Справа № 274/4928/18 Провадження № 2/0274/2374/18
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області
(ЗАОЧНЕ)
26.12.18 р.м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі - Суд), за участю секретаря судового засідання Жмурко В.І.
розглянувши цивільну справу за позовомОСОБА_1
доОСОБА_2,
провизнання особи такою, що втратила право користування житлом,
У вересні 2018 р. ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом, у якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житлом за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Варшавська, 53-А, посилаючись на те, що він є власником 43/100 часток зазначеного житла, за адресою якого зареєстрований його син - ОСОБА_2, який там не проживає з січня 2013 р. та не підтримує з ним ніяких стосунків.
Від ОСОБА_2 заяви про визнання позову або відзиву надходило.
Судом з'ясовано, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками (43/100 та 57/100 часток відповідно) житла за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Варшавська, 53-А, (а. с. 828, 29).
Адреса зазначеного житла є зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2, який є сином ОСОБА_1 (а. с. 9, 15).
Частиною першою статті 401, частиною першою статті 402 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Частиною першою статті 405 Цивільного кодексу України встановлено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, зважаючи встановлені вище обставини, Суд вважає, що право ОСОБА_2 на користуванням житлом за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Варшавська, 53-А, (сервітут), виникло на підставі закону як у члена сім'ї співвласника цього житла - ОСОБА_1.
ОСОБА_2 у житлі за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Варшавська, 53-А, не проживає протягом п'яти років (а. с. 10).
У заяві від 26.12.2018 р. ОСОБА_3 зазначено, що ОСОБА_2 дійсно не проживає у будинку за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Варшавська, 53-А, досить тривалий час (а. с. 30).
Судом не встановлено обставин, які б вказували на те, що ОСОБА_2 у житлі за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Варшавська, 53-А, відсутній з поважних причин.
Частиною другою статті 405 Цивільного кодексу України визначено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
ОСОБА_3, будучи співвласником будинку за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Варшавська, 53-А, підтримала вимогу про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування цим житлом (а. с. 30).
Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 як член сім'ї співвласника житла за адресою Житомирська область, м. Бердичів, вул. Варшавська, 53-А, який був відсутній у цьому житлі без поважних причин понад один рік, втратив право користування цим житлом.
Зважаючи на це, Суд вважає, що позов ОСОБА_1 ґрунтується на вимогах законодавства України, а відтак підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 258, 259, 263 - 265, 280 - 282 Цивільного процесуального кодексу України,
1. Позов ОСОБА_1 (Житомирська область, м. Бердичів, вул. Варшавська, 53-А, РНОКПП НОМЕР_1) задовольнити.
2. Визнати ОСОБА_2 (Житомирська область, м. Бердичів, вул. Варшавська, 53-А, відомості про РНОКПП у матеріалах справи відсутні) таким, що втратив право користування житлом за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Варшавська, 53-А.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя В.В. Корбут