Провадження № 22-ц/803/3887/18 Справа № 212/3783/18 Суддя у 1-й інстанції - Зімін М. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
28 грудня 2018 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.,
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.
сторони справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження згідно ч.13 ст.7,ч.1 ст.369 ЦПК України у письмовому провадженні без повідомлення осіб цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 вересня 2018 року, ухваленого суддею Зіміним М.В.у м. Кривому Розі, повний текст рішення суду складено 02 жовтня 2018 року,
У червні 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (яке під час розгляду справи змінило назву на акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» , надалі -АТ КБ«ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04.06.2007 року за кредитним договором без номера відповідач отримала кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку у розмірі 2000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Зобов'язання за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 31.03.2018 року в розмірі 12030,21 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 1007,20 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 7023,95 грн., заборгованості за пенею та комісією - 2950,00 грн., штрафу (фіксована частина) -500,00 грн., штрафу (процентна складова) 549,06 грн., яку позивач просить суд стягнути на свою користь та понесені судові витрати.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 вересня 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність рішення суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі. Зокрема вважає, що суд не взяв до уваги, що АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом 22 травня 2018 року, що відповідає даті поштового відправлення позову до суду згідно реєстру відправлень. Тому вважають, що суд дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом порушених прав.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши сторони, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судом встановлено, що 04 червня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку №5457082956688183 у розмірі 300,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8% в на рік на залишок заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки- травень 2015 року. Порядок погашення заборгованості: щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості. Погашення заборгованості за кредитним лімітом здійснюється шляхом внесення коштів на картку Клієнтом, а також списанням Банком коштів з Дебетної картки №4627087862833607. Даний договір без номера від 04 червня 2007 року був укладений на підставі заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг (а.с.40).
Згідно розрахунку, наданого позивачем АТ КБ «ПриватБанк» у ОСОБА_1 станом на 31.03.2018 року утворилась заборгованість в розмірі 12030,21 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 1007,20 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 7023,95 грн., заборгованості за пенею та комісією - 2950,00 грн., штрафу (фіксована частина) -500,00 грн., штрафу (процентна складова) 549,06 грн. ( а.с.5-8).
Відмовляючи АТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав про застосування наслідків якого заявлено відповідачем.
Однак, колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Проте суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі неможна визнати законним і обґрунтованим.
Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань.
Зі змісту статей 626, 638 ЦК України слідує, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути Кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до частини другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. 1 ст. 64 ЦПК України - письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи банк, в підтвердження своїх позовних вимог, надав суду копію договору-приєднання (заяву відповідача, Умови та Правила надання банківських послуг та розрахунок заборгованості.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги представника позивача про дотримання строку звернення до суду за захистом порушених прав такими, що заслуговують на увагу.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Щодо порушення строку повернення кредитних коштів останньою датою дії кредитного договору, що відповідає за умовами укладеного договору строку дії картки.
Як видно з матеріалів справи та не спростовано відповідачем строк дії кредитної картки №5457082956688183 виданої ОСОБА_1 до 05.2018, тобто до 31 травня 2018 року ( а.с.100).
Як видно з реєстру відправки поштової кореспонденції від 22 травня 2018 року та квитанції про відправку позивач АТ КБ «ПриватБанк» здійснив відправлення позовних заяв до Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу, у переліку якого містяться відомості про позовну заяву до ОСОБА_1 ( а.с.149).
Згідно ч.6 ст. 70 Цивільного процесуального кодексу, визначено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв'язку.
На підставі наявних доказів, колегія суддів приходить до переконання, що висновок суду про пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом порушених прав є передчасним та помилковим, що спростовується матеріалами справи.
Строк дії кредитного договору, що відповідає строку дії картки встановлений до останнього дня травня, тобто до 31 травня 2018 року, а позовну заяву позивачем надіслано до суду першої інстанції засобами поштового зв'язку 22 травня 2018 року, тобто в межах строку, передбаченого ст.257 ЦК України.
Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів не може погодитися із розрахунком заборгованості за кредитним договором, наведеним позивачем АТ КБ «ПриватБанк», оскільки в ньому не враховано, що умовами укладеного кредитного договору передбачено нарахування відсотків за його користування в розмірі 22,80 % на рік лише в межах дії договору. З 31 травня 2017 року дія договору припинена, а умови укладеного договору не містять відомостей про відсоткову ставку за користування кредитними коштами після закінчення строку дії договору.
Положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Ураховуючи наведене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 264 ЦПК України передбачає, що під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
З огляду на те, що АТ КБ «ПриватБанк» заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків за увесь період користування кредитними коштами до 31 березня 2018 року, проте, колегія суддів вважає, що відсотки мають бути нараховані не по ставці передбаченої умовами укладеного договору 22,80% річних, а згідно положення ст.625 ЦК України, оскільки інше не передбачено умовами укладеного договору.
Колегія суддів приходить до висновку, що за період 01 червня 2015 року по 31 березня 2018р. в межах заявлених позовних вимог позивач має право на стягнення з відповідача відсотків у зв'язку із порушенням виконання грошового зобов'язання в порядку ст.625 ЦК України, а саме 3% річних від суми заборгованості, що становить 83,09грн. Виходячи з розрахунку 1007,20грн. - заборгованість за кредитним договором на час звернення до суду із позовом, 1007,20грн :100%х 3%х2роки 9 міс. За період з 22 травня 2015 року по 31 травня 2015 року відсотки по договору за користування кредитними коштами будуть становити 6,30 грн. згідно розрахунку 1007,20грн. х22,80: 100 :365х 10 днів.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), в п.51 рішення у справі «Стаббінс та інші проти Сполученого Королівства» № 22083/93, 22095/93 від 22.10.1996 року, п.570 рішення у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20.09.2011 року наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Отже, колегія суддів приходить до переконання, що позивачем пропущений строк позовної давності для стягнення відсотків за користування кредитними коштами за період з 10 травня 2007 року до 22 травня 2015 року, про застосування наслідків якого заявлено відповідачем в суді першої інстанції ( а.с.45).
Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем пропущений річний строк звернення до суду із позовом про стягнення штрафів за кредитним договром, про застосування якого заявлено відповідачем.
На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції, яке постановлено із порушенням норм матеріального та процесуального законодавства підлягає скасуванню, згідно п.п.1,3.4. ч.1 ст.376 ЦПК України із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Слід стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 04 червня 2007 року в сумі 1096,59, яка складається із заборгованості за кредитом 1007,20 грн. та заборгованості за відсотками за період з 22 травня 2015 року по 31 березня 2018 р. в сумі 89,39 грн.
Згідно положення ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача.
Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом та апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» сплачений судовий збір у загальному розмірі 4405,00 грн., який підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 401,53 грн., згідно розрахунку 4405х1096,59:12030,21.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 вересня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 04 червня 2007 року в сумі 1096,59 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 1007,20 грн. та заборгованості за відсотками за період з 22 травня 2015 року по 31 березня 2018 р. в сумі 89,39 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 401,53 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 28 грудня 2018 року.
Головуючий:
Судді: