Справа № 2-231-2010 року
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
02 лютого 2010 року Замостянський районний суд м. Вінниці
в складі : головуючого - судді Старинщук В. О.,
при секретарі - Резніченко Л. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції з карантину рослин по Вінницькій області про стягнення середнього заробітку, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди , -
12.10.2009 року позивачка звернулася до суду з позовом до Державної інспекції з карантину рослин по Вінницькій області про стягнення середнього заробітку, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.10.2008 року позивачка була призначена на посаду завідувача складом Державної інспекції з карантину рослин по Вінницькій області. 04.09.2009 року вона була звільнена з займаної посади за угодою сторін. Однак всупереч вимогам чинного законодавства, відповідачем не було виплачено заробітної плати у день її звільнення. Лише 24.09.2009 року їй виплатили 1143,63 грн. Компенсацію за невикористану відпустку їй також не виплатили. У зв'язку з несвоєчасно виплатою заробітної плати їй було завдано душевні страждання. Вона постійно переживала чи виплатять їй гроші. В родині виникали конфлікти та сварки через відсутність у неї грошей на власні потреби, які вона була змушена просити у свого чоловіка, тому просить стягнути моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.
В ході судового розгляду позивачка уточнила позовні вимоги в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за період з 05.09.2009 року по 26.01.2010 року, з тих підстав, що відповідачем у січні 2010 року суду було надано документи по нарахуванню заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, тому просить суд стягнути з відповідача - на її користь, компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 92,29 грн. та середній заробіток за весь час затримки виплати всіх належних їй сум в розмірі 9359,99 грн., заподіяну моральну шкоду в розмірі 1500 гривень та витрати, пов'язані з оплатою адвокатських послуг, в сумі 1000 гривень.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов в повному обсязі, просили суд його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представники відповідача - Державної інспекції з карантину рослин по Вінницькій області в судовому засіданні позов не визнали, зазначивши, що в листопаді 2009 року позивачці було виплачено 820,81 грн., тому вимоги позивачки є безпідставними, необґрунтованими та непідтвердженими належними доказами.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
10.10.2008 року позивачка була призначена на посаду завідувача складом Державної інспекції з карантину рослин по Вінницькій області. 04.09.2009 року вона була звільнена з займаної посади за угодою сторін. Однак всупереч вимогам чинного законодавства, відповідачем не було виплачено заробітної плати у день її звільнення. Лише 24.09.2009 року їй виплатили 1143,63 грн., куди ввійшла сума відпускних - 625,91 грн.
Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану нею суму.
Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення.
В ході судового розгляду судом було достовірно встановлено, що при звільненні позивачці не було вчасно виплачено заробітну плату.
Середній заробіток за весь час затримки розрахунку підлягає стягненню на користь позивачки незалежно від вини власника або уповноваженого ним органу. Згідно п. 6 даного положення лише своєчасно не отримана з вини працівника заробітна плата компенсації не підлягає.
Нарахування середнього заробітку здійснюється згідно розділу ІІ п. 2 абз. 2 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», працівникові, який пропрацював на підприємстві, установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
Згідно наказу В. о. начальника інспекції від 10.11.2009 року № 191-ОД, позивачці було нараховано заробітну плату за період з 05.09.2010 року по 24.09.2009 року, проведено індексацію заробітної плати, до якої входила компенсація за невикористану відпустку, яка була їй видана згідно розрахункової відомості ( а. с. 45, 46).
Крім того, з 05.09.2009 року по 11.11.2009 року їй було нараховано новим бухгалтером всі платежі, які необхідні при звільнені, а саме 820 грн.81 коп.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення компенсації за невикористану відпустку задоволенню не підлягає, так як була виплачена позивачці 24.09.2009 року
Оскільки при звільненні позивачці не вчасно було нараховано та виплачено заробітну плату, тому вимоги позивачки про стягнення на її користь з Державної інспекції з карантину рослин по Вінницькій області середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.09.2009 року по 26.01.2010 року в розмірі 9359,99 грн. підлягають до часткового задоволення, а саме за період з 05.09.2009 року по 11.11.2009 року .
Так, розмір середньої заробітної плати позивачки, з якого розраховується середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні становить 74,75 грн., тому з урахуванням виплати їй 1143,56 грн. при звільненні та в листопаді 2009 року - 820,81 грн., з відповідача слід стягнути 1223,63 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 05.09.2009 року по 11.11.2009 року.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, то вона також підлягає частковому задоволенню, а саме: з урахуванням вимог справедливості, законності та обґрунтованості наведених доказів та матеріалів справи в розмірі 500, 00 гривень та в зв'язку з частковим задоволенням позову також підлягають стягненню на користь позивачки витрати на правову допомогу в розмірі 101,60 гривень з урахуванням суті спору та суми задоволеного позову які слід стягнути з відповідача - Державної інспекції з карантину рослин по Вінницькій області.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, в зв'язку із частковим задоволенням позову та звільненням позивача при подачі позову від сплати судових витрат, з відповідачів на користь держави слід стягнути судові витрати пропорційно до задоволених вимог.
Виниклі правовідносини врегульовані ст.ст. 116, 117, 237-1 Кодексу законів про працю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, керуючись ст.ст. 116, 117, 237-1 Кодексу законів про працю, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державної інспекції з карантину рослин по Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки заробітної плати за період з 05.09.2009 року по 11.11.2009 року в сумі 1223,63 грн., моральну шкоду в розмірі 500,00 грн., витрати пов'язані з правовою допомогою в сумі 101,60 грн.
Стягнути з Державної інспекції з карантину рослин по Вінницькій області судовий збір на користь держави в розмірі 5 грн. 18 коп. з ОСОБА_1 45,82 грн. на користь держави .
Стягнути з Державної інспекції з карантину рослин по Вінницькій області на користь держави 12,91 грн. та з ОСОБА_1 107,09 грн. витрат, сплачених на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Замостянський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти діб з моменту його проголошення та апеляційної скарги протягом 20 діб з моменту подачі заяви.
Суддя: