Провадження № 22-ц/803/2875/18 Справа № 187/1376/17 Суддя у 1-й інстанції - Іщенко І.М. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.
19 грудня 2018 року
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Варенко О.П., Свистунової О.В.
при секретарі - Кошарі О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2018 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
В грудні 2017 року до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2018 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задоволено.
Шлюб, зареєстрований 08 квітня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ОСОБА_3 відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 182 розірвано.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2018 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
У відзиві ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2018 року просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, а рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2018 рокупо справі №187/1376/17 - залишити без змін.
Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до ОСОБА_4 І-КИ № 002708 виданого ОСОБА_3 відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області 08 квітня 2005 року сторони по справі уклали, актовий запис № 182. (а.с.4).
Спільних дітей у подружжя немає.
З акту про проживання від 07.12.2017 року виданого Депутатом Куриолівської селищної ради ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1,але фактично за даною адресою ніколи не проживала (а.с.8).
Відповідно до ч.3 ст.105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ст.112 ч.2 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що необхідно розірвати шлюб між сторонами по справі, оскільки вони не проживають разом, не ведуть спільного господарства, проживають окремо, спільних дітей не мають то відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта про те, що суд першої інстанції невірно встановив, що сторони по справі не підтримують подружні стосунки, колегія суддів ставиться критично, оскільки на підтвердження вищезазначених доводів апелянтом не надано жодних належних та допустимих доказів у відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд першої інстанції не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді О.П.Варенко
ОСОБА_6