29 грудня 2018 року Чернігів Справа № 620/4266/18
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Кашпур О.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного реєстратора державного підприємства "ОСОБА_2 науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора державного підприємства «ОСОБА_2 науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» ОСОБА_3 та просить:
визнати неправомірними дії відповідача щодо проведення державної реєстрації права власності на садовий будинок № 152 садівничого товариства «Комунальник» Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на ім'я ОСОБА_4;
скасування рішення відповідача індексний номер 36604765 від 14.08.2017 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на садовий будинок № 152 садівничого товариства «Комунальник» Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області;
виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 21861259 від 10.08.2017 про право власності ОСОБА_4 на садовий будинок № 152 садівничого товариства «Комунальник» Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
Свої вимоги, позивач мотивує незаконністю здійснення реєстрації права власності на спірну будівлю за ОСОБА_4 на підставі підробленої довідки про членство в садівничому товаристві та технічного паспорту. Позивач наполягає на тому, що спірна будівля перебуває у його власності, а також зазначає, що земельна ділянка під садовим будинком передана у власність саме йому. ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_4 незаконно набула право власності на садовий будинок, що порушує його право на вільне користування садовим будинком та земельною ділянкою під ним.
Відповідно до пункту 1,2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, розгляд справ здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України лише у разі, якщо за предметом спору та його суб'єктним складом справа належить до юрисдикції адміністративного суду.
Разом із тим, навіть якщо позовні вимоги заявлені до суб'єкта владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії, але відповідач у спірних відносинах не здійснював владних управлінських функцій відносного заявника, такий спір не має сукупності ознак справи адміністративної юрисдикції, і не повинен розглядатись і вирішуватись адміністративним судом.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір є приватноправовим, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Порушуючи питання про незаконність рішення державного реєстратора, позивач мотивує свої вимоги тим, що право власності у третьої особи на садовий будинок виникло незаконно на підставі підробленої довідки. Отже, на вирішення питання про законність дій та рішень державного реєстратора прямо впливає вирішення питання про визнання права власності на садовий будинок за одним з учасників спору по справі.
Отже, оскаржуваним реєстраційним діям передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне, зокрема, про встановлення власника спірного майна.
У свою чергу, за змістом ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З огляду на зазначене вище, суд зазначає, що в справі, яка розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право цивільне, у межах якого можуть бути розв'язані й питання , пов'язані з реєстрацією права власності на будівлю, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
Висновки аналогічного характеру наведені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 14.03.2018 року по справі № 396/2550/17, від 27.06.2018 у справі № 815/6945/16, від 15.05.2018 № 686/22036/15-ц.
Тобто законом встановлено інший порядок оскарження дій та рішень Державного реєстратора державного підприємства «ОСОБА_2 науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» ОСОБА_3, а тому цей спір не підсудний ОСОБА_2 окружному адміністративному суду і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства
Дана обставина згідно із п.1 ч.1 ст.170 є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Крім того, відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 згідно квитанції № МР_АВ70281PNJ_4813636 від 26.12.2018 було сплачено до державного бюджету 779,02 грн. судового збору за подачу подання до суду.
На підставі наведеного та керуючись п.1 ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити в відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора державного підприємства «ОСОБА_2 науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій, скасування запису та виключення відомостей та повернути позовну заяву із усіма доданими до неї матеріалами.
Повернути з Державного бюджету (р/р 34319206084033 в Казначействі України (ЕАП), код отримувача 38054398, МФО 899998) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 779 (сімсот сімдесят дев'ять) грн. 02 коп. судового збору, сплаченого згідно квитанції № МР_АВ70281PNJ_4813636 від 26.12.2018.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у строк, передбачений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Кашпур