Провадження № 22-ц/803/2773/18 Справа № 199/1749/18 Суддя у 1-й інстанції - Руденко В.В. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
26 грудня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
при секретарі - Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 червня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка також діє як законний представник ОСОБА_4, треті особи - Амур-Нижньодніпровська районна у м.Дніпрі рада, Орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської у м.Дніпрі ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,-
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка також діє як законний представник ОСОБА_4, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 25 червня 2018 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.
Не погодившись з такою ухвалою, позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 червня 2018 року скасувати та направити справу до того ж суду для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що вона не була сповіщена належним чином про судові засідання, а її представник була в судовому засіданні 30 травня 2018 року, втім воно не відбулося з підстав затримки розгляду справи, що передувала розгляду даної справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що будучи належним чином повідомленим позивач та його представник не з'явилися у судові засідання 30 травня 2018 року та 25 червня 2018 року
Проте з такими висновками суду погодитися не можна, зважаючи на наступне.
Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 223 ЦПК України визначено наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, в тому числі позивача.
Зокрема частиною 5 статті 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду,крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що право суду на залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, можливе лише за відсутності заяви позивача про розгляд справи без його участі, і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Умовою для застосування п.3 ч.1 ст.257 та ч.5 ст.223 ЦПК України є повторність (двічі поспіль) неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином про час і місце судового розгляду.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в оскаржуваній ухвалі зазначено, що належним чином повідомлений позивач не з'явився у судові засідання 30 травня 2018 року та 25 червня 2018 року, втім ці обставини не відповідають дійсності.
В матеріалах справи міститься поштове повідомлення про сповіщення ОСОБА_1 про судове засідання призначене на 16 травня 2018 року (а.с.34,38).
Про дату судового засідання 30 травня 2018 року було сповіщено лише представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 (а.с. 44).
30 травня 2018 року розгляд справи відкладено на 25 червня 2018 року (а.с.56).
Колегія суддів наголошує на тому, що жодних даних про належне сповіщення позивача або його представника про судове засідання на 25 червня 2018 року матеріали справи не містять.
Також, матеріали справи не містять доказів, що судом вирішувалося питання про обов'язкову участь позивача у розгляді справи, у зв'язку з тим, що його неявка перешкоджає розгляду справи, а в позовній заяви банк зазначає, що не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Залишення позовної заяви без розгляду в даному випадку суперечить завданню цивільного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі ст.64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1,2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року №9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Крім цього, у низці рішень Європейського Суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті справи.
У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Таким чином, вказані обставини свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положеннями ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Враховуючи наведені обставини та положення законодавства, колегія суддів вважає, що залишення позовної заяви без розгляду, за відсутності умов, передбачених п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, є помилковим.
З огляду на викладене, доводи, викладені в апеляційній скарзі, що ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду перешкоджає подальшому провадженні у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими.
При наявних порушеннях процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвала підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.367,374,379,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 червня 2018 року скасувати і справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
ОСОБА_6