27 грудня 2018 року Справа № 280/4997/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
26 листопада 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу призначити пенсію у разі втрати годувальника починаючи з 13.02.2018;
зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію у разі втрати годувальника починаючи з 26.01.2018 (з дня наступного за днем смерті годувальника), відповідно до ст.36 та п.3 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою суду від 29.11.2018 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 25.01.2018 помер її чоловік ОСОБА_3, у зв'язку з чим 13.02.2018 позивач звернулася до об'єднаного управління з заявою про призначення їй пенсій у зв'язку із втратою годувальника, відповідно до п.3 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що рішенням відповідача від 20.02.2018 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, оскільки до заяви не було надано документу про її перебування на утриманні померлого годувальника - ОСОБА_3 Зазначає, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя було встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3, у зв'язку з чим позивач повторно звернулася до відповідача з заявою про призначення їй пенсії у зв'язку із втратою годувальника з дати первинного звернення до ОСОБА_2 об'єднаного УПФУ (13.02.2018), проте, відповідачем було безпідставно та не обґрунтовано відмовлено у призначенні пенсії з 13.02.2018. Позивач вважає, що в силу положень п.3 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вона має право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника з 26.01.2018, тобто з наступного дня після смерті годувальника - ОСОБА_3 Просить задовольнити позовні вимоги.
Від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що відповідач з 23.12.2006 перебуває на обліку в ОСОБА_2 об'єднаному УПФУ та отримувала пенсію за віком, а з 17.10.2018 позивачу призначена пенсія у зв'язку із втратою годувальника. Вказує, що дійсно позивач звернулася вперше до об'єднаного управління з заявою про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника 13.02.2018, проте, у зв'язку з тим, що до заяви не було надано всіх необхідних документів для призначення даного виду пенсії, позивачу будо відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із втратою годувальника. Зазначає, що в подальшому, а саме 17.10.2018, позивач повторно звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, а також Пенсійному фонду було надано рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, в якому встановлено факт перебування позивача на утриманні померлого чоловіка, що зумовило призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника з 17.10.2018. Відповідач вказує на те, що посилання позивача на пункт 3 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є необґрунтованими, оскільки вказана норма може застосовуватись лише при первинному призначенні пенсії, а в даному випадку відбувалось переведення з одного виду пенсії на інший, в межах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в ОСОБА_2 об'єднаному УПФУ з 23.12.2006 отримувала пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
13 лютого 2018 року позивач звернулася до відповідача з заявою про призначення/перерахунок пенсії, в якій просила призначити їй пенсію у зв'язку із втратою годувальника.
Рішенням ОСОБА_2 об'єднаного УПФУ від 20.02.2018 №1 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із втратою годувальника через те, що позивачем до заяви про призначення зазначеного виду пенсії не додано документ, що підтверджує факт перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого годувальника.
03 вересня 2018 року рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя по справі №336/1386/18, серед іншого встановлено факт того, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 25.01.2018 року у місті Запоріжжя.
17 жовтня 2018 року позивачем до ОСОБА_2 об'єднаного УПФУ було подано копію рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя по справі №336/1386/18.
Крім того, 18.10.2018 позивач звернулася до відповідача з заявою, в якій просила суд призначити їй пенсію у зв'язку із втратою годувальника з 13.02.2018 (тобто з дати первинного звернення до відповідача).
ОСОБА_2 об'єднаного УПФУ від 05.11.2018 №619/В-1 позивача повідомлено, що перерахунок пенсії здійснений починаючи з 17.10.2018, згідно поданої заяви встановленого зразка від 17.10.2018 №2727/5765, а підстави для перерахунку пенсії з 13.02.2018 відсутні, відповідно до положень статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач не погодившись з діями відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії з 13.02.2018, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії з 01.07.2018, суд зазначає наступне.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон №1058).
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
З матеріалів адміністративної справи встановлено, що з 23 грудня 2006 року ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в ОСОБА_2 об'єднаному УПФУ та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до положень Закону №1058.
25 січня 2018 року помер ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на утриманні якого на момент смерті перебувала ОСОБА_1, що підтверджено рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03.09.2018 по справі №336/1386/18.
При цьому, саме у зв'язку із втратою годувальника позивач звернулася до відповідача з заявою про призначення/перерахунок пенсії від 13.02.2018, в якій просила призначити пенсію у зв'язку із втратою годувальника та самостійно вказала, що раніше їй призначалась пенсія за віком, що також підтверджено матеріалами справи.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №1058, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно ч.1 ст.36 Закону №1058, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (ОСОБА_5), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Відповідно до ч.3 ст.36 Закону №1058, до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до пункту 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.
Також надаються такі документи:
1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи);
2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія;
3) довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності);
4) свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;
7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;
8) документи про місце проживання (реєстрації);
9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;
10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно пункту 2.11 Порядку №22-1, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації), або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), видані згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що на заяву позивача від 13.02.2018 об'єднаним управлінням було надано відмову у переведенні позивача на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, оскільки позивачем не надано документу про перебування позивача на утриманні померлого годувальника.
Тобто, під час первинного звернення позивача за призначенням пенсії у зв'язку із втратою годувальника, позивачем було надано неповний пакет документів необхідних для призначення пенсії.
При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем рішення ОСОБА_2 об'єднаного УПФУ від 20.02.2018 №1 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку із втратою годувальника не оскаржувалось, доказів протилежного суду не надано.
Тобто, позивач фактично погодилась с тим, що поданих нею документів не було достатньо для призначення їй пенсії у зв'язку із втратою годувальника, а розгляд такої заяви фактично завершено із прийняттям рішення від 20.02.2018 №1.
Повторно позивач звернулася до відповідача з питання призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника лише 17.10.2018, і саме з зазначеної дати позивачу призначено відповідний вид пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до п.3 ч.1 ст.45 Закону №1058, незважаючи на дату звернення до Пенсійного фонду, пенсія у зв'язку із втратою годувальника повинна бути призначена з наступного дня після смерті її чоловіка-годувальника, оскільки позивачем не пропущено 12 місячний строк звернення (з дати смерті годувальника) до відповідача.
Проте, суд такі доводи позивача не приймає та вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання призначити позивачу пенсію у разі втрати годувальника починаючи з 26.01.2018 (з дня наступного за днем смерті годувальника) є необґрунтованими з огляду на наступне.
По-перше, як встановлено в ході судового розгляду адміністративної справи, позивач не звертався до відповідача з питання призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника з 26.01.2018, а просив призначити її з 13.02.2018.
По-друге, суд зазначає, що відповідно до п.3 ч.1 ст.45 Закону №1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
В свою чергу, частиною 3 статті 45 Закону №1058 передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до пункту 1.7 Порядку №22-1, днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Отже, суд зазначає, що пунктом 3 частини 1 статті 45 Закону №1058 врегульовано порядок призначення пенсії за Законом №1058 вперше, за умови, що особа не отримувала іншого виду пенсії, в свою чергу питання переведення з одного виду пенсії на інший, в рамках Закону №1058, врегульовано частиною 3 статті 45 Закону №1058, і здійснюється з дня одержання заяви (волевиявлення особи) про переведення її на інший вид пенсії.
За таких обставин твердження позивача на те, що у відповідача був наявний обов'язок призначити їй пенсію у зв'язку із втратою годувальника з 26.01.2018 не ґрунтується на приписах чинного законодавства України, оскільки позивач з заявою та усіма необхідними документами звернулася до ОСОБА_2 об'єднаного УПФУ лише 17.10.2018, і саме з зазначеної дати відповідачем в добровільному порядку переведено позивача на інший вид пенсії.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено правомірність дій пов'язаних з переведенням позивача на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, що зумовлює відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (69068, АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка Карого, буд.25-А) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 27.12.2018.
Суддя І.В. Новікова