Провадження № 22-ц/803/2970/18 Справа № 204/5987/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Тітова І.В. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
26 грудня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 06 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Дніпропетровська міська рада, Третя дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності, -
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи - Дніпропетровська міська рада, Третя дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності.
Вказував, що п.1 рішення виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів №205/1 від 13 березня 1985 року за ОСОБА_3 було закріплено земельну ділянку по пров.Крамського,58 площею 450 кв.м. Пунктом 2 цього рішення було дозволено ОСОБА_3 будівництво господарських будівель до житлового будинку по пров.Крамського,58. Пунктом 3 цього рішення зобов'язано ОСОБА_3, після закінчення будівництва господарських будівель до житлового будинку, оформити технічну документацію через міжміське бюро технічної інвентаризації.
Зазначав, що 02 квітня 1993 року ОСОБА_3 склала заповіт, згідно за яким усе належне їй майно заповіла своїй доньці ОСОБА_2 09 листопада 1994 року ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої належало домоволодіння №58 по пров.Крамського в м.Дніпропетровську. ОСОБА_2 до державного нотаріуса про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом не зверталась, спадщину прийняла, так як фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, проживала та була прописана в спірному домоволодінні на день смерті своєї матері ОСОБА_3
Вказував також на те, що 15 вересня 2008 року він по домашній угоді купив у ОСОБА_2 домоволодіння №58 по пров.Крамського в м.Дніпропетровську. Станом на 13 квітня 2016 року дане домоволодіння складається з літ. А-1 - житлового будинку (саманного обкладеного шлакоблоком, шлакоблочного, цегляного обкладеного пінопластом), житловою площею 27,4 кв.м, загальною площею 58,9 кв.м, літ.Б - літньої кухні (саман. Обкладений цеглою), літ.В - сараю (цегла), споруд №1-10, мостіння І. Згідно технічного паспорту спірне домоволодіння №58 знаходиться на земельній ділянці загальною площею 239 кв.м і складається з: житлового будинку літ.А-1, житлової прибудови літ.А1-1, прибудови літ.А2-1, прибудови літ.а-1, загальною площею 58,9кв.м, житловою площею 27,4 кв.м, літньої кухні літ.Б, сараю літ.В, споруд №1-10, мостіння ОСОБА_4 він звернувся до департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області щодо необхідності введення в експлуатацію домоволодіння. Листом №1004-06/257 від 28 липня 2016 року йому надана відповідь, що процедура введення приватних жилих будинків в експлуатацію з метою подальшого оформлення права власності не передбачалася до 05 серпня 1992 року. Земельна ділянка загальною площею 450 кв.м була закріплена за домоволодінням, дозволено будівництво господарчих побудов, тому він вважає, що побудоване домоволодіння №58 по пров.Крамського в м.Дніпропетровську не належить до самочинного будівництва, знаходиться у його володінні та користуванні.
Посилаючись на вказані обставини, просив суд визнати за ним право власності на домоволодіння №58 по пров.Крамського в м.Дніпропетровську, яке розташоване на земельній ділянці загальною площею 239 кв.м та складається з: житлового будинку літ.А-1, житлової прибудови літ.А1-1, прибудови літ.А2-1, прибудови літ.а-1, загальною площею 58,9 кв.м, житловою площею 27,4 кв.м, літньої кухні літ.Б, сараю літ.В, споруд №1-10, мостіння І.
Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 06 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено.
Визнано право власності за ОСОБА_1 на домоволодіння №58 по пров.Крамського в м.Дніпропетровську, яке розташоване на земельній ділянці загальною площею 239 кв.м та складається з: житлового будинку літ.А-1, житлової прибудови літ.А1-1, прибудови літ.А2-1, прибудови літ.а-1, загальною площею 58,9кв.м, житловою площею 27,4кв.м, літньої кухні літ.Б, сараю літ.В, споруд №1-10, мостіння І.
Додатковим рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 18 липня 2018 року вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі Дніпровська міська рада просить скасувати рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 06 жовтня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем не надано доказів звернення до уповноваженого органу із відповідним проханням стосовно оформлення за ним права власності на нерухоме майно та отримання відмови; відсутні належні документи на земельну ділянку по пров.Крамського,58 та затверджена у встановленому законом порядку проектна документація, інші дозвільні документи; договір купівлі-продажу від 15 вересня 2008 року є нікчемним, оскільки не посвідчений нотаріально.
ОСОБА_1 надав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що відповідно до рішення виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів №205/1 від 13 березня 1985 року (а.с.5) за ОСОБА_3 закріплено земельну ділянку площею 450 кв.м по пров.Крамського №58; дозволено останній будівництво господарських будівель до житлового будинку по пров.Крамського №58; зобов'язано ОСОБА_3 після закінчення будівництва господарських будівель до житлового будинку оформити технічну документацію через міжміське бюро технічної інвентаризації.
09 листопада 1994 року ОСОБА_3 померла (а.с.7)
За життя, 02 квітня 1993 року, ОСОБА_3 склала заповіт, який був посвідчений державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, за яким усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, вона заповіла своїй донці ОСОБА_2 (а.с.6).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої належало домоволодіння №58 по пров.Крамського м.Дніпропетровськ.
Відповідач ОСОБА_2 до державного нотаріуса про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом не зверталась, фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, так як проживала та була зареєстрована в спірному домоволодінні на день смерті своєї матері ОСОБА_3, що підтверджується витягом із домової книги (а.с.18-24).
15 вересня 2008 року ОСОБА_1 по домашній угоді придбав у ОСОБА_2 домоволодіння №58 по пров.Крамського в м.Дніпропетровську (а.с.8).
Згідно з технічним паспортом, який виготовлено 13 квітня 2016 року ФОП ОСОБА_6, ОСОБА_1 був замовником технічної інвентаризації житлового будинку №58 по пров.Крамського у м.Дніпропетровську, станом на 13 квітня 2016 року домоволодіння по пров.Крамського,58 складається з літ.А-1 - житлового будинку (саманного обкладеного шлакоблоком, шлакоблочного, цегляного обкладеного пінопластом), житловою площею 27,4кв.м, загальною площею 58,9 кв.м, літ.Б - літньої кухні (саман. Обкладений цеглою), літ.В - сараю (цегла), споруд №1-10, мостіння І (а.с.9-14).
Відповідно до висновку з технічної інвентаризації від 25 квітня 2016 року, яку проведено ФОП ОСОБА_6 відносно домоволодіння №58 по пров.Крамського в м.Дніпропетровську, встановлено, що будівництво житлового будинку літ.А-1, житлової прибудови літ.А1-1, прибудови літ.А2-1, прибудови літ.а-1, літньої кухні літ.Б та сараю літ.В відбулося до 05 серпня 1992 року, що відповідно до «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна» затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року №127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773 (із змінами і доповненнями) не належить до самочинного будівництва (а.с.13).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року, не належать до самочинного будівництва, позивач в інший спосіб, окрім як звернутись з позовом до суду про визнання права власності, не може захистити своє право.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.657 ЦК України (тут і далі в редакції, чинній на момент укладення домашньої угоди) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно із ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст.220 ЦК України в разі недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
В п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від від 6 листопада 2009 року N9 зазначено, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув, не визначився з характером спірних правовідносин, не врахував, що договір купівлі-продажу будинку по пров.Крамського,58, укладений в простій письмовій формі між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, оформлений як домашня угода, в силу ст.657 ЦК України підлягав нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, сторонами недодержані вимоги ст.657 ЦК України, тому вказаний договір, згідно вимог ст.220 ЦК України, є нікчемним, відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання права власності за позивачем на нерухоме майно, відчужене за вказаним договором.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлене без дотримання зазначених вище вимог законодавства, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись ст.ст.374,376,382-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити.
Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 06 жовтня 2016 року та додаткове рішення Красногвардійськолго районного суду м.Дніпропетровська від 18 липня 2018 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Дніпропетровська міська рада, Третя дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови складено 26 грудня 2018 року.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
ОСОБА_8