення покарання скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 за ч.1 ст.121 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4