Справа № 464/201/18
пр.№ 1-кп/464/154/18
27.12.2018 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12017140070004204 від 22.12.2017 про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, з базовою середньою освітою, не одруженого, працюючого вантажником ТзОВ «ТД Біскотті», не військовозобов'язаного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 31.08.2011 Сихівським районним судом м.Львова за ч.1 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, покарання відбув, судимість не погашена,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 22 грудня 2017 року близько 15 год., повторно, за попередньою змовою групою осіб з невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, зайшов в під'їзд №2 будинку АДРЕСА_2 та перебуваючи на третьому поверсі вказаного під'їзду, усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрали чавунну ванну білого кольору, вартістю 812 грн, яка належить потерпілому ОСОБА_5 . Своїми діями ОСОБА_3 завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на суму 812 грн.
В судовому засіданні обвинувачений вину у скоєному визнав, зазначив, що 22 грудня 2017 року з будинку АДРЕСА_2 викрав ванну. У скоєному щиро розкаюється, просить суворо не карати.
Оскільки обвинувачений повністю визнав вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, і після роз'яснення учасникам судового розгляду положень ч.3 ст.349 КПК України, суд з'ясував, що вони правильно розуміють зміст обставин, встановлених у даному кримінальному провадженні та не оспорюють їх, і така позиція є добровільною, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку та отримавши згоду учасників судового провадження на проведення судового розгляду в такому порядку, прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо обставин скоєння обвинуваченим зазначеного злочину.
Суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті доведена повністю.
Обвинувачений ОСОБА_3 своїми діями вчинив таємне викрадення чужого майна, повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Ці дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.2 ст.185 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який віднесений до злочину середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який неодружений, працює, не перебуває на обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансерах, посередньо характеризується по місцю проживання, повністю відшкодував шкоду потерпілому, раніше судимий.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
З врахуванням даних про особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючої обставини, а також те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого, суд вважає, що можливе виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання. Тому призначаючи обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі за скоєний злочин, передбачений ч.2 ст. 185 КК України, суд вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням, надавши іспитовий строк тривалістю в один рік, який буде для нього оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення ним в подальшому інших злочинів, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання ОСОБА_3 не продовжений, новий запобіжний захід в даному кримінальному провадженні не обирався.
Судових витрат по справі немає, цивільний позов не заявлений.
Питання про речові докази вирішити згідно ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, с у д , -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк - один рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік, протягом якого він не вчинить нового злочину.
Згідно ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Речові докази: чавунну ванну білого кольору, яку передано на зберігання потерпілому ОСОБА_5 - залишити у власності останнього; санки дитячі коричневого кольору, які передані на зберігання ОСОБА_3 - залишити у власності останнього.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1