Справа № 464/5666/18
пр.№ 2/464/1794/18
/заочне/
21.12.2018 м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючого-судді Мички Б.Р.
секретар судового засідання Комарницька Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» /позивач/ до ОСОБА_2 /відповідач/ про стягнення заборгованості,
представник позивача звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № б/н від 06.08.2012 у розмірі 42105,83 грн. та понесених судових витрат. Обґрунтовує позов тим, що 06.08.2012 між сторонами укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 25000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Однак відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконала, отримані кошти не повертала та не сплачувала нараховані відсотки за користування кредитними коштами, в зв'язку із чим просить стягнути заборгованість за кредитним договором, яка утворилась, та понесені судові витрати.
Ухвалою судді Сихівського районного суду м.Львова від 02.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін) та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Представник позивача в судове засідання не прибула, просить справу розглядати у її відсутності, позов підтримала в повному обсязі, просить вимоги такого задовольнити.
Відповідач в судові засідання повторно не з'явилася, відзив не подала, про причини не повідомила, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. Суд зі згоди представника позивача, обумовленою у клопотанні, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч.1 ст.280 ЦПК України, з урахуванням достатніх матеріалів про взаємовідносини сторін.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Перевіривши зібрані докази, постановляючи заочне рішення, суд позовні вимоги задовольняє частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06.08.2012 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 25000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Згідно заяви позичальника, підписанням вказаної заяви відповідач підтверджує ознайомлення та згоду з «Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку", «Тарифами Банку». Отже, відповідач зобов'язалася здійснювати оплату послуг згідно тарифів позивача у строки, передбачені умовами кредитного договору.
Частиною 1 ст.1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, а п.2 цієї же статті встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа, який регулює окремий вид зобов'язань - Позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Статтею 525 цього ж Кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так, відповідачем умови договору належним чином не виконано, порушено вимоги правил надання банківських послуг, якими передбачено зобов'язання позичальника погашення заборгованості за кредитом, а також відсотків за його користування, крім того при порушенні позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених даним договором, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф.
Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за договором станом на 17.09.2018 відповідач внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань має заборгованість в розмірі 42105,83 грн., яка складається з тіла кредиту, відсотків за користування кредитом, пені, а також штрафу (фіксованої частини) та штрафу (процентної складової).
Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку передбачено, що при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості.
З огляду на те, що відповідачем не надано ні позивачу, ні суду відомостей іншого розрахунку заборгованості, розрахунок позивача не спростований, відомості про відсутність заборгованості не надані, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача тіло кредиту, відсотки за користування кредитом, а також штрафи - фіксовану частину та процентну складову, що в сумі згідно наявного в матеріалах справи розрахунку, наданого позивачем, становить 22 876,25 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд вважає, що у вимогах про стягнення пені слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно зі ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків, як заходу цивільно-правової відповідальності, має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Отже, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.
Тому суд вважає, що в задоволенні вимоги про стягнення пені слід відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 1762 грн. в користь позивача.
На підставі ст.ст. 509, 525-526, 530, 536, 549, 551, 610-612, 625, 1046-1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 12, 76, 89, 128, 141, 247, 258-259, 263, 265, 274-289, 351-356 ЦПК України,
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП - НОМЕР_1) на користь Акціонерного Товариства ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1 Д, рах. № 29092829003111, МФО 305299) заборгованість по кредитному договору № б/н від 06.08.2012 у розмірі 22 876,25 грн., а також судові витрати в розмірі 1762 грн., а всього 24 638,25 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот тридцять вісім гривень 25 копійок).
В решті позовних вимог про стягнення пені - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку протягом 30 днів відповідно до вимог ст.ст. 351-356 Цивільного процесуального кодексу України з урахуванням Перехідних положень цього ж Кодексу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий Б.Р. Мичка