18 грудня 2018 року справа № 2340/3950/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаращенка В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Дорошенко Л.В.,
представника позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю,
представника відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю,
розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування індивідуального акту,-
Комунальне підприємство «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0048821205 від 14.06.2018, яким КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради нараховані фінансові санкції (штраф), розмірі 1449374 грн. 43 коп., як відповідальність за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що КП «Черкасиводоканал» є підприємством питного водопостачання у місті Черкаси. Головною метою діяльності підприємства є централізоване водопостачання та водовідведення споживачам міста.
Положеннями законодавства визначено порядок погашення (відшкодування) державою енергопостачальним підприємствам, в тому числі підприємствам які надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення заборгованості з різниці в тарифах, що утворилася станом на 1 січня 2016 року та яка мала погашатися за рахунок цільових субвенцій з державного бюджету та проведення відповідного зустрічного зарахування кредиторських вимог підприємства перед бюджетом, на підставі укладених договорів про організацію взаєморозрахунків.
Заборгованість держави перед позивачем з різниці в тарифах, яка утворилася та не була погашена до 1 січня 2016 року складала 42222577 грн.
Позивач звернув увагу, що між ГУ Державної казначейською службою у Черкаській області (сторона перша), Департаментом фінансів ЧОДА (сторона друга), Департаментом фінансової політики Черкаської міської ради (сторона третя) та КП «Черкасиводоканал» (сторона остання) укладені договори про організацію взаєморозрахунків №332/005 від 07.07.2017, №332/038 від 16.08.2017, №332/040 від 23.11.2017, відповідно до яких казначейство мало перерахувати з єдиного казначейського рахунку державного бюджету на підставі рішення Мінфіну на користь ГУ Державної казначейської служби у Черкаській області, а потім у визначеному договору ланцюжковому порядку кошти, в загальному розмірі 8929704 грн., які мали надійти на казначейський рахунок позивача, а той, в свою чергу, мав перерахувати ці кошти до загального фонду бюджету для погашення податкового боргу з ПДВ в розмірі - 8929704, 24 грн.
Натомість, головними розпорядниками субвенції та відповідальними виконавцями, не дотримані вищевказані положення законодавства, а також умови укладених договорів, що в свою чергу, унеможливило провести взаєморозрахунок податкової заборгованості на вказану суму за рахунок такої цільової субвенції, в тому числі сплатити заборгованість з ПДВ, в розмірі 7246872,15 грн., що охоплюється предметом камеральної перевірки, оформленої актом №3693/23-00-12-0506/03357168 від 24.05.2018.
Вказане на думку позивача свідчить про те, що прострочення сплати узгодженої суми заборгованості з податкових деклараціях з ПДВ за період червень-листопад 2017 року виникло не з вини підприємства, а тому підстави для застосування штрафних санкцій відсутні.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні.
В письмовому відзиві на адміністративний позов та в судовому засіданні представник відповідача просила у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що факт порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань має місце, і не спростовується доводами, зазначеними в адміністративному позові.
З приводу посилань позивача на інше законодавство України, яке регулює особливості проведення розрахунків з огляду на основний вид діяльності комунального підприємства (несвоєчасне отримання субвенцій, умови договорів про організацію взаєморозрахунків та ін.), то вказані доводи не можуть об'єктивно вплинути на обов'язки платника податків, визначені Податковим кодексом України.
Представник відповідача звернула увагу, що відповідно до п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Податковий кодекс у питаннях оподаткування є основним законодавчим актом, який не містить ніяких особливостей в частині виконання податкових обов'язків для комунальних підприємств.
Відтак, податкове повідомлення-рішення є правомірним, винесеним у чіткій відповідності до вимог Податкового кодексу України, а тому скасуванню не підлягає.
Заслухавши пояснення учасників справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.
Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, Головним управлінням ДФС у Черкаській області проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати узгоджених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 24.05.2018 №3693/23-00-12-0506/03357168.
Актом перевірки зафіксовано порушення пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно сплачено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 7246872 грн. 15 коп.
На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0048821205 від 14.06.2018, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1449374 грн. 43 коп.
За результатами процедури адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, шо настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи з положень п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п.57.3 ст. 57 ПКУ).
Відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Згідно п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
З наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що несплата узгоджених грошових зобов'язань з ПДВ є підставою для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу.
Позивач не заперечує факт несвоєчасної сплати узгоджених грошових зобов'язань з ПДВ, натомість вказує на поважність причин несплати податку, які пов'язуються з бездіяльністю державних органів щодо виплати субвенції.
На переконання суду, обставини невиплати субвенції не можуть слугувати підставою для звільнення платника податків від відповідальності за несвоєчасну сплату податків, оскільки Податковий кодекс України не містить виключень та норм, які звільняють платника податків від відповідальності в такому випадку.
Суд також зазначає, що відповідно до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України, цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За змістом п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Отже, порядок сплати податків та відповідальність платників за несвоєчасну сплату податків регулюється виключно спеціальними нормами Податкового кодексу України, тому доводи позивача щодо порядку та строків виплати субвенції судом відхиляються.
Одночасно суд приймає до уваги ту обставину, що позивач не позбавлений можливості звернутись до уповноважених державних органів для компенсації сплачених штрафних санкцій внаслідок несвоєчасної сплати субвенцій.
Вказані дії вчинені позивачем, свідченням чого є рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.08.2018 у справі №823/1417/18, яким задоволено позов комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради до Міністерства фінансів України.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України при виконанні Державного бюджету України на 2017 рік в частині незабезпечення сплати (перерахування) на користь комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради субвенцій з державного бюджету на погашення різниці в тарифах, яка виникла та залишилася не погашеною станом на 01.01.2016 на загальну суму 8929704 грн.
Зобов'язано Міністерство фінансів України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/29, ідентифікаційний код 00013480) прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332 та договорів про організацію взаєморозрахунків №332/005 від 07.07.2017, №332/038 від 16.08.2017 та №332/040 від 23.11.2017.
Стягнуто з Міністерства фінансів України на користь комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради суму завданої майнової шкоди в розмірі 710362 грн. 45 коп.
Приймаючи до уваги вищевикладене, та те, що позивач до виконання вищевказаного рішення суду у справі №823/1417/18, не спростував факт сплати узгоджених грошових зобов'язань, хоча і несвоєчасно, суд не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, відповідач довів правомірність прийнятого ним рішення, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Сплачену суму судових витрат залишити за позивачем.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 27 грудня 2018 року.
Суддя В.В. Гаращенко