27 грудня 2018 року Чернігів Справа № 620/3897/18
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1О.) звернувся до суду з позовом до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - ОСОБА_2), в якому просить зобов'язати відповідача провести нарахування невиплаченої пенсії його дружині ОСОБА_3 яка померла 23.11.2017.
Позов мотивовано тим, що дружині позивача при проходженні МСЕК 20.11.2014 було встановлено І групу інвалідності безстроково з 13.11.2014. Оскільки, остання знаходилась у тяжкому стані та не могла самостійно пересуватися, позивач надав довідку і відповідні документи до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в ОСОБА_4 районі Луганської області, втім пенсію його дружині не нараховували та вона її відповідно не отримувала. 23.11.2017 остання померла, внаслідок чого позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати йому допомоги на поховання. Проте йому було відмовлено у здійсненні такої, оскільки пенсійних виплат дружина позивача на момент смерті не отримувала і що нарахування та виплата їй пенсії проводилась тільки по 31.07.2014. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки не нарахування та невиплата пенсії та допомоги на поховання дружини грубо порушують його право на отримання недоотриманої пенсії, згідно положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного письмового провадження, без виклику сторін (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-ти денний термін, з дня отримання копії ухвали від 15.11.2018 для подання відзиву на позов.
Представником відповідача, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та зазначає, що на дату смерті 23.11.2017 ОСОБА_3 пенсійних виплат не отримувала, а Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовими актами не передбачено поновлення або нарахування виплати пенсій померлим особам. Таким чином, відповідач вважає, що для здійснення виплати допомоги на поховання та нарахування невиплаченої пенсії його дружині ОСОБА_3 яка померла 23.11.2017 в ОСОБА_2 відсутні законні підстави.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Позивач - ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_3 зареєстровані та проживали в ІНФОРМАЦІЯ_1. Останній була призначена пенсія по інвалідності (інвалід 2 групи) згідно довідки МСЕК 10АВ №416507 на період з 01.12.2013 по 30.11.2014, яку вона отримувала до липня 2014 року включно.
При проходженні МСЕК, 20.11.2014 їй було встановлено 1 групу інвалідності безстроково з 13.11.2014 (довідка МСЕК серії ААВ №609580 від 20.11.2014 а.с.12). Проте, зі слів позивача, оскільки остання знаходилась в тяжкому стані та самостійно не могла пересуватись, ним було надано дану довідку і відповідні документи до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в ОСОБА_4 районі Луганської області. Проте, пенсію їй не нараховували і вона її не отримувала.
23.11.2017 ОСОБА_3 померла в м.Антрацит Луганської області і позивачу ОСОБА_4 рійонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Луганській області було видано свідоцтво про смерть (а.с.9).
В червні місяці 2018 року позивач звернувся з заявою до Варвинського відділу Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою, щодо виплати йому допомоги на поховання дружини, і в липні 2018 року отримав відповідь, якою йому відмовлено у виплаті допомоги на поховання дружини ОСОБА_3, так як вона пенсійних виплат на день смерті не отримувала і нарахування та виплата пенсії їй проводилась тільки по 31.07.2014 в м.Антрацит Луганської області (а.с.13).
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зважає на таке.
В силу ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому у ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Так, відповідно до ч 1 ст.8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1058) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у ст.36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Частиною 1 ст.9 Закону №1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються пенсійні виплати, зокрема, пенсія по інвалідності. Відповідно до ч.1 ст.30 Закону №1058 пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого ст.32 цього Закону.
Відповідно постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де п.1.5. Порядку передбачено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше-одного року/через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії. Так, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви (п.1.7. Порядку). До заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 п.2.1 цього розділу та орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК (п.2.2. Порядку).
Як вбачається зі змісту позовної заяви, дружина позивача отримувала пенсію по інвалідності з 01.12.2013 по 30.11.2014, як інвалід 2 групи згідно довідки МСЕК в м. Антрацит Луганської області. Відповідно до копії довідки МСЕК померлій дружині встановлено 1 групу інвалідності - безстроково. Тобто, враховуючи вимоги п.1.1. та п.1.5. Порядку, заявник мав право особисто або через представника, звернутися до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії. Доказів на підтвердження обставин звернення позивача або його дружини суду не надано.
Також, зі змісту позовних вимог вбачається, що громадянка ОСОБА_3 отримувала пенсію в УПФУ в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області. Тобто, вона підпадала під дію постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", якою затверджено Порядок призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, де п.5 цього Порядку встановлено, що для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки.
Втім, матеріали справи не містять доказів того, що померла громадянка ОСОБА_3 або її законний представник зверталися до відповідних органів як внутрішньо переміщена особа, що дає підстави для висновку про відсутність порушення з боку органу ПФУ будь-яких прав на отримання (призначення/поновлення) пенсії ОСОБА_3П з моменту встановлення їй І групи інвалідності.
Відповідно, на спростування позиції позивача, суд зазначає, що позивач звернувся до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України тільки із заявою про виплату допомоги на поховання його дружини. При цьому, ОСОБА_2 було зроблено запит до Інформаційного центру персоніфікованого обліку центральної бази даних одержувачів пенсій з проханням надіслати на адресу ОСОБА_2 архівну пенсійну справу ОСОБА_3 з метою виплати допомоги на поховання. Втім, як вбачається з даних, що надійшли з інформаційного центру, ОСОБА_3 була забезпечена пенсією по 31.07.2014. Дані щодо подальшого продовження виплати пенсії по інвалідності в електронній справі відсутні.
Так, відповідно до ст.53 Закону №1058 - у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті. Оскільки, на дату смерті 23.11.2017 ОСОБА_3 пенсійних виплат не отримувала, а Законом №1058 та іншими нормативно-правовими актами не передбачено поновлення/нарахування виплати пенсій померлим особам, тому підстави вважати про порушення будь-яких прав позивача ОСОБА_2 об'єктивно відсутні. Відсутні також і підстави для здійснення нарахування невиплаченої пенсії дружині позивача ОСОБА_3 яка померла 23.11.2017.
З наведеного вбачається, що Прилуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України діяло в межах чинного законодавства. Враховуючи наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У позові ОСОБА_1 до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення згідно пп.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - ОСОБА_1 (місце фактичного проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, код НОМЕР_1).
Відповідач - Прилуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України (вул. 1 Травня, 48а, м.Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 37787797).
Повне рішення суду складено 27.12.2018.
Суддя Л.О. Житняк