18 грудня 2018 року справа № 2340/2851/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
секретар судового засідання - Попельнуха Ю.І.,
за участю:
позивача - не з'явився,
представників відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до управління державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,
встановив:
ОСОБА_3 (далі - позивач) подав позов до управління державної міграційної служби України в Черкаській області (далі - управління, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення управління Державної міграційної служби в Черкаській області № 76 від 16.05.2018 про скасування посвідки на тимчасове проживання серії ТР №120337, строком дії до 03.12.2016 (строку дії посвідки продовжений до 03.12.2017 та до 24.11.2018) громадянину ОСОБА_4 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1;
- визнати протиправним та скасувати рішення управління Державної міграційної служби в Черкаській області від 21.05.2018 № 21 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україні громадянину ОСОБА_4 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки порядок та спосіб прийняття даних рішень не відповідає статті 19 конституції України та абзацу 2 пункту 19 постанови КМУ від 28.03.2012 № 251 “Про затвердження Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків та внесення змін до постанови КМУ від 26.12.2002 № 1983” (далі - Порядок), а саме: рішення прийнято не начальником територіального органу ДМС чи його заступником, а головним спеціалістом.
Також позивач стверджує, що відсутні будь-які підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію, не враховано усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваних рішень, а саме: позивач прибув на територію України на законних підставах, перебуває у фактичному шлюбі з громадянкою України понад 2 роки, а прийняття рішень суперечить статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
20 серпня 2018 року ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 17.09.2018.
19 липня 2018 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що після проведення додаткових перевірок було встановлено, що при подачі заяви для отримання посвідки на тимчасове проживання серії ТР № 120337, виданої 03.12.2015 року, позивач надав паспортний документ АК 0657729 з дато-штампом перетину кордону, що не підтвердилися при здійсненні їх перевірки (лист Головного центру обробки спеціальної інформації ДПСУ від 26.04.2018 № 0.184-18686/0/15-18), тим самим позивач повідомив про себе неправдиві відомості.
Таким чином, вищевказана посвідка на тимчасове проживання 16.05.2018 рішенням відповідача № 76 була скасована на підставі підпункту 1 пункту 19 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою КМУ від 28.03.2012 № 251.
21 травня 2018 року відповідачем було затверджено висновок за результатами розгляду матеріалів справи позивача про оформлення дозволу на імміграцію в Україну та цього ж дня було прийнято рішення № 21 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 6 частини 1 статті 10 Закону України “Про імміграцію”, яке було надіслано позивачеві.
16.07.2018 року до відповідача надійшов лист № 8.1/2950-18 від Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України про усунення неточностей у рішенні про відмову у наданні дозволу на імміграцію позивачу. Відповідно до даного листа, за результатами додаткового розгляду встановлено, що у мотивувальній частині висновку про відмову у наданні дозволу на імміграцію правомірно зазначено посилання на вимоги пункту 4 частини першої статті 10 ЗУ “Про імміграцію”. Разом з тим, підставою для відмови у рішенні про скасування дозволу на імміграцію відносно позивача помилково вказано пункт 6 частини 1 статті 10 Закону України “Про імміграцію”, замість пункту 4 частини 1 статті 10 Закону України “Про імміграцію”, що фактично є опискою, а суті рішення не змінює.
У зв'язку з цим 16.07.2018 року відповідачем було затверджено висновок про внесення змін (виправлення описки) до рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну від 21.05.2018 року № 21 громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_4 ОСОБА_3, яким замінено “пункт 6 частини 1 статті 10 Закону України “Про імміграцію” на “пункт 4 частини 1 статті 10 Закону України “Про імміграцію”, про що відповідачем було повідомлено позивача листом № 7101.3-11778/71.1-18 та направлено копію тішення. 19.07.2018 року позивач отримав вищевказаний лист відповідача, що стверджується повідомленням-розпискою про вручення відправлення.
Таким чином відповідачем, який діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням принципів адміністративної процедури, загальні критерії якої закріплені в частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято правомірні та обґрунтовані рішення № 76 від 16.05.2018 про скасування посвідки на тимчасове проживання серії ТР №120337 та рішення № 21 від 21.05.2018 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_4 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.
19 вересня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 01.10.2018.
26 вересня 2018 року позивач подав до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів.
01 жовтня 2018 року представник позивача подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
01 жовтня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання у справі до 10.10.2018.
10 жовтня 2018 року ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 2340/2851/18 на тридцять днів, а усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання у справі до 23.10.2018.
23 жовтня 2018 року представник відповідача подала до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та зняття фотокопій.
23 жовтня 2018 року ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України документально підтверджені відомості про перетин державного кордону України за період з 01.01.2015 по 24.04.2018 ОСОБА_3 (HARUTYUNYAN MKRTICH), серія та номер паспорта АК0657729, виданого 16.11.2010, а усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 05.11.2018.
05 листопада 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.11.2018.
07 листопада 2018 року від Адміністрації Державної прикордонної служби України до суду надійшла письмова інформація, витребувана ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.10.2018.
19 листопада 2018 року представник позивача надіслав до суду клопотання про розгляд судового засідання, призначеного на 19.11.2018 без участі позивача та його представника.
19 листопада 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи до 29.11.2018.
29 листопада 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи до 11.12.2018.
11 грудня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у розгляд справи до 18.12.2018.
18 грудня 2018 року представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, додатково зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
В судовому засіданні 18.12.2018 представники відповідача просили відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 повністю.
Заслухавши пояснення представників відповідача, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що 19.11.2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою для отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні.
03.12.2015 року на підставі частини 13 статті 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 22.09.2011 року (в редакції від 05.11.2015 року, чинній на момент звернення позивача), відповідачем було оформлено позивачу посвідку на тимчасове проживання в Україні серії ТР № 120337, строком дії до 03.12.2016 року (після чого строк дії посвідки був продовжений до 03.12.2017 року та до 24.11.2018 року).
В ході перевірки матеріалів справи встановлено, що в паспортному документі позивача АК0657729 наявні дато-штампи перетину кордону України: а саме: виїзд 18.07.2015 року, в'їзд 18.08.2015 року, виїзд 01.11.2015 року, в'їзд 03.11.2015 року, а згідно листа від 26.04.2018 року № 0.184-18686/0/15-18 Адміністрації Державної прикордонної служби України відомості про перетин державного кордону позивачем в період з 01.01.2015 по 24.04.2018 року в базі даних не виявлено.
01 жовтня 2015 року позивач уклав шлюб з громадянкою України ОСОБА_6, однак виїзд з території України після шлюбу відсутній. З цього слідує, що позивач не дотримався вимог стани 13 статті 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 22.09.2011 року, тобто не прибув на територію України з стою возз'єднання сім'ї.
В зв'язку з чим, на підставі підпункту 1 пункту 19 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251 (далі - Порядок 251), було прийняте оскаржуване рішення №76 від 16.05.2018 року про скасування позивачеві посвідки на тимчасове проживання в Україні.
Згідно службової записки завідувача сектору організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення від 18.07.2018 року, 29.06.2018 року громадянину ОСОБА_4 ОСОБА_3, який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено рекомендованим листом № 1800705612684 копію рішення №76 про скасування йому посвідки на тимчасове проживання в Україні.
Згідно повідомлення контрольно-довідкової служби м. Черкаси позивач рекомендований лист отримав 04.07.2018 року, що підтверджується його особистим підписом в повідомленні.
08.11.2017 року позивач вернувся до Соснівського PB у м. Черкаси УДМС України в Черкаській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України “Про імміграцію”, оскільки перебуває у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_7 понад два роки (свідоцтво про одруження серія І-СР №122291 видане 01.10.2015 року).
На підтвердження законності перебування на території України на момент подачі документів надав посвідку на тимчасове проживання серії ТР № 120337, видану 03.12.2015 органом 7101, підстава видачі 03/13, терміном дії до 03.12.2017 (строк дії вищевказаної посвідки було продовжено до 24.11.2018).
Після проведення додаткових перевірок було встановлено, що при подачі заяви для отримання посвідки на тимчасове проживання серії ТР № 120337 виданої 03.12.2015 року, позивач надав паспортний документ АК 0657729 з датою штампом перетину кордону, що не підтвердилися при здійсненні їх перевірки (лист Головного центру обробки спеціальної інформації ДПСУ від 26.04.2018 № 0.184-18686/0/15-18), тим самим позивач повідомив про себе неправдиві відомості.
Таким чином, вищевказана посвідка на тимчасове проживання 16.05.2018 рішенням відповідача № 76 була скасована на підставі підпункту 1 пункту 19 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання т посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою КМУ від 28.03.2012 №251.
На підставі викладеного 21.05.2018 року відповідачем було затверджено висновок за результатами розгляду матеріалів справи позивача про оформлення дозволу на імміграцію в Україну та цього ж дня було прийнято рішення № 21 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 6 частини 1 статті 10 Закону України “Про імміграцію”, яке було надіслано позивачеві.
16.07.2018 року до відповідача надійшов лист № 8.1/2950-18 Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України про усунення неточностей у рішенні про відмову у наданні дозволу на імміграцію позивачу. Відповідно до даного листа, за результатами додаткового розгляду встановлено, що у мотивувальнім частині висновку про відмову у наданні дозволу на імміграцію правомірно зазначено посилання на вимоги пункту 4 частини першої статті 10 Закону України “Про імміграцію”. Разом з тим, підставою для відмови у рішенні про скасування дозволу на імміграцію відносно позивача помилково вказано пункт 6 частини 1 статті 10 Закону України “Про імміграцію”, замість пункту 4 частини 1 статті 10 Закону України “Про імміграцію”, що фактично є опискою, а суті рішення не змінює.
У зв'язку з цим 16.07.2018 року відповідачем було затверджено висновок про внесення змін (виправлення описки) до рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну від 21.05.2018 року № 21 громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_4 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, яким замінено “пункт - частини 1 статті 10 Закону України “Про імміграцію” на “пункт 4 частини 1 статті 10 Закону України “Про імміграцію”, про що відповідачем було повідомлено позивача листом № 7101.3-11778/71.1-18 та направлено копію рішення. 19.07.2018 року позивач отримав вищевказаний лист відповідача, що стверджується повідомленням-розпискою про вручення відправлення.
Вважаючи рішення від 21.05.2018 № 21 та № 76 від 16.05.2018 протиправними, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються Законами України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, “Про імміграцію”, Порядком нормування квоти імміграції, Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983, Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 № 251, Тимчасовим порядком розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом МВС від 15.07.2013 року № 681, реєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.08.2013 року за № 1335/23867.
Відповідач є територіальним органом Державної міграційної служби України, утворений як юридична особа публічного права, постановою КМУ від 15 червня 2011 року № 658 “Про утворення територіальних органів Державної міграційної служби”.
Відповідач, реалізуючи на території Черкаської області державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, у своїй діяльності керується, крім іншого, Положенням про Управління Державної міграційної служби України з Черкаській області (далі - Положення), копія якого додається.
У відповідності до підпункту шостого пункту 4 Положення, до повноважень відповідача належить прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, відмову в його видачі та скасування такого дозволу.
07.08.2001 року набрав чинності Закон України “Про імміграцію”, який визначає умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства. Відповідно до статті 1 цього Закону імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію. Пунктом 1 частиною 3 статті 4 цього Закону передбачено надання дозволу на імміграцію поза квотою одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
Частиною сьомою статті 1 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, це іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають на її території.
Право на тимчасове проживання іноземців на території України підтверджується посвідкою на тимчасове проживання, не скасованою в установленому законодавством порядку, за наявності дійсного паспортного документа.
Іноземець, який перебуває в Україні в межах строків, установлених законодавством, або якщо строк його перебування на території України продовжено у встановленому порядку, вважається таким, що перебуває на території України на законних підставах.
Відповідно до вимог частини 1 статті 9 Закону України “Про імміграцію” та пункту 10 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983 (далі - Порядок 1983) особами, які тимчасово перебувають в Україні на законних підставах, заяви про надання дозволу на імміграцію подаються до територіальних підрозділів за місцем проживання.
Пунктом 3.5 розділу III Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом МВС України від 15.07.2013 року № 681 визначено, що працівник територіального органу ДМС при надходженні заяви про оформлення посвідки на тимчасове проживання перевіряє наявність підстав для видачі посвідки, дійсність поданих документів, своєчасність їх подання, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або документа, що підтверджує законність перебування іноземця, особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їхніх паспортних документах, з даними, що містяться в них заявах, з'ясовує законність перебування іноземців та осіб без громадянства в державі та відсутність відомостей, що перешкоджають подальшому перебуванню дих осіб в Україні.
У відповідності до підпункту 2 пункту 2 Порядку продовження строку і перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого становою КМУ від 15.02.2012 року № 150 (далі - Порядок 150), іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі а в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.
Як свідчать матеріали справи, позивач на момент подачі заяви для отримання посвідки на тимчасове проживання (19.11.2015 року) перебував понад дозволений йому чинним законодавством строк, тобто понад 90 днів протягом 180 днів, чим порушив підпункт 2 пункту 2 Порядку 150.
Також судом встановлено, що 01.10.2015 року позивач уклав шлюб з громадянкою України ОСОБА_6, однак виїзд з території України після шлюбу відсутній. З цього слідує, що позивач не дотримався вимог стани 13 статті 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 22.09.2011 року, тобто не прибув на територію України з стою возз'єднання сім'ї.
В зв'язку з чим, на підставі підпункту 1 пункту 19 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. №251 (далі - Порядок 251), було прийняте оскаржуване рішення - №76 від 16.05.2018 року про скасування позивачеві посвідки на тимчасове проживання в Україні.
Як свідчить службова записка завідувача сектору організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення від 18.07.2018 року та наявним матеріалам в справі вбачається, що 29.06.2018 року громадянину ОСОБА_4 ОСОБА_3, який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено рекомендованим листом №1800705612684 копію рішення №76 про скасування йому посвідки на тимчасове проживання в Україні.
Згідно повідомлення контрольно-довідкової служби м. Черкаси позивач рекомендований лист отримав 04.07.2018 року, що підтверджується його особистим підписом в повідомленні.
Відповідно до пункту 11 Порядку 251, чинного на момент прийняття оскаржуваних рішень, за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для оформлення посвідки на постійне проживання) або не більш як 15 днів (для оформлення посвідки на тимчасове проживання) з дня подання всіх визначених цим Порядком документів приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, яке затверджується Головою ДМС, а у разі його відсутності - заступником Голови ДМС чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником. У заяві робиться відмітка про прийняте рішення або зазначаються причини відмови у видачі посвідки.
Оскаржуване рішення № 76 від 16.05.2018 року було складено головним спеціалістом відділу у справах іноземців та осіб без громадянства, погоджено заступником начальника Управління - начальником відділу у справах іноземців осіб без громадянства та затверджене начальником УДМС України в Черкаській області, у відповідності до вимог пункту 11 Порядку 251. Натомість позивач в своїй позовній заяві дійшов до хибного висновку, що дане рішення прийнято головним спеціалістом відділу у справах іноземців та осіб без громадянства, а не начальником територіального органу ДМС чи його заступником.
Як встановлено судом, 08.11.2017 року позивач вернувся до Соснівського PB у м. Черкаси УДМС України в Черкаській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України “Про імміграцію”, оскільки перебуває у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_7 понад два роки (свідоцтво про одруження серія І-СР №122291 видане 01.10.2015 року).
На підтвердження законності перебування на території України на момент подачі документів позивач надав посвідку на тимчасове проживання серії ТР № 120337, видану 03.12.2015 органом 7101, підстава видачі 03/13, терміном дії до 03.12.2017 строк дії вищевказаної посвідки було продовжено до 24.11.2018).
Після проведення додаткових перевірок було встановлено, що при подачі заяви для отримання посвідки на тимчасове проживання серії ТР № 120337, виданої 03.12.2015 року, позивач надав паспортний документ АК 0657729 з дато-штампом перетину кордону, що не підтвердилися при здійсненні їх перевірки (лист Головного центру обробки спеціальної інформації ДПСУ від 26.04.2018 № 0.184-18686/0/15-18), тим самим позивач повідомив про себе неправдиві відомості.
Таким чином, вищевказана посвідка на тимчасове проживання 16.05.2018 рішенням відповідача № 76 була скасована на підставі підпункту 1 пункту Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання т посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою КМУ від 28.03.2012 № 251.
На підставі викладеного 21.05.2018 року відповідачем було затверджено висновок за результатами розгляду матеріалів справи позивача про оформлення дозволу на імміграцію в Україну та цього ж дня було прийнято рішення № 21 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 6 частини 1 статті 10 Закону України “Про імміграцію”, яке було надіслано позивачеві.
16.07.2018 року до відповідача надійшов лист № 8.1/2950-18 від Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України про встановлення неточностей у рішенні про відмову у наданні дозволу на імміграцію позивачу. Відповідно до даного листа, за результатами додаткового розгляду становлено, що у мотивувальнім частині висновку про відмову у наданні дозволу на імміграцію правомірно зазначено посилання на вимоги пункту 4 частини першої статті 10 ЗУ “Про імміграцію”. Разом з тим, підставою для відмови у рішенні про скасування дозволу на імміграцію відносно позивача помилково вказано пункт 6 частини 1 статті 10 Закону України “Про імміграцію”, замість пункту 4 частини 1 статті 10 Закону України “Про імміграцію”, що фактично є опискою, а суті рішення не змінює.
У зв'язку з цим 16.07.2018 року відповідачем було затверджено висновок про внесення змін (виправлення описки) до рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну від 21.05.2018 року № 21 громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_4 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, яким замінено “пункт 6 частини 1 статті 10 Закону України “Про імміграцію” на “пункт 4 частини 1 статті 10 Закону України “Про імміграцію”, про що відповідачем було повідомлено позивача листом № 7101.3-11778/71.1-18 та направлено копію тішення. 19.07.2018 року позивач отримав вищевказаний лист відповідача, що стверджується повідомленням-розпискою про вручення відправлення.
Таким чином відповідач, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням принципів адміністративної процедури, загальні критерії якої закріплені в частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято правомірні та обґрунтовані рішення № 76 від 16.05.2018 року про скасування посвідки на тимчасове проживання серії ТР № 120337 та рішення № 21 від 21.05.2018 року про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_4 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_3 (18001, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);
2) відповідач - управління державної міграційної служби України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 117, ідентифікаційний код 37852733).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 28.12.2018.
Суддя В.О. Гаврилюк