19 грудня 2018 року м. Чернігів Справа № 620/3601/18
Чернігівський окружний адміністративний суд
під головуванням судді Соломко І.І.,
за участю секретаря Пархомчука Д.А.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі-ГУ ПФУ в Чернігівській області), в якому просить:
- визнати незаконними дії ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо відмови здійснити позивачу перерахунок пенсії за віком з урахуванням страхового стажу періоду перебування у закордонному відрядженні з 27 серпня 1986 року по 02 вересня 1991 року в Монгольській Народній Республіці;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити позивачу перерахунок пенсії за віком з урахуванням страхового стажу періоду його перебування його у закордонному відрядженні з 27 серпня 1986 року по 02 вересня 1991 року в Монгольській Народній Республіці.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він з 29.07.2015 року отримує пенсію за віком. У період з 27 серпня 1981 по 02 вересня 1991 року позивач працював у Монгольскій Народній Республіці, проте, ГУ ПФУ в Чернігівській області при обрахунку трудового стажу не враховано вказаний період роботи, хоча у трудовій книжці є відповідний запис. Такі дії, на думку позивача, є протиправними, оскільки відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, яка в свою чергу позивачем було надано відповідачу при зверненні за призначенням пенсії.
Ухвалою суду від 14.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
22.11.2018 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у присутності позивача та виклик у судове засідання відповідача.
27.11.2018 ухвалою суду вирішено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 10.12.2018, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, здійснено заміну неналежного відповідача - ГУ ПФУ в Чернігівській області на належного - Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України, оскільки ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію в Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позову, оскільки позивачем при зверненні до пенсійного органу про призначення пенсії за віком не надано наказ про прийняття його на роботу в період з 27 серпня 1981 по 02 вересня 1991 року в Монгольскій Народній Республіці та довідку про заробітну плату, тому у відповідача були відсутні правові підстави для врахуванням вказаного періоду до трудового стажу.
Вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
28.07.2015 Чернігівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України позивачу призначено пенсію за віком, що підтверджується копією протоколу № 9347 від 05.08.2015, який міститься в матеріалах справи. При зверненні до відповідача за призначенням пенсії, позивачем надано трудову книжку серії БТ-І № 5167844, що не заперечується відповідачем.
Так, за даними трудової книжки серії БТ-І № 5167844, позивач з 27 серпня 1981 року по 02 вересня 1991 року знаходився у відрядженні в Монгольскій Народній Республіці. Згідно довідки Всесоюзного виробничого об'єднання «Зарубежстрой» від 29.07.1991 ОСОБА_1 працював слюсарем по ремонту дизельних двигунів, (а.с. 11). Проте відповідачем не було зараховано цей стаж при обчисленні пенсії, з огляду на відсутність у довідці від 29.07.1991 номеру та наказу про прийняття позивача на роботу.
Не погоджуючись з такими діями пенсійного органу позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII) визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).
Згідно зі статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У відповідності до вимог статті 62 Закону № 1788-XII (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, який повинен бути підтверджений відповідними доказами, зокрема, трудовою книжкою.
Не заперечуючи проти права органів, що призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб для оформлення пенсії додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, слід зазначити, що таке право не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за N 22-1 (далі - Порядок №22-1).
Зазначаючи про виникнення сумнівів щодо запису в трудовій книжці, відповідачем не наведено, які саме виникли сумніви та з яких підстав. Наявність же сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу. Відсутність в довідках номеру та наказу про прийняття позивача на роботу, не може нівелювати відомості трудової книжки, оформлені належним чином, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого трудового стажу.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17, адміністративне провадження №К/9901/2938/17, який відповідно до статті 242 КАС України має бути врахований і застосований судом у спірних правовідносинах.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв всупереч статті 62 Закону № 1788-XII, тому слід вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування позивачу при призначенні пенсії за віком трудового стажу в період перебування у закордонному відрядженні з 27 серпня 1986 року по 02 вересня 1991 року в Монгольській Народній Республіці.
Адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не мають втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Отже, призначення пенсії є дискреційним повноваженням Пенсійного фонду. Адміністративний суд не може підміняти орган державної влади і перебирати на себе повноваження з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.
Враховуючи, що відповідачем не зараховано позивачу при призначенні пенсії за віком період роботи з 27 серпня 1981 по 02 вересня 1991 року у відповідності Закону № 1788- ХІІ, суд дійшов висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов'язання Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням трудового стажу в період перебування у закордонному відрядженні з 27 серпня 1986 року по 02 вересня 1991 року в Монгольській Народній Республіці.
При цьому відповідачу слід врахувати вимоги частини другої статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, якою передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Частиною другою ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції, в ньому також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову у спосіб, визначений в даному судовому рішенні.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір в загальному розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанціями від 30.10.2018 № 15 та від 09.11.2018 № 10.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок), сплачений згідно квитанцій від 30.10.2018 № 15 та від 09.11.2018 № 10.
Керуючись ст. ст.9,139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо не зарахування при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 трудового стажу в період перебування у закордонному відрядженні з 27 серпня 1986 року по 02 вересня 1991 року в Монгольській народній республіці.
Зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням трудового стажу в період перебування у закордонному відрядженні з 27 серпня 1986 року по 02 вересня 1991 року в Монгольській народній республіці.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок), сплачений відповідно квитанції від 30.10.2018 № 15.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст постанови виготовлено 27.12.2018.
Позивач: ОСОБА_1 (вул. Д. Самоквасова, 20/60, м. Чернігів, 14001, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
Відповідач: Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України (проспект Миру, 44, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 40378209).
Суддя І.І. Соломко