264/6153/18
29.12.2018
Іменем України
29 грудня 2018 року м. Токмак
Суддя Токмацького районного суду Запорізької області Курдюков В.М., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
31 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
02 листопада 2018 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області відкрито провадження по вказаній цивільній справі.
Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 грудня 2018 року зазначена цивільна справа відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України передана за підсудністю до Токмацького районного суду Запорізької області.
22.12.2018 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2018 року справу передано в провадження судді Курдюкова В.М.
Суддя вважає, що дану позовну заяву слід залишити без руху з наступних підстав.
Приписами частини 11 статті 187 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач при цьому усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
При ознайомлені із матеріалами справи встановлено, що позовна заява викладена на російській мові, з чого припускається, що позивач не врахувала втрату чинності на підставі Рішення Конституційного Суду № 2-р/2018 від 28.02.2018 Закону «Про засади державної мовної політики», як такого, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Так, Конституційний Суд України постановив визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) Закон України «Про засади державної мовної політики» від 3 липня 2012 року № 5029-VI зі змінами. Суд постановив, що Закон України «Про засади державної мовної політики» від 3 липня 2012 року № 5029-VI зі змінами, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Відповідно втратила чинність й стаття 14 Закону України «Про засади державної мовної політики», якою встановлювалось право суду за згодою сторін здійснювати провадження регіональною мовою (мовами) у межах території, на якій поширена регіональна мова (мови); допускалась подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу, а також без додаткових для цих осіб витрат - надання послуг перекладача з регіональної мови або мови меншини, у разі необхідності, а державою гарантувалась можливість здійснювати судове провадження регіональною мовою (мовами).
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 1 листопада 2018 року (справа № 638/17598/17, провадження № 61-26527 св 18) визнав правомірним залишення без руху позовної заяви у зв'язку із невідповідністю вимогам щодо її змісту, в тому числі і викладенням позовної заяви російською мовою.
Так Верховний Суд зазначив, що державною мовою в Україні є українська мова (стаття 10 Конституції України).
Європейський суд з прав людини у рішенні «Менцен проти Латвії (заява № 71074/01) зазначив: «... що свобода використання мови як така не є однією з прав і свобод, які регулюються Конвенцією. Загальновизнаним є те, що не існує жорсткої лінії розмежування мовної політики від сфери, охопленої Конвенцією, а захід, вжитий в рамках такої політики, може стосуватися одного або декількох положень Конвенції. Разом з тим, фактом залишається те, що, за винятком конкретних прав, передбачених статтями 5 § 2 та 6 § 3 (а), (е), Конвенція сама по собі не гарантує права на використання певної мови при комунікації з органами державної влади або право отримувати інформацію вільно обраною мовою. Отже, за умови поваги до прав, захищених Конвенцією, кожна Висока Договірна Сторона має право регулювати та встановлювати зобов'язання щодо використання своєї офіційної мови або мов у документах, що посвідчують особу та інших офіційних документах.»
З огляду на викладене, відмова в доступі до правосуддя з підстав невиконання вимог закону щодо викладення позовної заяви державною мовою, не є такою, що несумісна з гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зважаючи на наведене, позивачу ОСОБА_1 необхідно викласти позовну заяву (яка є заявою по суті справи) на державній мові, якою на підставі статті 10 Конституції України є українська мова, з додержанням вимог, встановлених статтями175 та 177 ЦПК України.
Крім іншого, позивачу необхідно виконати вимоги ч. 3 ст. 175 ЦПК України, відповідно до яких позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Всупереч вимогам п.п.2,6 ч.3 ст.175 ЦПК України подана позивачем позовна заява не містить реєстраційні номери облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України як позивача, так і відповідача (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти відповідача; номери офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти позивача; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Також, на виконання вимог п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України, позивачу необхідно зазначити щодо наявності у позивача (неї) або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Крім того, в порушення п.10 ч.3 ст.175 ЦПК України, позивачем не надано підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно з частиною п'ятою статті 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до положень статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Тобто, на кожному письмовому доказі, доданому у копії до позовної заяви, оригінал якого знаходиться у позивача, повинно бути зазначено «копія відповідає оригіналу», засвідчено підписом із проставленням дати засвідчення. У разі відсутності оригіналів у позивача, зазначається особа, яка є держателем таких оригіналів.
Жоден із доказів, доданих до позовної заяви ОСОБА_1 в копіях не засвідчений у встановленому законом порядку, не зазначено й держателів оригіналів цих доказів, як то вимагається п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України.
За приписами частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
З метою запобігання процесуальних негативних наслідків, позивачу необхідно засвідчити докази належним чином.
Також, звертаю увагу на те, що позивач має право висловити свою позицію (заперечити або ні) щодо проведення заочного розгляду справи у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Враховуючи виявлені недоліки при оформлені позовної заяви ОСОБА_1, позовна заява залишається без руху із встановленням позивачеві строку усунення недоліків.
Відповідно до ч. 2 ст. 1-1 Закону України від 12 серпня 2014 року № 1632-VII «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться в районі проведення антитерористичної операції і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
Роз'яснити, що відповідно до п.8 ч.1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Керуючись статями 175, 177, 185, 187 ЦПК України, суддя,-
постановив:
Цивільну справу за позовом цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху, надавши строк п'ять днів з дня отримання позивачем копії ухвали для усунення наступних недоліків: позивачу необхідно надати суду позовну заяву, складеною державною (українською) мовою; в позовній заяві зазначити реєстраційні номери облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України як позивача, так і відповідача (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти відповідача; номери офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти позивача; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися; зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; завірити кожен письмовий доказ, доданий у копії до позовної заяви, оригінал якого знаходиться у позивача, а у разі відсутності оригіналів у позивача, зазначити особу, яка є держателем таких оригіналів; надати підтвердження про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав;
Забезпечити позивачу можливість особисто засвідчити копії доданих до позовної заяви письмових доказів в порядку статті 95 ЦПК України безпосередньо у приміщені суду. Покласти обов'язок щодо забезпечення позивачу умов для виконання цього пункту ухвали на секретаря судового засідання.
Повідомити позивача про постановлення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Роз'яснити, що відповідно до п.8 ч.1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає
Суддя: