Справа № 464/2185/18
пр.№ 1-кп/464/351/18
20 грудня 2018 року м.Львів
Сихівський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю: прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Львові матеріали кримінального провадження №12018140070000924 від 22.03.2018, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 259 КК України, -
у провадженні Сихівського районного суду м.Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 259 КК України.
Ухвалою Сихівського районного суду м.Льовова від 13 листопада 2018 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком, що не перевищує два місяці до 11 січня 2019 року.
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на термін, що не перевищує 60 днів із визначенням застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у зв'язку із тим, що жодна із підстав та ризиків, які були підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених КПК України, не відпали на даний час. Просить клопотання задовольнити та щодо обрання більш м'якого запобіжного заходу заперечує.
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечили.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Стаття 2 Закону України «Про попереднє ув'язнення» вказує, що метою попереднього ув'язнення є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від органів досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку.
Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, суд вважає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який слід обрати обвинуваченому, поза-як жоден з інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Обставини, на які посилається прокурор, дають достатні підстави вважати, що обвинуваченому, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.259 КК України, та який відноситься до тяжкого злочину, для запобігання ризиків, які доведені прокурором в судовому засіданні, враховуючи інтереси суспільства у відношенні суспільної безпеки та попередження злочинності, необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк, що не перевищує двох місяців, тобто до 17 лютого 2019 року включно.
При продовженні обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відповідності до вимог ст.183 КПК України, слід визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання ОСОБА_5 своїх процесуальних обов'язків та запобігання спробам вчинити дії, зазначені у ч.1 ст.177 КПК України.
У відповідності до вимог ч.3 ст. 183 КПК України, у разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_5 необхідно покласти наступні обов'язки: 1) прибувати до суду за першим викликом; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Керуючись ст. ст.331, 372 КПК України, суд, -
клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 тримання під вартою строком, що не перевищує двох місяців, тобто до 17 лютого 2019 року включно.
Визначити ОСОБА_5 розмір застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 35240 грн.
У разі внесення застави на ОСОБА_5 покласти наступні обов'язки:
1) прибувати до суду за першим викликом;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;
3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання, роботи.
У разі невиконання даних обов'язків, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, застава звертається у дохід держави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Копію ухвали направити у ДУ «Львівська установа виконання покарання (№ 19)» для виконання.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1