621/1868/17 1-кп/621/35/18
24 грудня 2018 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області
головуючий суддя - ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12017220300000758 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Піщанка Красноградського району Харківської області, є громадянином України, має середньо-спеціальну освіту, не працює, розлучений, не має зареєстрованого місця проживання, фактично проживає в АДРЕСА_1 , раніше судимий:
1) вироком Красноградського районного суду Харківської області від 03.08.2012 за частиною 1 статті 164 Кримінального кодексу України до громадських робіт строком на 100 годин;
2) вироком Зміївського районного суду Харківської області від 06.06.2014 за частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України, із застосуванням статті 71 Кримінального кодексу України до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців 10 днів,
у злочині, передбаченому частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України,
Згідно обвинувального акта №12017220300000758 від 28.08.2017 ОСОБА_5 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у інше сховище за наступних обставин: 04 серпня 2017 року близько 21:00 години в с. Таранівка Зміївського району Харківської області у ОСОБА_5 виник умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднаного із проникненням у сховище за адресою: АДРЕСА_2 . Того ж числа, реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_5 переконавшись, що його дії ніким не будуть помічені, проник на територію подвір'я вказаного домоволодіння, яке є сховищем, звідки таємно викрав належну ОСОБА_4 чавунну ванну, вартістю 332 грн. 10 к., чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вказану суму.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2018 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ "Харківська установа виконання покарань (№ 27)", строком до 27.12.2018, з визначенням розміру застави - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 92050 (дев'яносто дві тисячі п'ятдесят) грн. 00 к.
Судове провадження не може бути закінчене в межах строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки прокурором заявлено клопотання про відкладення судового розгляду пов'язане з необхідністю зміни обвинувального акта.
Одночасно з клопотанням про відкладення судового розгляду прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, яке мотивоване тим, що продовжують існувати ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_5 проти клопотання заперечував, вважав, що для забезпечення його явки в суд достатньо менш суворого запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Зобов'язався прибувати до суду на перший виклик.
Захисник ОСОБА_6 проти клопотання прокурора заперечувала з мотивів, наведених обвинуваченим.
Вислухавши думку учасників судового провадження щодо заявленого клопотання, суд дійшов наступного:
Згідно статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до частини 1 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до абзаців 1, 2 частини 3 статті 331 Кримінального процесуального кодексу України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Враховуючи, що в межах строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 судове провадження не буде завершене, суду належить розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Згідно пункту 1"с" статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Під час застосування запобіжного заходу - тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 судом було взято до уваги, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який найсуворіше покарання передбачене у виді позбавлення волі на строк до 6 років. Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 неодноразово не з'являвся на судові засідання без повідомлення причин та підтвердження поважності причин нез'явлення, було надано дозвіл на його затримання з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, відомості про відсутність у нього місця роботи, міцних соціальних зв'язків у місті проживання, відсутність зареєстрованого місця проживання та зміну фактичного місця проживання під час судового провадження без повідомлення нової адреси проживання, що вказують на високий ризик ухилення обвинуваченого від суду.
Відомості про те, що ОСОБА_5 , який обвинувачується у тяжкому злочині, раніше судимий в 2012 та 2014 роках, у поєднанні з відомостями про зміну обвинувачення та притягнення до відповідальності інших осіб, які причетні до вчинення даного злочину, вказує на існування ризиків вчинення нових злочинів, а також протиправного впливу на свідків.
Доводи обвинуваченого щодо можливості застосування домашнього арешту за фактичним місцем проживання не підтверджені доказами щодо згоди власника житла на перебування в ньому обвинуваченого під домашнім арештом.
Наведені вище обставини в сукупності вказують на те, що ризики, які існували на час застосування запобіжного заходу не зменшилися і продовжують існувати, а також на неможливість забезпечення виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, передбачених статтею 42 Кримінального процесуального кодексу України, та усунення ризиків продовження ним протиправної поведінки без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Згідно статей 1, 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до правової позиції, сформульованої у пункті 79 рішення Європейського суду з прав людини "Харченко проти України" від 10.02.2011, питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в пункті 35 рішення Європейського суду з справ людини у справі "Летельє проти Франції".
За таких обставин клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню, що не перешкоджає стороні захисту звернутися з клопотанням про зміну запобіжного заходу за наявності обставин, які вказують про зниження чи припинення ризиків, що є підставою для тримання обвинуваченого під вартою.
Відповідно до частини 3 статті 183, пункту 2 частини 5 статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, майнового та сімейного стану обвинуваченого, суд визначає заставу, достатню для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 96050 грн. 00 к.
На підставі викладеного, керуючись статтями 176-178, 182, 183, 197, 199, 201, 331, 350 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 у виді тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" на строк до 21 лютого 2019 року.
Визначити розмір застави - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 96050 (дев'яносто шість тисяч п'ятдесят) грн. 00 к., яка може бути внесена протягом строку тримання під вартою.
У разі внесення застави звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 з під варти та покласти на нього наступні обов'язки: не відлучатися із с. Таранівка Зміївського району Харківської області без дозволу прокурора чи суду; повідомляти прокурора чи суд про своє фактичне місце проживання та засоби зв'язку; прибувати за викликом до прокурора чи суду.
У разі невиконання обов'язків ОСОБА_5 застава звертається в дохід Державного бюджету України та може бути застосовано інший запобіжний захід.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_1