Провадження № 22-ц/803/3459/18 Справа № 202/1275/18 Суддя у 1-й інстанції - Бєльченко Л.А. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.
26 грудня 2018 року
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Варенко О.П., Свистунової О.В.
при секретарі - Кошара О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2018 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства “Дніпроводоканал” Дніпровської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-
В березні 2018 року до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства “Дніпроводоканал” Дніпровської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2018 рокупозовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства “Дніпроводоканал” Дніпровської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1просить скасувати ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2018 рокуу цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства “Дніпроводоканал” Дніпровської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, винести нову ухвалу якою скасувати ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2018 року танаправити справу до суду для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
У відзиві Комунальне підприємство “Дніпроводоканал” Дніпровської міської ради на апеляційну скаргу ОСОБА_1на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2018 року просить ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки вважає що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та справедливим.
Вивчивши матеріали справи судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу районного суду - скасувати.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 Володимирівназвернулась до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Комунального підприємства “Дніпроводоканал” Дніпровської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 28 березня 2018 року було відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства “Дніпроводоканал” Дніпровської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкодита призначено справу до розгляду на 27.04.2018 року о 15:00.
27 квітня 2018 року ухвалою Індустріального суду м.Дніпропетровська підготовче провадження по справі закрито та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства “Дніпроводоканал” Дніпровської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 12год.00хв. 04 червня 2018 року.
04 червня 2018 рокурозгляд справи відкладено на 09.07.2018 року о 12:00 год., у зв'язку з перебуванням судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Бєльченко Л.А. на лікарняному.
09 липня 2018 року розгляд справи відкладено на 06.09.2018 року о 10:00 год. у зв'язку з хворобою адвоката позивача.
06 вересня 2018 року через канцелярію Індустріального районного суду м.Дніпропетровська надійшла заява (уточнена) від представника позивача ОСОБА_2, в якій збільшено позовні вимоги ОСОБА_2
06 вересня 2018 року розгляд справи відкладено на 08.10.2018 року о 10:00 год. у зв'язку поданням позивачем уточненої позовної заяви.
08 жовтня 2018 року розгляд справи відкладено на 23.11.2018 року о 14:00 год. для виклику свідків.
Залишаючи без розгляду (уточнений) позов ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовна заява (уточнена), якою позивач збільшила позовні вимоги, подана після закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до розгляду по суті, поважності причин пропуску строку своєчасного звернення із заявою ані позивачем, ані її представником не надано.
Згідно ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
За змістом статті 197 ЦПК України під час підготовчого судового засідання суд, окрім інших процесуальних питань заслуховує уточнення позовних вимог та розглядає відповідні заяви. Здійснює дії необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ст. 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правого захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Право на судовий захист передбачається ст. 55 Конституції України, ст. 4 ЦПК України.
У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи у даній справі між сторонами виник трудовий спір. Заява про уточнення позовних вимог стосувалась наказу №486-к від 01 листопада 2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, що в свою чергу безпосередньо пов'язано та залежить від первісної позовної вимоги про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.
Оскільки уточнена позовна заява була подана позивачем одразу після отримання нею оскаржуваного наказу про накладення дисциплінарного стягнення, то фактично мало місце лише уточнення, а не збільшення позовних вимог, тому апеляційний суд вважає, що відмова у прийнятті даної заяви та залишення її без розгляду відбулось з формальних підстав та з порушенням норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, у суду першої інстанції не було підстав для залишення без розгляду уточненої позовної заяви ОСОБА_1 Володимирівназвернулась до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Комунального підприємства “Дніпроводоканал” Дніпровської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду по справі.
Керуючись ст. 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2018 року- скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді О.П.Варенко
ОСОБА_3