Провадження № 22-ц/803/3130/18 Справа № 201/4941/18 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С.С. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.
28 грудня 2018 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Деркач Н.М.,
суддів - Куценко Т.Р., Ткаченко І.Ю.
секретар - Лященко С.Г.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, одноразової грошової допомоги у розмірі середньомісячного заробітку, середнього заробітку за час затримки виплати сум при звільненні, -
В травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що вона з 08 липня 2016 року перебувавала у трудових відносинах з ПАТ “Українська залізниця”, працюючи в регіональній філії “Донецька залізниця”, та наказом від 17 липня 2017 року була звільнена з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штату. При звільнені ОСОБА_1 не була виплачена заробітна плата за період з березня 2017 року по серпень 2017 року в розмірі 19972,99 грн. 99 коп.
У зв'язку з чим, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ПАТ “Українська залізниця” на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 19972,99 грн., середній заробіток за період затримки з 18 липня 2017 року по 10 травня 2018 року в розмірі 48711,48 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено, з чим позивач не погодилась та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
В своїй апеляційній скарзі, ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
ПАТ “Українська залізниця” своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 “Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах” ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд, який забезпечує здійснення правосуддя на відповідній території.
19 жовтня 2018 року дану цивільну справу передано до Дніпровського апеляційного суду.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 08 липня 2016 року перебувала у трудових відносинах з регіональною філією “Донецька залізниця” ПАТ “Українська залізниця” та наказом №9113/Дн-ос від 10 липня 2017 з 17 липня 2017 року була звільнена на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України - у зв'язку із скороченням штату.
Викладені обставини підтверджуються трудовою книжкою ОСОБА_1 та наказом (розпорядженням) №9113/Дн-ос від 10 липня 2017, копії яких наявні в матеріалах справи.
Згідно з наданими позивачем розрахунками заробітної плати за період з березня 2017 року по серпень 2017 року позивачу була нарахована, але не виплачена заробітна плата в загальному розмірі 19972,99 грн.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Положеннями ст. 21 Закону України “Про оплату праці” передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Згідно зі ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно зі ст. 14 Закону України “Про боротьбу з тероризмом” у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасові обмеження прав і свобод громадян.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджений Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, серед яких є м. Донецьк. Крім того, прийняті інші нормативні акти, що визначають райони проведення АТО. Так, наказом Служби безпеки України № 33/6/а від 07 жовтня 2014 року “Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення” визначені такі райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення, як Донецька і Луганська області з 07 квітня 2014 року.
Також, судом було встановлено, що у зв'язку із захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об'єктів ПАТ “Українська залізниця”, розташованих, зокрема, у м. Донецьк, м. Ясинувата, у відповідача з 20 березня 2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, технічної, податкової, архівної та іншої).
За цим фактом за заявою ПАТ “Українська залізниця” порушено кримінальне провадження №12017050420000286 за ознаками ст. 341 КК України.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства та захоплення підприємств тощо.
Для надання відповідної оцінки ситуації, що склалася у діяльності ПАТ “Українська залізниця”, відповідач звернувся із відповідним запитом до Торгово-промислової палати України, висновком якої №126/2/21-102 від 16 січня 2018 року було підтверджено існування форс-мажорних обставин, які унеможливлюють з 20 березня 2017 року контроль і доступ ПАТ “Українська залізниця”, РФ “Донецька залізниця” ПАТ “Українська залізниця”, яка знаходить у місті Донецьку, до документації підприємства (кадрової, технічної, податкової, архівної та іншої), а також унеможливлюють виконання зобов'язань перед вивільним працівниками, тобто видати трудову книжку і провести розрахунок.
Даний висновок Торгово-промислової палати України ґрунтується на тому, що після 20 березня 2017 року відповідач фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних, та інше, що підлягають до виплати на користь робітників у день звільнення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що сторони не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження нарахування та невиплати заробітної плати позивачу за відпрацьований час, до того ж відсутня будь-яка бухгалтерська документація на підтвердження наявності такої заборгованості, з якої суд мав би можливість перевірити розрахунок чи розрахувати грошові суми до стягнення.
Також, при ухваленні рішення суд першої інстанції враховував обставини щодо форс-мажорних обставин, з огляду на які ПАТ “Українська залізниця” з об'єктивних причин позбавлений можливості виконати свої зобов'язання перед позивачем.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 в якості підтвердження нарахованої заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року посилається на розрахунку, які були надані їй у бухгалтерії ПАТ “Українська залізниця” і які відповідають нормам ст. 110 КзпП України.
Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, з огляду на те, що вказані розрахунки (довідки про доходи позивача) не містять жодних штампів, печаток та підписів підприємства, а тому стверджувати їх відповідність дійсному розміру заробітної плати неможливо.
Окрім цього, вказані довідки не підтверджують факту наявності заборгованості відповідача по оплаті праці, а лише надають інформацію про щомісячний дохід ОСОБА_1
За таких обставин не можливо зробити беззаперечний висновок щодо наявності заборгованості по заробітній платі перед позивачем, середнього заробітку та відповідно наявності заборгованості із компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.
А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Тож, керуючись положеннями ст. ст. 259, 367, 369, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Н.М. Деркач
Судді: Т.Р. Куценко
ОСОБА_2