17 грудня 2018 року справа № 2340/4231/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
секретар судового засідання - Попельнуха Ю.І.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Черкаській області до приватного підприємства “Інвестиційно-будівельна компанія “Будгарант” про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника,
встановив:
Головне управління ДФС у Черкаській області (далі - Головне управління, позивач) подало позов, в якому просить стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих приватне підприємство “Інвестиційно-будівельна компанія “Будгарант” (далі - підприємство, відповідач) на користь бюджету через Головне управління ДФС у Черкаській області податковий борг в сумі 1664309,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що відповідач має узгоджений податковий борг на загальну суму 1664309,00 грн, який у добровільному порядку не сплачений, а тому відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України позивач просить стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих приватне підприємство “Інвестиційно-будівельна компанія “Будгарант”.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 13.11.2018.
12 листопада 2018 року представник відповідача подав до суду заяву про продовження відповідачеві процесуального строку для подачі відзиву на позовну заяву та відкладення розгляду справи № 2340/4231/18 в підготовчому засіданні на іншу дату.
13 листопада 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.11.2018.
26 листопада 2018 року представник відповідача подав до суду клопотання про призначення судово-економічної експертизи.
26 листопада 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 05.12.2018.
29 листопада 2018 року позивач подав заперечення на клопотання про призначення судово-економічної експертизи.
05 листопада 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву до 17.12.2018.
10 грудня 2018 року представник відповідача подав до суду заяву про залишення без розгляду клопотання про призначення судово-економічної експертизи.
17 грудня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, залишено без розгляду клопотання представника відповідача про призначення судово-економічної експертизи.
17 грудня 2018 року представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечив та просив в його задоволенні відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що приватне підприємство “Інвестиційно-будівельна компанія “Будгарант”, як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 33752870, зареєстроване 09.09.2005.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 54.1 статті 54 цього Кодексу передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до підпункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 54.3.2 пунктом 54.3 статті 53 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Підпунктом 54.3.3 вказаної статті визначено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до пункту 57.3 статті 53 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем до контролюючого органу подано податкові декларації з плати за землю за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, якими відповідач самостійно визначив суму зобов'язань, що підлягають сплаті за даними платника податку.
Позивачем проведені перевірки з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету по орендній платі за землю, якими встановлено, що в порушення п. 57.1 ст. 57, п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України ПП “ІБК “Будгарант” протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання по орендній платі за землю та складено акти ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області № 1624/23-01-12-03/33752870 від 06.05.2016, № 1953/23-01-12-03/33752870 від 07.06.2016, № 2550/23-01-12-03/33752870 від 07.07.2016, № 2904/23-01-12-03/33752870 від 21.07.2016, № 4100/23-01-12-03/33752870 від 02.09.2016, № 4665/23-01-12-03/33752870 від06.10.2016, № 5007/23-01-12-03/33752870 від 01.11.2016, № 5960/23-01-12-03/33752870 від 30.11.2016, № 3498/23-00-12-0506/33752870 від 16.05.2018.
У подальшому контролюючим органом винесено корінці податкових повідомлень-рішення форми “Ш” № НОМЕР_1 від 11.05.2016, № НОМЕР_2 від 09.06.2016, № НОМЕР_3 від 14.07.2016, № НОМЕР_4 від 29.07.2016, № НОМЕР_5 від 13.09.2016, № НОМЕР_6 від 07.10.2016, № НОМЕР_7 від 04.11.2016, № НОМЕР_8 від 02.12.2016, № НОМЕР_9 від 13.06.2018 про застосування штрафу на підставі статті 126 Податкового кодексу України за платежем орендна плата з юридичних осіб, які отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на загальну суму 146003,40 грн.
Залишок несплаченої пені, відповідно до статті 129 Податкового кодексу України складає 277829,10 грн.
За даними облікової картки платника податків відповідач має залишок несплаченої суми податкового боргу, який становить 1664309,66 грн.
Пунктом 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу передбачено, що сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно пункту 59.3 вказаної статті податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Пунктом 59.4 зазначеної статті передбачено, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.5 зазначеної статті передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пункт 95.2 вказаної статті передбачає, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Будь-які докази надіслання відповідачеві у встановлені терміни податкової вимоги на підставі норм саме Податкового кодексу України позивач не надав, а тому, на переконання суду, у позивача не виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу з відповідача.
При цьому суд підкреслює, що в матеріалах справи містяться перша та друга податкові вимоги за 2009 рік, які були надіслані податковим органом відповідачеві на підставі норм Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Цей закон втратив чинність з 1 січня 2011 року, а, отже не регулює питання погашення податкового боргу платника податку, який виник після вказаної дати.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Зважаючи на те, що позовні вимоги Головного управління ДФС у Черкаській області не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасники справи:
1) позивач - Головне управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39392109);
2) відповідач - приватне підприємство “Інвестиційно-будівельна компанія “Будгарант” (18001, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 242/1, офіс 803, ідентифікаційний код 33752870).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 27.12.2018.
Суддя В.О. Гаврилюк