Провадження № 22-ц/803/3901/18 Справа № 201/3295/18 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.
28 грудня 2018 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі судді Деркач Н.М., ознайомившись з апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2018 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2018 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ “ПриватБанк” відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням суду, АТ КБ “ПриватБанк” подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року вказана апеляційна скарга була залишена без руху для усунення недоліків, а саме - для надання документу про сплату судового збору.
Того ж дня копія ухвали апеляційного суду направлялася на адресу апелянта. Матеріалами справи встановлено, що згідно зворотного поштового повідомлення, копію ухвали апеляційного суду від 14.11.2018 року апелянт отримав 16.11.2018 року, однак, станом на теперішній час недоліки в апеляційній скарзі не усунуто.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.
Частиною 2 статті 357 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Згідно частини 3 статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Оскільки матеріалами справи встановлено, що копію ухвали апеляційного суду про залишення без руху апеляційної скарги апелянт отримав 16.11.2018 року, недоліки у своїй апеляційній скарзі не усунув, то апеляційну скаргу слід вважати неподаною та повернути апелянту.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2018 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - визнати неподаною та повернути апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя: Н.М. Деркач