Провадження № 33/803/393/18 Справа № 202/6875/18 Суддя у 1-й інстанції - Шофаренко Ю. Ф. Суддя у 2-й інстанції - Пістун А. О.
22 грудня 2018 року суддя Дніпровського апеляційного суду Пістун А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на постанову судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 26 листопада 2018 року у справі про адміністративне правопорушення, якою:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючу за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2,
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,-
Цією постановою, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
При обставинах, зазначених в постанові суду першої інстанції, 12.10.2018 року о 13 год. 00 хв. в м. Дніпро по пр. П. Калнишевського, 64, водій ОСОБА_2 керуючи авто НОМЕР_1, рухаючись по дворовій території, де черговість проїзду не обумовлена ПДР України, не дала дорогу авто НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, який наближався з правого боку, в результаті чого сталося зіткнення, що призвело до отримання автомобілями механічних пошкоджень з матеріальними збитками, чим порушила вимоги п. 10.11 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою адвокат ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді першої інстанції скасувати та закрити провадження по даній справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, винесена з порушеннями норм процесуального та матеріального права,а висновки викладені в постанові суду не відповідають обставинам справи. Вказує на те, що суд не з'ясував фактичні обставини скоєного правопорушення. Також вказує на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначено про те, що ОСОБА_2 не надала дорогу, однак не зазначено про те, що автомобілі зіткнулися, але суд самостійно зазначив у протоколі “в результаті чого сталося зіткнення”
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 хворіє, однак будь яких поважних доказів надано не було. Таким чином, враховуючи не поважність причин неявки ОСОБА_4 у судове засідання, вважаю за необхідне у відповідності до ч. 6 ст. 294 КУпАП, з метою дотримання розумних строків розгляду справ, розглянути подану апеляційну скаргу без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за наявності її захисника.
В суді апеляційної інстанції, ОСОБА_3 та її захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали постанову місцевого суду законною та обґрунтованою.
Вислухавши адвоката ОСОБА_1, який підтримав доводи та вимоги поданої апеляційної скарги, адвоката ОСОБА_5 та ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є необґрунтованими і такими, що спростовуються матеріалами справи.
Висновок суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_2 в скоєні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення БД № 175691 від 12.10.2018 року де зазначені обставини вчинення правопорушення та їх правова кваліфікація а також складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП; схемою до протоколу місця ДТП, підписаною уповноваженою особою та учасниками ДТП без будь-яких зауважень, в якій зафіксовано місце зіткнення, положення транспортних засобів після їх зіткнення, а також пошкодження, які отримали автомобілі в результаті ДТП; поясненнями ОСОБА_2, відповідно до яких, остання рухаючись на автомобілі НОМЕР_1, повертаючи у двір та продовжуючи рух прямо, повільно з повороту виїхав автомобіль НОМЕР_2, не надаючи перевагу та не пригальмовуючи. ОСОБА_2 почала уникати зіткнення в ліву сторону, однак зіткнення уникнути не вдалось. В момент удару, її машина не рухалась; поясненнями ОСОБА_3. з яких вбачається, що остання виїжджала з двору свого будинку, де проживає та не встигла помітити, що автомобіль НОМЕР_1 їхав на великій швидкості.
Відповідно до пункту 10.11 ПДР України, у разі коли траєкторії руху транспортних засобів перетинаються, а черговість проїзду не обумовлена цими Правилами, дати дорогу повинен водій, до якого транспортний засіб наближається з правого боку.
Порушення зазначеної норми Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_2 підтверджується, протоколом огляду місця ДТП, де відображено перелік видимих пошкоджень автомобілів, локалізація яких свідчить про наявність причинного зв'язку з наслідками, за що останню притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Як вбачається зі схеми дорожньо-транспортної пригоди, підписаними обома учасниками ДТП, показань учасників ДТП, свідків, з характеру отриманих транспортними засобами пошкоджень, зафіксованих в протоколі огляду місця ДТП, зіткнення автомобілів відбулось на дворовій території, де черговість проїзду не обумовлена ПДР України, та в даному випадку, саме водій ОСОБА_2 повинна була надати дорогу автомобілю НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 Дана схема підписана уповноваженою особою та учасниками ДТП без будь-яких зауважень, в якій зафіксовано місце зіткнення, положення транспортних засобів після їх зіткнення.
Таким чином, до пояснень водія ОСОБА_2, які була надані в суді першої інстанції , так і наведені в апеляційній скарзі, стосовно її пояснень, що автомобіль НОМЕР_2, не пригальмовував та не надав їй дорогу - відношусь критично, оскільки дане твердження спростовується наявними в матеріалах справи доказах, в об'єктивність яких сумнівів не викликає.
Також не заслуговує на увагу і висновок експертного дослідження № 10.1/065-Д від 08.11.2018 року, оскільки висновок експертного дослідження проведений на підставі заяви ОСОБА_2, тобто зацікавленою стороною. Крім того, експерт не повідомлявся про кримінальну відповідальність за дачу неправдивого виснвоку. Будь якого клопотання про призначення судової технічної експертизи, сторонами не заявлялось, що в даному випадку є правом сторін а не обов'язком суду. Таким чином місцевий суд правильно не надав оцінки та не взяв до уваги зазначений висновок. А всі інші доводи з цього питання зводяться до переоцінки доказів.
Пояснення які надані ОСОБА_3, повністю узгоджуються з наявними в матеріалах справи доказам, не суперечать між собою, тому у апеляційного суду сумнівів стосовно їх правдивості не виникає.
Крім того, посилання в апеляційній скарзі на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначено про те, що ОСОБА_2 не надала дорогу, однак не зазначено про те, що автомобілі зіткнулися, але суд самостійно зазначив у протоколі “в результаті чого сталося зіткнення” матеріалами справи не знайшли свого підтвердження, оскільки протокол складений у відповідності до ст. 256 КУпАП, та в ньому зазначено що автомобілі отримали механічні пошкодження, а заперечення ОСОБА_2 зазначені в поясненнях стосовно порушення швидкісного режиму водієм ОСОБА_3 в даному випадку не спростовує факт порушення ОСОБА_2 вказаної норми 10.11 Правил дорожнього руху, що знаходиться в причинному зв'язку з даною пригодою.
Підсумовуючи викладене, приходжу до висновку про те, що порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, а саме вищевказаного пункту 10.11 знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Інші докази відсутності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП в матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене, погоджуюсь з висновком суду першої інстанції щодо визнання ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., оскільки таке стягнення є обґрунтованими та в повній мірі будуть сприяти його вихованню в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нею нових правопорушень, тоді як доводи апеляційної скарги не дають законних підстав для скасування постанови місцевого суду.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
Таким чином, вважаю необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 26 листопада 2018 року у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя : ОСОБА_6