19 грудня 2018 року справа № 2340/3951/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гараня С.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Гордієнка Ю.П.,
позивача - ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (за довіреністю),
представника відповідача ОСОБА_3 МВС України в Черкаській області - ОСОБА_4 (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 МВС України в Черкаській області про зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до ОСОБА_3 МВС України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:
- зобов'язати ОСОБА_3 МВС України в Черкаській області виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2015 по 21.09.2018 в сумі 84 511,14грн.;
- стягнути з ОСОБА_3 МВС України в Черкаській області на користь позивача моральну шкоду у розмірі 30 000,00грн.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити. В обгрунтування позовних вимог зазначили, що позивачу, під час проходження ним служби в органах внутрішніх справ, було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 08.06.2015 по 11.05.2017. 06.11.2015 відповідачем винесено наказ відповідно до якого позивач вважається приступившим до виконання службових обов'язків після виходу з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 06.11.2015 та звільнено позивача з ОВС за скороченням штатів. Позивач, вважаючи наказ незаконним, звернувся з адміністративним позовом про його скасування до суду, за результатами розгляду якого, постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.02.2016 вказаний наказ скасовано. Позивач та його представник звернули увагу що рішення суду відповідачем виконано 14.06.2018, скасовано пункти наказу та зазначено що позивач вважається приступившим до виконання службових обов'язків після виходу з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 02.06.2016 та звільнено позивача з ОВС через скороченням штатів з 21.12.2016. Крім того, зазначили, що відповідачем не виплачено середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з дати незаконного звільнення по час поновлення на посаді, згідно приписів Кодексу законів про працю та Постанови КМУ №100, а саме з 06.11.2015 по 21.09.2018. Також, вказали що незаконне звільнення завдало позивачу моральної шкоди що виразилась у нестабільному його емоційному стані що призвело до погіршення сну, апетиту сина, порушення його режиму дня та необхідністю позивача витрачати час на судовий розгляд, в зв'язку з чим вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають до задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов та просила суд залишити його без задоволення. В обгрунтування позиції зазначила, що 14.06.2018 відповідачем видано наказ яким визнано позивача таким що приступив до виконання службових обов'язків після виходу з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 02.06.2016 в зв'язку з тим що 01.06.2016 закінчився строк перебування на обліку позивача в управлінні соціального захисту. Крім того, звернула увагу, що позивача звільнено з ОВС через скорочення штатів з 21.12.2016, оскільки з 22.12.2016 позивач працевлаштований до органів служби безпеки України в зв'язку з чим період вимушеного прогулу становить 7 місяців за який позивачу нараховано та виплачено грошові кошти а за час перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною грошове забезпечення не виплачувалось оскільки відповідні виплати здійснювались органами соціального захисту. Також зазначила, що посилання позивача на норми КзПП України та постанови КМУ №100 вважає необгрунтованими оскільки за спірних правовідносин пріоритетним є застосування норм спеціального законодавства. Представник відповідача вказала, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди не обгрунтована, не підтверджена доказами в зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З 25.08.1998 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України.
12.06.2015 ОСОБА_3 МВС у Черкаській області видано наказ № 161 о/с, відповідно до якого позивачу надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 08.06.2015 по 11.05.2017.
06.11.2015 Наказом УМВС України в Черкаській області № 312 о/с ОСОБА_1 відкликано з відпустки по догляду за диною, до досягнення нею 3-х річного віку з 06.11.2015, звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних сил України за п. 64 “Г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом (через скорочення штатів) та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового утримання за 17 років, 2 місяці, 11 днів.
Позивач, вважаючи наказ відповідача № 312 о/с протиправним звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до УМВС України в Черкаській області, ГУНП в Черкаській області про визнання протиправними дій, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії.
09.02.2016 Черкаським окружним адміністративним судом у справі № 823/5348/15 прийнято постанову, відповідно до якої адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 312 о/с від 06 листопада 2015 року в частині приступившого до виконання службових обов'язків після виходу з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 06.11.2015 та звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ в запас Збройних сил України за пунктом 64 “Г” Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
- зобов'язано УМВС України в Черкаській області вирішити питання щодо обов'язкового працевлаштування ОСОБА_1
26.02.2016 УМВС України в Черкаській області подано апеляційну скаргу на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09.02.2016.
29.06.2016 постановою Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу УМВС України в Черкаській області задоволено частково: постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року в частині задоволення позовних вимог - скасовано.
18.07.2016 року ОСОБА_1, вважаючи постанову суду апеляційної інстанції протиправною, подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 року.
18.10.2016 року Вищий адміністративний суд України ухвалив рішення, яким задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_1, скасував постанову Київського апеляційного адміністративного суду та залишив в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09.02.2016 року.
12.06.2018 управлінням соціального захисту населення Корсунь - Шевченківської РДА Черкаської області видано позивачу довідку №618/04 про те що він перебував на обліку управління соціального захисту населення з 01.06.2015 до 01.06.2016 та йому призначено допомогу при народженні дитини.
14.06.2018 ліквідаційною комісією УМВС України в Черкаській області винесено наказом № 345 о/с, яким скасовано пункти наказу УМВС від 06.11.2015 року № 312 о/с в частині приступившого до виконання службових обов'язків після виходу з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 06.11.2015 року та звільнення з ОВС в запас ЗС України за п. 64 “Г” (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС 06.11.2015 підполковника міліції ОСОБА_1 - дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Корсунь-Шевченківського РВ УМВС.
Відповідно до наказу №345 о/с позивач вважається приступившим до виконання службових обов'язків після виходу з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 02.06.2016. Звільнено ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ в запас Збройних сил України за пунктом 64 “Г” Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, 21.12.2016.
Вислуга років на день звільнення позивача складає 18 років 3 місяці 26 днів.
04.07.2018 УМВС України в Черкаській області листом №1/Л-713 повідомлено позивача про те що у відповідності до наказу №345 о/с, йому буде нараховано грошове забезпечення за період з 02.06.2016 по 21.12.2016 в розмірі 9953, 88 грн. та донараховано вихідну допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового утримання по вислузі 01 рік, 01 місяць, 15 днів у сумі 749, 09 грн.
Позивач, вважаючи що управлінням МВС в Черкаській області не виплачено йому грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в повному розмірі, звернувся з адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку при вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормативно-правовим актом що встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення є Закон України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 21.11.1992 №2811-XII (далі - Закон №2811-XII).
Відповідно до п.2 ст. 3 Закону №2811-XII, допомога при народженні дитини є видом державної допомоги сім'ям з дітьми.
Допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною (стаття 10 Закону №2811-XII).
Відповідно до п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей” (у редакції на час здійснення відповідних обчислень та виплат) особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Частиною 3 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 № 499 “Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ”, установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Суд, після детального дослідження письмових доказів у справі, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, при вирішення справи по суті, виходить з наступного.
За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні питання або коли про це йдеться у спеціальному законі (правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові а справі № 21-8а15), в зв'язку з чим суд не враховує посилання позивача та його представника з приводу того що обчислення середньої заробітної плати, за спірних правовідносин, мають визначатися положеннями КзПП та Постанови КМУ від 08.02.1995 №100.
Разом з тим, суд вважає обгрунтованими посилання відповідача щодо розрахунку місячного грошового забезпечення позивача у відповідності до положень спеціального підзаконного акту, а саме Наказу МВС України від 31.12.2007 № 499, яким визнаються умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
З приводу позовної вимоги щодо виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 по 21.09.2018 в сумі 84 511,14 грн., суд зазначає наступне.
В ході дослідження письмових доказів, зокрема, довідки управління соціального захисту населення Корсунь-Шевченківської РДА Черкаської області від 12.06.18 №618/04, судом встановлено що позивач перебував на обліку в управлінні соціального захисту з 01.06.2015 по 01.06.2016 та йому призначено допомогу при народженні дитини у розмірі 8600 грн.
З даного приводу, суд зазначає що під час перебування особи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тобто з 06.11.2015 по 01.06.2016, законодавством не передбачено нарахування та виплата заробітної плати, а особа отримує допомогу відповідно до положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Крім того, в ході розгляду справи по суті, з пояснень представників сторін, судом встановлено що позивач з 22.12.2016 працевлаштований до органів служби безпеки України, в зв'язку з чим, відповідно до наказу УМВС в Черкаській області №345 о/с позивача 21.12.2016 звільнено з ОВС.
Представником відповідача до відзиву на адміністративний позов додано розрахунок грошового забезпечення позивача, відповідно до якого, нарахування грошового забезпечення за час вимушеного прогулу проведено з 02.06.2016 (вихід позивача з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) по 21.12.2016 (звільнення з ОВС), у розмірі- 9953, 88 грн. та донараховано, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, одноразову грошову допомогу при звільненні за 1 рік, 1 місяць, 15 днів у розмірі 749,09 грн.
Одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового утримання за 17 років, 2 місяці, 11 днів позивачу виплачено при звільненні 06.11.2015.
На підставі вищезазначеного, вказаний період, розмір нарахування грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та розмір донарахованої одноразової грошової допомоги при звільненні, суд вважає відповідачем обгрунтованими, в зв'язку з чим позовна вимоги в цій частині не підлягає до задоволення.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Стаття 23 Цивільного кодексу України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 4 від 31.03.1995 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” роз'яснив, що моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.
Позивач у позовній заяві вказав, що його незаконне звільнення завдало йому моральної шкоди що виразилась у нестабільному його емоційному стані що призвело до погіршення сну, апетиту сина, порушення його режиму дня та необхідністю позивача витрачати час на судовий розгляд.
Разом з цим, матеріали адміністративної справи не містять жодного доказу на підтвердження погіршення самопочуття чи нестабільності його емоційного стану та на підтвердження причинного зв'язку між звільненням та завданням позивачу від цього моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо); сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про необґрунтованість позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень доведено суду обґрунтованість періоду, розміру нарахування грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та розміру донарахованої одноразової грошової допомоги при звільненні.
За таких обставин, на підставі викладеного, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 77, 90, 241-246, 255, 295, 370 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.М. Гарань
Повний текст рішення виготовлено 28.12.2018