Справа № 464/196/18
пр.№ 1-кп/464/150/18
18 грудня 2018 року м.Львів
Сихівський районний суд м. Львова
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю: прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне у провадження №12017140070003416 від 15.10.2017 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, -
у провадженні Сихівського районного суду м.Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України.
Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 14 листопада 2018 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком, що не перевищує два місяці до 12 січня 2019 року.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому на строк, що не перевищує двох місяців, оскільки такий закінчується та на даний час не відпали жодні з підстав, які були на момент обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні захисник та обвинувачений не заперечили проти задоволення клопотання прокурора.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо заявленого клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Стаття 2 Закону України «Про попереднє ув'язнення» вказує, що метою попереднього ув'язнення є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від органів досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку.
Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 в вигляді тримання під вартою, суд приходить до висновку, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який слід обрати обвинуваченому, поза як жоден з інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Обставини, на які посилається прокурор дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 обвинувачується, у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст.119 КК України, щодо якого відсутні позитивні характеристики, у якого немає стабільних соціальних зв'язків, зокрема, відсутня сім'я, відсутні постійний доход, раніше судимий, а також враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує йому в разі визнання винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст.119 КК України, у виді позбавлення волі на строк до 5 років, та свідчать, що ОСОБА_5 може переховуватись від суду, також вчинити інше кримінальне правопорушення, чинити вплив на потерпілу, свідків. Тому для запобігання ризиків, які зазначені в клопотанні та доведені прокурором в судовому засіданні, враховуючи інтереси суспільства у відношенні суспільної безпеки, інтереси потерпілої та задля попередження злочинності, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк, що не перевищує двох місяців, тобто до 15 лютого 2019 року, включно та вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 331 КПК України, суд -
клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою строком, що не перевищує двох місяців, тобто до 15 лютого 2019 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити у ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)».
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя