Справа №295/11115/17
Категорія 26
2/295/328/18
07.12.2018 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира в складі:
головуючого судді Перекупка І.Г.,
при секретарі судового засідання Поліщук К.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства " Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся з зазначеним позовом, в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором в сумі 53562,27 дол. США. та стягнути солідарно судовий збір в розмірі 20524,19 грн. Вказав, що 19.04.2006 року між позивачем та ОСОБА_1В, укладено кредитний договір №280/21-1215, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 25000,00 дол. США, зі сплатою 12 процентів річних. В забезпечення належного виконання кредитного договору між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 5498, та з ОСОБА_3 Договір поруки № 280/21-1216. Умови кредитного договору відповідач не дотримується, своєчасно кредит не погашає внаслідок чого станом на 28.08.2017 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 22797,95 долларів США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 582386,86 грн.).
Представник позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі, просив залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по Кредитному договору, позовні вимоги щодо стягнення судового збору пітримує в повому обсязі, оскільки дане питання не було врегульовано.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 через канцелярію суду подав заперечення на позовну вимогу щодо стягнення судового збору, в яких просить відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства " Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення судового збору.
У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи те, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін
Судом встановлено, що 19.04.2006 року між позивачем та ОСОБА_1В, укладено кредитний договір №280/21-1215, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 25000,00 дол. США, зі сплатою 12 процентів річних. В забезпечення належного виконання кредитного договору між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 5498, та з ОСОБА_3 Договір поруки № 280/21-1216. Умови кредитного договору відповідач не дотримується, своєчасно кредит не погашає внаслідок чого станом на 28.08.2017 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 22797,95 долларів США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 582386,86 грн.).
Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Уклавши договір кредиту, сторони взяли на себе певні зобов'язання.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разіпорушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 533 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, що передбачено ч. 1ст. 554 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
13.08.2018 року представник позивача через канцелярію суду подав клопотання, в якому просив залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по Кредитному договору у зв'язку з вирішенням мировим шляхом, однак просить стягнути судовий збір, оскільки дане питання не було врегульовано.
Згідно з п. 5 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Після усунення умов, що були підставою для залишення позовної заяви без розгляду, позивач, на підставі ч. 2 ст. 257 ЦПК України, має право звернутися до суду повторно.
Згідно ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи, що нормами ЦПК передбачено право відповідача на подачу заперечень і доводів. З врахуванням того, що судом не встановлювався термін на подачу відзиву, так як позивач подав заяву про залишення без розгляду позовної вимоги про стягнення боргу, хочу скористатись правом на подачу заперечень з огляду на наступне.
25 квітня 2006 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 280/21-1215 (надалі - Кредитний договір).
Забезпеченням виконання умов Кредитного договору є договори поруки де поручителем зазначено ОСОБА_2 та - ОСОБА_3
Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 отримав кошти у сумі 25 000 доларів США з обов'язком щомісячної сплати заборгованості по кредити та процентів за користування до 19 числа кожного наступного місяця рівними частинами з кінцевим терміном погашення 18 квітня 2021 року.
Згідно змісту п.п. 3.3.9, 4.5 у разі не виконання умов договору в частині повернення коштів протягом більш як 60 днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив і позичальника виникає обов'язок протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі.
Переконаний, що вимоги позивача до поручителів по договору не підлягали б до задоволення, у зв'язку з пропуск строків звернення до останніх.
В разі судового розгляду первісних позивних вимог, мали намір з'явлення клопотання про застосування позовної давності, як підставу для відмови у позові.
12 червня 2018 року між позивачем та відповідачем - ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору кредиту №280/21-1215 від 19.04.2006 року.
Відповідно до змісту, якої сторони погодили умови сплати частини заборгованості та можливість припинення кредитного зобов'язання.
Відповідно до умов угоди, жодних зобов'язань, щодо відшкодування судових витрат не передбачено.
За умовами угоди не відбулось погашення всієї заборгованості, натомість визначений лише порядок такого погашення і розмір існуючих фінансових зобов'язань.
Позивач скористався своїм правом на подачу заяви про залишення позову (частини позовних вимог) без розгляду і така заява була прийнята судом.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Позивач посилаючись на норми ст.142 ЦПК вимагає стягнення сплаченого судового збору з трьох відповідачів, посилаючись на той факт, що його вимоги задоволені після подачі позову.
Однак ця норма не підлягає до застосування, так як Позивач не відмовився від позову, а подав заяву про залишення позову без розгляду.
Позивач уклав з відповідачем 1 додаткову угоду про умови погашення боргу, однак боргові зобов'язання фактично не задоволені.
Заява про залишення позову без розгляду, дає правові підстави для повторного звернення з тим самим предметом позову та з тих самих підстав, але у такому випадку повернення судового збору не передбачено.
Позивачем не зазначено та не надано будь-яких доказів добровільного виконання вимог, після пред'явлення позову, не вказано в чому полягає зміст позовних вимог на даному етапі, що є предметом позову, чи мало місце виконання цих вимог саме з боку відповідачів - поручителів, та в який саме спосіб.
Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав щодо стягнення з відповідачів судових витрат по справі не немає і така вимога задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 82, 76-82, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства " Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, залишити без розгляду.
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення судового збору, відмовити.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Г. Перекупка