Провадження № 22-ц/803/2475/18 Справа № 192/640/18 Суддя у 1-й інстанції - Омелюх В.М. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.
28 грудня 2018 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Деркач Н.М.,
суддів - Куценко Т.Р., Ткаченко І.Ю.
при секретарі - Лященко С.Г.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, -
В квітні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що з 01 жовтня 2011 року по 11 жовтня 2016 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, від якого в сторін народилась неповнолітня доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2016 року на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1В, на користь позивача було стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі 370,00 грн. щомісячно. Позивач зазначаєя на те, що з моменту ухвалення вказаного рішення змінився мінімальний розмір аліментів, а витрати на дитину в середньому на місяць складають 3000,00 гривень.
У зв'язку з чим, ОСОБА_2 просила суд змінити розмір аліментів, стягнувши з відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1500,00 грн. щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково:
- змінено розмір стягнутих за рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2016 року аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 370,00 грн. на 1000,00 грн. щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Також, вказаним рішенням в порядку розподілу судових витрат з відповідача в дохід держави було стягнуто судовий збір в розмірі 704,80 грн.
Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
ОСОБА_2 своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористалась.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 “Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах” ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд, який забезпечує здійснення правосуддя на відповідній території.
18 жовтня 2018 року дану цивільну справу передано до Дніпровського апеляційного суду.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні.
Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2016 року, яке набрало законної сили 22 жовтня 2016 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 370,00 грн. щомісячно, починаючи з 01 вересня 2016 року до досягнення дитиною повноліття.
Згідно статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, діючої в Україні з 27 вересня 1991 року "держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей".
Згідно ст. ст. 180-182 СК України, батьки зобов'язані матеріально утримувати своїх неповнолітніх дітей, при цьому при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, інших обставин, що мають істотне значення, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» встановлено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено, що у 2018 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01 січня 2018 становить 1860 гривень.
Відповідно до частини 2 статті 182 Сімейного кодексу мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Задовольняючи частково позовні вимоги та вирішуючи за доцільне збільшення розміру аліментів до 1000,00 грн., суд першої інстанції виходив із того, що вказана сума є відповідною до половини прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого нормами діючого законодавства України, а відповідач, як батько дитини повинен виконувати свої зобов'язання щодо її утримання та сплати аліментів.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не врахував наявність другої доньки, на яку відповідач також сплачую аліменти, відсутність стабільного доходу у відповідача, а також той факт, що на утриманні в нього перебуває мати інвалід.
Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, оскільки вищевказані ним обставини були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення і стали підставою для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та стягнення 1000,00 грн., замість заявлених в позовних вимогах 1500,00 грн.
Щодо відсутності постійного доходу відповідача, то слід зазначити, що це не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки обов'язок по утриманню дітей покладається на батьків незалежно від наявності чи відсутності постійного доходу. Відповідач є працездатною особою і не позбавлений можливості влаштуватися на роботу.
Тож, колегія суддів приходить до висновку, що аліменти в розмірі 1000,00 грн. не перевищують встановленого прожиткового мінімуму, в той час як розмір стягуваних аліментів на утримання дітей за рішенням суду в розмірі 370,00 грн. на дитину не відповідає мінімальному розміру аліментів, передбаченому чинним законодавством.
А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Тож, керуючись положеннями ст. ст. 259, 367, 369, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Н.М. Деркач
Судді: Т.Р. Куценко
ОСОБА_4