19 грудня 2018 року справа № 2340/3690/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
секретар судового засідання - Попельнуха Ю.І.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
третьої особи - не з'явилася,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ватутінської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, про визнання неправомірними дій та скасування рішення,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) подав позов до Ватутінської міської ради (далі - міська рада, відповідач) в якому просить:
- визнати неправомірними дії Ватутінської міської ради Черкаської області в частині прийняття (ухвалення) рішення № 53-16/VІІ від 31.05.2018 “Про продаж земельної ділянки по вул. Звенигородська, 2”;
- скасувати рішення Ватутінської міської ради Черкаської області в частині прийняття (ухвалення) рішення № 53-16/VІІ від 31.05.2018 “Про продаж земельної ділянки по вул. Звенигородська, 2”.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при прийнятті (ухваленні) рішення № 53-16/VІІ від 31.05.2018 були допущені порушення, що потягло за собою порушення процедури ухвалення рішення.
Так, позивач наголошує, що оприлюднення проекту рішення Ватутінської сільської ради № 53-16/VІІ від 31.05.2018 відбулося не у строк, встановлений Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Також, позивач зазначив про відсутність передбачених додатків до проекту рішення та невідповідність змісту пояснювальної записки до проекту рішення міської ради № 53-16/VІІ від 31.05.2018 вимог регламенту роботи Ватутінської міської ради Черкаської області 7-го скликання, що також є порушенням Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Окрім того, в рішенні Ватутінської міської ради Черкаської області 7-го скликання № 53-16/VІІ від 31.05.2018 відсутні необхідні візи на листі погодження до проекту вказаного рішення та візи голів депутатських груп (фракцій), голів постійних комісій на проекті зазначеного рішення та додатках до нього, відсутні висновки профільної комісії.
Також, розгляд профільною уповноваженою комісією проекту рішення Ватутінської міської ради Черкаської області 7-го скликання № 53-16/VІІ від 31.05.2018 відбувся з порушенням встановлених строків розгляду відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, порушено строк оприлюднення протоколу засідання постійної комісії та висновків профільної постійної комісії до проекту оскаржуваного рішення відповідача, відсутні громадське обговорення та слухання щодо оскаржуваного проекту рішення відповідача.
Позивач наголошує, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам законодавства та не дотримано встановленої процедури ухвалення рішення, що є підставою для його скасування.
24 вересня 2018 року ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 15.10.2018.
12 жовтня 2018 року надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що оскаржуване позивачем рішення не породжує для нього жодних прав та обов'язків, відповідно у позивача відсутнє право на його оскарження, оскільки оскаржуване рішення є ненормативним актом індивідуальної дії, прийняте в межах повноважень та у визначений законом, більшістю голосів від складу ради за результатами розгляду заяви громадянки України ОСОБА_3 від 15.05.2018 і стосується лише її прав та інтересів.
Окрім того, відповідач наголошує, що рішення Ватутінської міської ради Черкаської області від 31.05.2018 №53-16/VII вичерпало свою дію шляхом виконання, оскільки ОСОБА_3 придбала у власність земельну ділянку, що розташована по вул. Звенигородська, 2 в м. Ватутіне.
Також відповідач зазначає, що ОСОБА_1 дійшов помилкового висновку, що проект оскаржуваних рішень мали оприлюднитися за 20 робочих днів до їх прийняття, оскільки норма частини 3 статті 15 Закону України “Про доступ до публічної інформації” передбачає оприлюднення перед прийняттям не всіх проектів рішень, а лише проектів тих нормативно-правових актів та рішень для яких законом чи підзаконним актом встановлене обов'язкове громадське обговорення. При цьому мається на увазі саме громадське обговорення, а не обговорення в органі влади перед прийняттям рішення.
Відповідач наголошує, що постійна комісія може висловлювати свої висновки і рекомендації у зручній для неї формі, як шляхом відображення в протоколі так і шляхом оформлення окремого документу.
Щодо решти порушень регламенту Ватутінської міської ради VII скликання , які наявні на думку позивача, відповідач зазначив, що це лише його особисте бачення процедури прийняття рішень міською радою. Позивач не вказує яким чином такі порушення, як дата узгодження секретарем та інше могли вплинути на правильність прийняття та зміст оскаржуваного рішення, і як це порушило права та обов'язки позивача чи стало перепоною на шляху до здобуття ним матеріальних або нематеріальних благ.
12 жовтня 2018 року представник відповідача подав до суду клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.
16 жовтня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника відповідача та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, а також відкладено підготовче засідання до 29.10.2018.
29 жовтня 2018 року третя особа подала до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових письмових доказів, усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання відкладено підготовче засідання до 12.11.2018.
30 жовтня 2018 року позивач подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи позовної заяви з додатками для вручення третій особі.
02 листопада 2018 року ОСОБА_3 подала до суду пояснення, в яких зазначила, що рішення Ватутінської міської ради Черкаської області в частині прийняття (ухвалення) рішення №53-16/VII від 31.05.2018 “про продаж земельної ділянки по вул. Звенигородська, 2” породжує права й обов'язки тільки того суб'єкта, якому його адресовано.
Таким чином у позивача відсутні права чи обов'язки у зв'язку із прийняттям оскаржуваного рішення та не породжує для останнього і прав на захист, тобто права звернення із адміністративним позовом.
12 листопада 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання до 22.11.2018.
22 листопада 2018 року ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 2340/3690/18 на тридцять днів, усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання до 29.11.2018.
29 листопада 2018 року позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову, усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, не прийнято заяву позивача про зміну предмету позову до розгляду, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.12.2018.
11 грудня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні до 19.12.2018.
19 грудня 2018 року третя особа подала до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових письмових доказів по справі.
В судовому засіданні 19.12.2018 позивач просив адміністративний позов задовольнити повністю, а представник відповідача - відмовити в його задоволенні повністю.
Заслухавши пояснення сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що рішенням Ватутінської сільської ради Черкаської області № 53-16/VII від 31.05.2018 “про продаж земельної ділянки по вул. Звенигородська, 2”, зокрема, продано ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1392 га по вул. Звенигородська, 2 (кадастровий номер 8110200000:01:003:0285) за 288569,00 грн. Обґрунтовуючи незаконні прийняття даного рішення позивач посилається на порушення процедури його прийняття.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Суд зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України та відповідних статей КАС.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю “охоронюваний законом інтерес”, який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям “право” (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Поняття “охоронюваний законом інтерес” у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям “право” має один і той же зміст.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.
Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо, позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
Як свідчать матеріали справи, позивачем не зазначено та не доведено, які саме права та інтереси ОСОБА_1, як депутата, порушують дії Ватутінського міської ради Черкаської області в частині прийняття рішення № 53-16/VII від 31.05.2018 “про продаж земельної ділянки по вул. Звенигородська, 2”. Крім того, будь-які належні та допустимі докази того, що зазначене рішення прийняте відносно позивача та безпосередньо впливає на права, свободи та інтереси ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні.
Також, суд зазначає, що при вирішенні спору суд також враховує, що в абз. 4 п. 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року у справі № 3/35-313 (№ 2-зп) зазначено, що за своєю природою ненормативні акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернення до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
Також, в п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 у справі № 1-10/2008 зазначено, що при визначенні природи “правового акту індивідуальної дії” правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.
Таким чином, оспорюване рішення є актом одноразового застосування та вичерпало свою дію фактом його виконання, оскільки за результатами реалізації прав, що випливають із вказаного рішення, ОСОБА_4 придбала у власність земельну ділянку, площею 0,1392 га по вул. Звенигородська, 2 (кадастровий номер 8110200000:01:003:0285), що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 02.07.2018, за яким Ватутінська міська рада передала у власність (продала) належну їй ділянку на праві приватної власності, а ОСОБА_5 прийняла у власність і оплачує її вартість у порядку та умовах, передбачених договором, земельну ділянку розміром 0,1392 га по вул. Звенигородська, 2 (кадастровий номер 8110200000:01:003:0285. Право власності на вказану земельну ділянку зареєстроване згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 41914232 від 05.07.2018, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
При вирішенні спору суд також враховує інші аргументи сторін, однак зазначає, що встановлені судом обставини є самостійними і достатніми підставами для висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 (20251, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);
2) відповідач - Ватутінська міська рада Черкаської області (20250, Черкаська область, м. Ватутіне, пр-кт Дружби, 8, ідентифікаційний код 33088050);
3) третя особа - ОСОБА_3 (20250, Черкаська область, м. Ватутіне, вул. Горького, 10, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 29.12.2018.
Суддя В.О. Гаврилюк