Провадження № 2/679/480/2018
Справа № 679/1198/17
14 грудня 2018 року м. Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:
судді Гавриленко О.М.,
секретар судового засідання Василюк Л.С.,
номер справи 679/198/18,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нетішин цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
за участю:
представника позивача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
Представник Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (тепер - ОСОБА_1 товариство комерційний банк «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначив, що 11 березня 2011 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір б/н, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 4 100 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови і правила), Правилами корисування платіжною карткою та Тарифами Банку складає між ним та позивачем договір, що підтверджується його підписом у заяві.
Щодо зміни кредитного ліміту банк керується пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
При укладенні даного договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України.
Згідно п.1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той же строк.
Позивач в позові вказує, що банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленими Тарифами Банку з розрахунку 360 календарних днів на рік, відповідно до п. 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою. Крім того, п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору, тому розмір відсоткової ставки по картковому рахунку може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах визначених в п.1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг, а обов'язком позичальника є отримання даної виписки.
Також в позові зазначано, що згідно п.2.1.1.5.5, п.2.1.1.5.6, п.2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. У разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку позичальник має виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплатити винагороди банку. При порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, він зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 гривень + 5% від суми позову. Відповідно до п.2.1.1.12.11 Правил користування платіжною карткою, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим договором.
Позивач свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором виконав повністю, однак ОСОБА_2 свої зобов'язання порушив, внаслідок чого станом на 31 серпня 2017 року в нього виникла заборгованість в сумі 36 009 грн. 48 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 3 860 грн. 56 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом 29 957 грн. 99 коп.; штраф (фіксована частина) 500 грн.; штраф (процентна складова) 1 690 грн. 93 коп.
На підставі наведеного позивач в поданій позовній заяві просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № б/н від 11 березня 2011 року в сумі 36 009 грн. 48 коп. та судовий збір в сумі 1 600 грн.
02 жовтня 2018 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не належать до повного задоволення. Не заперечуючи щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем по тілу кредиту в сумі 3 860 грн. 56 коп., представник не погоджується з нарахованою позивачем заборгованістю по відсоткам за користування кредитом в сумі 29 957 грн. 99 коп. Пояснює це тим, що після закінчення дії кредитної картки (листопад 2014 року) законних підстав у банку для стягнення з нього заборгованості по відсоткам за користування кредитом не має, оскільки право нарахування таких припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Також не погоджується з розміром нарахованих штрафних санкцій, погоджується сплатити лише штраф (фіксована частина) в розмірі 500 грн.
Посилаючись на ст. 549 ЦК України, представник вказує, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Також представник відповідача окремо подала заяву про застосування строків позовної давності, де зазначає, що позивач звернувся до суду 26 вересня 2017 року, а строк позовної давності щодо платежів, термін сплати яких був встановлений до 26 вересня 2014 року сплив.
Зазначає, що у відповідності до ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня), тому стягнення неустойки (штраф, пеня) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. Тому нарахування позивачем неустойки у виді пені і штрафу та пред'явлення її у цьому позові є таким, що вчинене поза межами спеціальної позовної давності.
На підставі викладеного просить суд задовольнити позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 3 969 грн. 61 коп., заборгованості по відсотках за користування кредитом - 182 грн. 73 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн, в решті позову відмовити.
10 жовтня 2018 року представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідно до укладеного договору між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 від 11 березня 2011 року, останній отримав кредит в розмірі 4 100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Зазначає, що в загальноприйнятих договорах існують умови, які мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж, визначений чітко в грошових одиницях - ануітент. Проте, даним договором встановлений кредитний ліміт на картку, яку видано, де сума обов'язкового мінімального платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Вказує, що картковий рахунок - це поточний рахунок, на якому враховуються операції по платіжній картці, яка є спеціальним платіжним засобом у вигляді емітованої пластикової або іншого виду картки, яка використовується для ініціалізації переводу коштів з рахунку клієнта, тощо. Згідно умов обслуговування банк відриває клієнту картрахунок, видає картки, їх вид та строк визначається в Заяві та в Пам'ятці клієнта. На підставі зазначеного, позивач звертає увагу на те, що в даному випадку йде поєднання вищезазначених кредитно - правових відносин, які поєднані в одне ціле - кредитний договір, дія якого лонгується кожні 12 місяців, картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначений на самій картці. На переконання позивача, кредитний договір чинний, а заперечення відповідача нічим не обґрунтовані.
Стосовно наданого відповідачем розрахунку заборгованості, представник позивача зазначає, що відповідач не має спеціальних знань та належної освіти в даній сфері для компетентного проведення розрахунку заборгованіості за кредитом, а тому такий не може бути прийнятий судом.
Щодо правомірності нарахування відсотків, то представником позивача зазначено у відповіді на позовну заяву, що сплата відсотків обумовлена у Заяві, Умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифах. Вказує, що останнім днем строку дії картки визначено кінцеву дату для здійснення Позичальником останнього щомісячного платежу по погашенню кредиту в розмірі та в строки, встановлені тарифами при відсутності порушень по сплаті та простроченої заборгованості, а не кінцевий термін спливу виконання своїх грошових зобов'язань за кредитним договором від 11 березня 2011 року та припинення зобов'язань в цілому. Зазначає, що згідно п. 4.8. кредитного договору відсутні підстави для припинення щомісячного нарахування процентів на суму простроченої заборгованості по кредиту, як плату за весь час фактичного користування кредитними коштами, оскільки розрахунок заборгованості здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. Отже, на підставі наведеного позивач вважає, що зобов'язання сплатити відсотки за час фактичного користування кредитними коштами у позичальника виникає щомісячно та є не припиненим.
Відносно одночасного нарахування неустойки у виді штрафу та пені вказує, що штраф - це є разове покарання, а пеня - покарання, яке має на меті домогтися якнайшвидшого виконання зобов'язання. А заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає із закону та дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі і це не є взаємовиключними видами неустойки.
Крім того, вказує, що перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки, грудня 2014 року, тому позивачем 20 вересня 2017 року позов подано в межах строку позовної давності.
На підставі наведеного представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою судді Нетішинського міського Хмельницької області суду від 03 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою судді Нетішинського міського Хмельницької області суду від 03 липня 2018 року прийнято заяву ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Нетішинського міського Хмельницької області суду від 11 вересня 2018 року заяву ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Нетішинського міського Хмельницької області суду від 19 грудня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасовано, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Нетішинського міського Хмельницької області суду від 16 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити повністю, з підстав зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву. Додатково пояснила, що нарахування процентів на заборгованость по кредитному договору проводиться відповідно до умов договору. При цьому зазначила, що згідно п.1.1.3.2.3 банк має право на зміну процентної ставки. Вважає, що оскільки відповідач користувався кредитною карткою, то цим підтвердив свою згоду з умовами кредитного договору. Щодо застосування строку позовної давності, то вказала на те що, в договорі з умовами, якого відповідач погодився, наявне обумовлення збільшення такого строку до 50 років.
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала частково, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву. Додатково вказала, що визнає позов в частині заборгованості ОСОБА_2 по кредиту, а також щодо стягнення з останнього нарахованих відсотків по кредиту, проте у сумі, яка надана останнім у розрахунку доданому до відзиву на позовну заяву. Зазначила, що позивач непровамірно підвищив процентну ставку за кредитом, при цьому, належно не повідомив про це позичальника. Таким чином, банком безпідставно у його розрахунку заборгованості застосовано процентну ставку з 01 вересня 2014 року у розмірі 34,8 % річних та з 01 квітня 2015 року у розмірі 43,2 % річних. Зауважила, що не погоджується з тим, що Умовами та Правилами надання банківських послуг, доданих банком до позовної заяви, передбачено, що строк позовної давності відносно вимог банку про повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки (пеня, штраф), витрат банку складає 50 років, оскільки вважає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, а така відсутня.
Крім того, представник відповідача вказала, що відповідно до кредитного договору від 11 березня 2011 року, відповідач отримав кредит у розмірі 4 100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Зі спливом строку дії картки закінчується і строк кредитування, відповідач не мав можливості користуватися кредитними коштами, а пролонгація картки не здійснювалась. Таким чином, позивач нарахував передбачені договором відсотки за користування кредитними коштами після спливу, визначеного договором, строку кредитування. В даному випадку права та інтереси кредитодавця забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Заслухавши представників позивача та відповідача, встановивши фактичні обставини справи на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення на них, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов належить задовольнити частково зважаючи на таке.
Згідно ч. 1 ст. 626, ст. 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Судом встановлено, що 11 березня 2011 року сторони уклали договір про надання банківських послуг, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку під 30% річних.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як встановлено судом, сторони визначили, що заява позичальника ОСОБА_2 разом з Пам'яткою клієнта, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи банку складають укладений між ними договір про надання банківських послуг.
Подавши позивачу анкету-заяву позичальника від 11 березня 2011 року, відповідач приєднався до запропонованих банком умов кредитування, які встановлені у стандартних формах Умовах та правилах надання банківських послуг і Тарифах банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Сторони підписали названі документи, які містять усі істотні умови кредитного договору. При цьому, відповідач ОСОБА_2 своїм підписом підтвердив, що він ознайомився та погоджується із запропонованими банком умовами кредитування, які були надані на ознайомлення в письмовому вигляді.
Отже, позивач та ОСОБА_2 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.
Докази у справі достовірно вказують на те, що позивачем відкрито на ім'я ОСОБА_2 картковий рахунок, на який банком були перераховані кредитні кошти та через який сторонами здійснювались фінансові операції. Також банк видав ОСОБА_2 платіжну картку «Універсальна» №5577212703897705 (строк дії картки до листопада 2011 року) (арк.спр. 87).
Вказані докази підтверджують одержання відповідачем кредитних коштів.
Укладаючи зазначений договір, сторони по справі визначили право банку змінювати тарифи та інші умови обслуговування рахунку (п. 1.1.3.2.3 Умов та правил).
Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено, що після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів та приймає рішення про можливість видачі кредиту на платіжну карту. Клієнт надає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється по рішенню банку і клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою держателя відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, що визначено п.п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, що додані позивачем до позовної заяви.
АТ КБ «Приватбанк» встановило ОСОБА_2 початковий кредитний ліміт у розмірі 4100 грн., в подальшому цей ліміт змінювався. Відповідач користувався кредитними коштами: проводив оплату за придбані товари та надані послуги, здійснював часткове погашення кредиту.
За умовами кредитного договору ОСОБА_2 зобов'язався повернути позивачеві кредит і сплатити проценти щомісячними платежами в розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, вносячи їх на рахунок у банку до 25-го числа місяця (а.с.7).
Також судом встановлено, що банк змінював процентну ставку: з 01 вересня 2014 року до 34,8% на місяць (наказ від 18 серпня 2014 року №СП-2014-6915682), з 01 квітня 2015 року до 43,2% на місяць (наказ від 18 лютого 2015 року №СП-2015-6552838) (а.с.125-130).
АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 визначили, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонговується на такий же строк. У разі порушення позичальником зобов'язань з погашення заборгованості перед банком протягом 90 днів з моменту виникнення таких порушень останній вправі змінити умови кредиту, встановити термін повернення кредиту на 91 день з моменту порушення зобов'язання та вимагати від позичальника повернення кредиту, сплати винагороди, комісії та відсотків за його використання, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі (п.п. 1.1.7.12, 2.1.1.4.6 Умов та Правил).
При виникненні прострочених зобов'язань на 100 грн. і більше відповідач повинний був щомісячно сплачувати банку пеню, що розраховується з базової процентної ставки, поділеної на 30, за кожний день прострочення кредиту + 50 грн. одноразово (п. 2.1.1.12.6.1 Умов та правил). Щомісячний розмір пені становив: за прострочення платежу на один місяць - 50 грн., за прострочення платежу на два і більше місяців - 100 грн.
У випадку порушення відповідачем строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором, більш ніж на 30 днів, останній зобов'язався сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих процентів (п.п. 1.1.5.20, 2.1.1.7.6 Умов та правил).
З розрахунку заборгованості за договором від 11 березня 2011 року судом встановлено, що ОСОБА_2 останній платіж внесено 29 грудня 2014 року і з того часу такий не виконує зобов'язання за кредитним договором (а.с. 4-5).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ч. 2 ст. 1050 ЦК України, відповідно до якої якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Станом на 31 серпня 2017 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором, згідно розрахунку позивача, становила 36 009 грн. 48 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 3 860 грн. 56 коп.; заборгованість по відсотках за користування кредитом 29 957 грн. 99 коп.; штраф (фіксована частина) 500 грн.; штраф (процентна складова) 1 690 грн. 93 коп.
Обґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитом у сумі 3 860 грн. 56 коп. (3 819 грн.+ 41 грн. 21 коп. ), такі не заперечувалаі у судовому засіданні і представник відповідача.
При цьому, суд не погоджується з розрахунком заборгованості, який наданий банком в частині визначення заборгованості по процентам на залишок заборгованості за кредитом в сумі 29 957 грн. 99 коп., оскільки даний розрахунок не відповідає умовам кредитного договору, з огляду на таке.
За умовами кредитного договору відповідач мав сплачувати за користування кредитними коштами 2,5 % в місяць за тратами, тобто 30 % на рік.
Як видно з матеріалів справи, відповідач здійснював трати за кредитними картами по 30 травня 2014 року. З 01 вересня 2014 року банком було підвищено кредитну ставку до 34,80% річних, оскільки відповідач не отримував після 01 вересня 2014 року кредитні кошти, тому він, на думку суду, не погодився із підвищенням відсоткової ставки, за процедурою, яка визначена у Умовах та правилах.
Відповідно до кредитного договору сума процентів на залишок заборгованості за кредитом обраховується за формулою: суму залишку заборгованості за кредитом (тіло кредиту) х річний розмір процентної ставки, встановлений банком (розрахунок на 360 календарних днів на рік) х кількість календарних днів користування коштами = сума процентів (N *M /360*Y=Z), де N - заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту); M - процентна ставка; 360/365 - кількість днів у році; Y- кількість днів за які здійснюється нарахування; Z - сума нарахованих процентів.
Надана аналогічна формула позивачем містить в собі складову - коефіцієнт підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості (N *M /360*(2 або1) *Y=Z), де N - заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, нараховані відсотки та санкції (в попередньому місяці); M - процентна ставка; 360/365 - кількість днів у році; 2 або 1 - коефіцієнт процентної ставки (1 - застосовується у разі належного виконання зобов'язань, 2 - підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості); Y- кількість днів за які здійснюється нарахування; Z - сума нарахованих процентів, що не передбачена умовами договору, зазначення якої є істотним та необхідними для договорів даного виду, а також між сторонами має бути досягнута згода по застосуванню саме формули з такими складовими для нарахування заборгованості по процентам за кредитом .
Крім того, при нарахуванні процентів на залишок заборгованості за кредитом за даною формулою позивач включав в заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, нараховані відсотки та санкції (в попередньому місяці), що суперечить вимогам ст. 550 ЦК України, якою встановлено правило, за яким проценти на неустойку не нараховуються.
При цьому, суд погоджується з представником відповідача, щодо застосування позовної давності до стягнення відсотків за користування кредитом.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Згідно із ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Тому вимоги про стягнення заборгованості за процентами, що виникла до 26 вересня 2014 року, пред'явлено з пропуском позовної давності.
Крім того, вимоги про стягнення процентів за період з грудня 2014 року по 31 серпня 2017 року (дата визначення заборгованості за кредитним договором відповідно до позовних вимог) не ґрунтуються на законі.
Оскільки, ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (листопад 2014 року включно).
Отже, у межах строку кредитування до листопад 2014 року відповідач мав повертати кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. Починаючи з грудня 2014 року у позичальника виник обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України вимоги про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування (до листопада 2014 року).
В подальшому права та інтереси банку підлягають захисту відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Проте, такі вимоги позивачем не заявлялися.
При застосуванні наведених норм права до спірних правовідносин суд відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.
Тому на підставі наведеного та відповідно до кредитного договору сума процентів обраховується за формулою: суму залишку заборгованості за кредитом (тіло кредиту) х річний розмір процентної ставки, встановлений банком (розрахунок на 360 календарних днів на рік) х кількість календарних днів користування коштами = сума процентів, з врахуванням в даному випадку строків позовної давності до нарахування відсотків за користування кредитом.
Відповідно до розрахунку заборгованості, кількість прострочених днів з 26 вересня 2014 року по 30 листопада 2014 року складає 66 днів. Отже заборгованість по процентах за користування кредитними коштами за відсоткової ставки 30% становить 212 грн. 33 коп. (3 860 грн. 56 х 30% х 66 днів : 360 днів = 212 грн. 33 коп.).
При цьому, суд погоджується з аргументами представника відповідача щодо того, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦК України). Проте, п. 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг, доданих банком до позовної заяви, передбачено, що строк позовної давності відносно вимог банку про повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, витрат банку складає 50 років. Однак, зазначені Умови не містять підпису відповідача, а тому, суд, вважає, що сторони договору не домовились по даній умові. Окрім того, в матеріалах справи відсутній такий договір.
Судом також встановлено, що станом на 31 серпня 2017 року ОСОБА_2 за кредитним договором нараховано штраф (фіксована частина) в сумі 500 грн. та штраф (процентна складова) - 1 690 грн. 93 коп.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання, сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
За приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно п.2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг, позичальник у разі порушення строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, він зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 гривень + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісії.
Вирішуючи питання про стягнення штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн., то суд вважає, що такий слід стягнути в такій сумі, оскільки це прямо визначено вищезазначеним пунктом Умов та Правил надання банківських послуг.
Щодо вимоги про стягнення штрафу (процентна складова) в сумі 1 690 грн. 93 коп., то суд не погоджується з такою, оскільки позивач її рахує, як 5% від суми позову, водночас, як п.2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг визначає її, як 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісії, що є відмінним одне від одного. Тому керуючись п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг, враховуючи вищезазначені обставини та наведені розрахунки, суд вважає, що його слід стягнути в сумі 203 грн. 64 коп. ( 4 072 грн. 89 коп. х 5 : 100).
Щодо тверджень представника позивача про те, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, то такі судом відхиляються, оскільки позивачем в позові не зазначена вимога про стягнення з відповідача пені.
За вказаних обставин, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за кредитним договором від 11 березня 2011 року, яка виникла станом на 31 сепрня 2017 року, в сумі 4 776 грн. 53 коп., з яких 3 860 грн. 56 коп. - заборгованість за кредитом, 212 грн. 33 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, штраф (фіксована частина) в сумі 500 грн. та штраф (процентна складова) - 203 грн. 64 коп.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому судом враховується те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості у сумі 36 009 грн. 48 коп. задоволено частково у сумі 4 776 грн. 53 коп., що становить 13% від заявлених вимог. Зважаючи на сплату позивачем при зверненні до суду з позовом судового збору в сумі 1 600 грн., на його користь з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 208 грн. (1600 х 13%).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р 29092829003111) заборгованість за кредитним договором № б/н від 11 березня 2011 року, яка виникла станом на 31 серпня 2017 року, в розмірі 4776 гривень 53 копійки та судовий збір в розмірі 208 гривень, всього 4984 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) гривні 53 копійки.
В позові Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 31024 гривні 95 копійок відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду або через Нетішинський міський суд Хмельницької області (відповідно до п.п. 15.5 п. 5 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач ОСОБА_1 товариство комерційний банк «Приват Банк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач ОСОБА_2, місце проживання: 30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Солов'ївська, 184, РНОКПП НОМЕР_1.
Повне судове рішення складено 21 грудня 2018 року.
Суддя О.М. Гавриленко