Провадження № 22-ц/803/2803/18 Справа № 199/2097/18 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О.Б. Доповідач - Макаров М. О.
Категорія 27
27 грудня 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», де треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
У квітні 2018 року позивач звернувся до суду із позовом до ПАТ КБ “ПриватБанк” про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позов мотивував тим, що 17 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис, який було зареєстровано в реєстрі за № 21576, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК заборгованості у розмірі 45 392,81 грн. за кредитним договором № б/н від 19.10.2010. 12 лютого 2018 року на підставі вищевказаного виконавчого напису нотаріуса державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55770671 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса ОСОБА_2 №21576 від 17.11.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованості за Кредитним договором № б/н від 19.10.2010 у розмірі 45 392.81 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 35 454,61 грн.; заборгованість за відсотками у розмірі 7 300,45 грн.; заборгованість по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн.; заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 2 137,75 грн.. Позивач вважає, що виконавчий напис має бути визнано таким, що не підлягає виконанню, оскільки з Кредитним договором №б/н від 19.10.2010, за яким було вчинено виконавчий напис №21576 від 17.11.2017 позивач не був ознайомлений та його не підписував, про наявність заборгованості за вказаним кредитним договором позивач дізнався лише після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження №55770671 від 12.02.2018. Також позивач зазначає, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримав первинні бухгалтерські документи на підтвердження безспірності заборгованості боржника (документів щодо видачі кредитних коштів, погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів за кредитним договором, виписок з позичкового рахунку), наданий відповідачем розрахунок заборгованості за Кредитним договором від 19.10.2010, наявний в матеріалах виконавчого провадження №55770671, не є належним доказом в розумінні чинного законодавства України та не дає можливості зроби висновок щодо правильності даного розрахунку. Також, позивачем не отримувалось від відповідача документа, що встановлює прострочення виконання зобов'язання за Договором, а саме заяви стягувача про прострочення платежу, що є підставою для неможливості визнання заборгованості безспірною, зважаючи на те, що позивачем не було визнано даної заборгованості, більш того - навіть не було повідомлено про її існування. Крім того, у наданому до матеріалів виконавчого провадження розрахунку заборгованості за Кредитним договором №б/н від 19.10.2010 дана заборгованість розмірі 45 392,81 грн. виникла з 10.08.2014 по 17.10.2017, проте позивачем в цей період не використовувалася кредитна картка, видана ПАТ Комерційний банком «ПРИВАТБАНК», картковий рахунок не поповнювався, тож позивач не мав уявлення про існуючу заборгованість. При вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було перевірено вищевказаного розрахунку заборгованості за Кредитним договором №б/н від 19.10.2010, а також не було витребувано у відповідача всіх необхідних документів для перевірки факту наявності безспірної заборгованості ОСОБА_1 перед відповідачем. Також, оскільки Позивачем не використовувалася кредитна картка, видана 19.10.2010 ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», Відповідач був позбавлений права звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису у зв'язку із закінченням строку, наданого для вчинення виконавчого напису нотаріусом, а саме три роки з дня виникнення права вимоги, а нотаріус, у свою чергу, не врахував пропуску даного строку. У виконавчому написі №21576 нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вказано строк, за який провадиться стягнення заборгованості, а саме 2555 днів, з 19.10.2010 по 17.10.2017. Проте, відповідно до наданого Відповідачем розрахунку заборгованості за Кредитним договором №б/н від 19.10.2010, наявного в матеріалах виконавчого провадження, заборгованість Позивача виникла лише 10.08.2014.
Таким чином позивач вважає, що в даному випадку наявні достатні правові підстави вважати виконавчий напис №21576 від 17.11.2017 щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором №б/н від 19.10.2010 вчиненим з порушенням вимог чинного законодавства та таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено позовні вимоги, не надано на підтвердження достатніх доказів. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що клопотань про витребування доказів позивачем не заявлялось, що позбавило суд перевірити доводи позивача.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що виконавчий напис має бути визнано таким, що не підлягає виконанню, оскільки з Кредитним договором №б/н від 19.10.2010, за яким було вчинено виконавчий напис №21576 від 17.11.2017 позивач не був ознайомлений та його не підписував, про наявність заборгованості за вказаним кредитним договором позивач дізнався лише після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження №55770671 від 12.02.2018. Крім того, апелянт зазначає, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримав первинні бухгалтерські документи на підтвердження безспірності заборгованості боржника (документів щодо видачі кредитних коштів, погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів за кредитним договором, виписок з позичкового рахунку), наданий відповідачем розрахунок заборгованості за Кредитним договором від 19.10.2010, наявний в матеріалах виконавчого провадження №55770671, не є належним доказом в розумінні чинного законодавства України та не дає можливості зроби висновок щодо правильності даного розрахунку. Вказує, що ним не отримувалось від відповідача документа, що встановлює прострочення виконання зобов'язання за Договором, а саме заяви стягувача про прострочення платежу, що є підставою для неможливості визнання заборгованості безспірною, зважаючи на те, що позивачем не було визнано даної заборгованості, більш того - навіть не було повідомлено про її існування. Крім того, у наданому до матеріалів виконавчого провадження розрахунку заборгованості за Кредитним договором №б/н від 19.10.2010 дана заборгованість розмірі 45 392,81 грн. виникла з 10.08.2014 по 17.10.2017, проте позивачем в цей період не використовувалася кредитна картка, видана ПАТ Комерційний банком «ПРИВАТБАНК», картковий рахунок не поповнювався, тож позивач не мав уявлення про існуючу заборгованість. При вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було перевірено вищевказаного розрахунку заборгованості за Кредитним договором №б/н від 19.10.2010, а також не було витребувано у відповідача всіх необхідних документів для перевірки факту наявності безспірної заборгованості ОСОБА_1 перед відповідачем. Крім того, апелянт зазначає, що ним не використовувалася кредитна картка, видана 19.10.2010 ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», а тоому відповідач був позбавлений права звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису у зв'язку із закінченням строку, наданого для вчинення виконавчого напису нотаріусом, а саме три роки з дня виникнення права вимоги, а нотаріус, у свою чергу, не врахував пропуску даного строку. У виконавчому написі №21576 нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вказано строк, за який провадиться стягнення заборгованості, а саме 2555 днів, з 19.10.2010 по 17.10.2017. Проте, відповідно до наданого Відповідачем розрахунку заборгованості за Кредитним договором №б/н від 19.10.2010, наявного в матеріалах виконавчого провадження, заборгованість Позивача виникла лише 10.08.2014.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2018 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду - скасувати, з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з недоведеності вказаних позовних вимог.
З вказаним висновком суду колегія суддів погодитись не може, так як він не відповідає вимогам матеріального та процесуального законів.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 колегія суддів виходить з наступного.
Так, матеріалами справи встановлено, що 17 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 був вчинений виконавчий напис, зареєстрований під №21576, про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості, яка виникла за Кредитним договором №б/н від 19.10.2010 у розмірі 45 392,81 грн. з урахуванням заборгованості за тілом кредиту у розмірі 35 454,61 грн.; заборгованості за відсотками у розмірі 7 300,45 грн.; заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн.; заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 2 137,75 грн.
Строк, за який провадиться стягнення складає 2 555 днів, а саме: з 19 жовтня 2010 року по 17 жовтня 2017 року.
12 лютого 2018 року Постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС м. Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса № 21576 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ “ПриватБанк” кредитної заборгованості в сумі 47 192,81 грн..
Відповідно до ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», п.п. 3.1., 3.3., 3.4. ч. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. При цьому, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України “Про виконавче провадження”). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі факт (подання стягувачем відповідних документів) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Отже, в основі вчинення вищевказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності наявної у боржника заборгованості.
Відповідно до ч. 2 Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Відповідно до п. 2.1. ч. 2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
При цьому, дії нотаріуса при вчиненні виконавчого напису мають бути спрямовані на перевірку безспірності заборгованості.
Враховуючи зазначені норми закону та той факт, що строк, за який провадиться стягнення складає 2 555 днів, а саме: з 19 жовтня 2010 року по 17 жовтня 2017 року, - колегія суддів приходить до висновку про те, що виконавчий напис нотаріуса було вчинено у порушення вимог ЗУ “Про нотаріат”, оскільки за ним була стягнута заборгованість за кредитним договором, яка розрахована поза межами строку позовної давності, вимога до боржника не була безспірною, у зв'язку з чим у нотаріуса були відсутні підстави для вчинення спірного виконавчого напису.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, вирішуючи спір по суті позовних вимог, не визначився належним чином з характером спірних правовідносин, не надав належної оцінки наявним у справі доказам та не перевірив достатності наданих доказів для задоволення позовних вимог, порушивши норми матеріального та процесуального закону дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Рішення як таке, що не відповідає матеріальному та процесуальному законам підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
В зв'язку із задоволення позову та апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України з акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 762,00 грн..
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу та позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2018 року - скасувати.
Визнати виконавчий напис від 17 листопада 2017 року, зареєстрований в реєстрі за №21576, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” заборгованості у розмірі 45 392,81 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 762,00 грн..
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
ОСОБА_3